Що потрібно знати про базову довіру

Впевненість у тому, що світ справедливий і відносно безпечний, допомагає легко переживати періоди криз, стресів, менше турбуватися про майбутнє, швидко адаптуватися в нових умовах. Таке ставлення до світу називається базовою довірою і формується тільки в дитинстві.

Базова довіра – фундамент для адекватної самооцінки, рішучості, ініціативності та вміння адекватно оцінювати свої можливості і сили.

Якщо рівень базової довіри високий, то людина вірить в себе, в людей, вона вміє досягати цілей, оскільки не боїться невдач або перешкод.

Саме в перший рік життя дитина формує переконання, добрий чи злий світ по відношенню до неї. Якщо рівень довіри високий, то людина виростає з думкою, що життя прекрасне і повне можливостей. І навпаки: низький рівень базової довіри формує страх перед майбутнім, відчуття, що світ ворожий.

Головна умова для формування довіри – постійний емоційний зв’язок з матір’ю в перший рік життя. Саме від матері дитина отримує знання про те, що вона в безпеці.

Умови, необхідні для формування базової довіри:

• Емоційний контакт з матір’ю.
• Постійна материнська присутність у житті дитини.
• Якісний догляд за дитиною.
• Ознаки високої базової довіри:
• Сила духу
• Сміливість
• Ініціативність
• Уміння бачити можливості

У дитинстві такі люди активні та допитливі, доброзичливі. Подорослішавши, вони вміють будувати тривалі союзи, де є місце турботі, ніжності, коханню.

Такі люди живуть легко: вони з радістю вчаться новому, реалізують свій потенціал, вміють втілювати в життя мрії (захотів – поставив мету – реалізував). Їм все цікаво, вони люблять зміни, так як швидко до всього адаптуються.

Які ознаки низької базової довіри?

• Невпевненість у своїх силах
• Страх перед майбутнім
• Підвищене почуття тривоги
• Невдачі переживаються дуже болісно
• Підозрілість, недовірливість
• Песимізм («у мене нічого не вийде», «все одно з цього нічого не вийде»)
• Нерішучість, мала ініціативність
• Агресія
• Погане розуміння себе («не знаю, чого хочу»)
• Відмова від кращих умов для себе, готовність задовольнятися малим
• Іноді – велика послужливість, старанність на шкоду своїм бажанням
• Невміння висловлювати свої почуття
• Страх бути відкинутим
• Страх змін – знижена адаптація.

Практика

Техніка з книги Є. Тараріної «Практикум з арт-терапії: скринька майстра»

Техніка «Мій світ щастя» (модифікація Є. Тараріної)

Мета: посилення особистісного ресурсу, базової довіри до світу.

Завдання:

• посилення довіри між учасниками групи;
• зняття емоційної напруги, релаксація.

Інвентар: манка або пісок, маленькі іграшки, музика.

Тривалість роботи: 15–25 хвилин.

Форма роботи: парна.

Вікові рамки застосування: від 14 років.

Алгоритм роботи

Вступ

Перед учасниками на столі лежить пісок або манка, стоять іграшки. Учасники об’єднуються в пари, вибираючи партнера, з яким буде комфортно. Один з учасників — клієнт, другий — терапевт. Тренер вмикає спокійну музику.

Клієнту зав’язують очі, під час процедури він мовчить і максимально занурюється у свої відчуття. Терапевт стає за спиною клієнта, бере його за руки і руками клієнта формує за допомогою піску та іграшок: світ клієнта, його стан щастя, спокою, гармонії тощо.
Терапевт тихим голосом говорить клієнту, що саме вони створюють у світі клієнта і для чого це йому необхідно. Потім терапевт і клієнт міняються місцями. Кожна процедура проводиться протягом п’яти — десяти хвилин.

Важливо, щоб між учасниками були базові відносини довіри один до одного. Результат спільної роботи можна сфотографувати, або, якщо є можливість, кожну роботу створювати на окремому столі, щоб в кінці заняття можна було її обговорити.

Висновки.
Після того, як кожен побував у ролі клієнта і терапевта, можливе обговорення в парах своїх відчуттів, переживань.