Дитячі капризи: корисні поради батькам

• Кожному віку властиві свої капризи
• Причини капризів
• Універсальні способи боротьби з капризами

Поки в сім’ї ще немає дитини, багато пар живуть у якійсь ілюзії, де життя веселе, сповнене усмішок і красивих моментів, адже діти – це так здорово. Діти безумовно – це здорово, але також і дуже складно, частково тому, що до їхніх істерик більшість батьків просто не готові.

Кожному віку властиві свої капризи

Чим старша дитина, тим більше знайдеться підстав для істерик. Але не все так погано, якщо бути до них готовим та вибудувати грамотну стратегію у спілкуванні.

Дитячі капризи у віці до 2 років.

Найчастіше в цей період примхлива поведінка пов’язана з перевтомою, хворобою та поганим самопочуттям, зміною обстановки.

Що робити?

Тут допоможуть:

• правильна організація дитячого режиму дня;
• забезпечення дитині відчуття комфорту та безпеки.

Дитячі капризи у віці від 2 до 5 років.

Цей період відзначений активною незгодою з боку малюка. Він намагається змусити батьків виконувати свої бажання, чинити опір їхнім діям.

Що робити?

Точно не варто чинити тиск авторитетом старшого та встановлювати в сім’ї диктатуру. Це може зашкодити формуванні особистості малюка. Ефективним буде виховання з урахуванням співробітництва, де всі члени сім’ї об’єднуються.

Дитячі капризи у віці після 5 років.

У цей період капризи вже стають звичкою, яка виникла внаслідок того, що раніше така тактика спрацьовувала і дитина отримувала бажане.

Що робити?

Насамперед слід показати, що такі маніпуляції більше не ефективні. Батькам необхідно ігнорувати примхливу поведінку дитини і пропонувати подумати над тим, чи справді бажане дитиною так їй потрібно? Якщо ж прохання нездійсненне з самого початку, варто пояснити, чому так. Відмова не принесе стільки болючих відчуттів, якщо малюк отримає пояснення, яке зможе зрозуміти.

Підсумуємо причини капризів.

• Погане самопочуття.

Дитині, особливо дошкільного віку, може бути важко висловити словами те, що вона відчуває. У приміщенні може бути занадто спекотно або занадто прохолодно, вона відчуватиме сонливість або біль (наприклад, головний або в животі) – дитина розповість про це своєю поведінкою. Батькам потрібно лише уважніше придивитися до свого чада.

• Психофізіологія.

У цьому випадку на поведінку дитини впливають темперамент, а також особливості його нервової системи, що спричиняють слабкий самоконтроль, надмірну емоційність і навіть вразливість.

• Неправильне виховання.

Формування особистості залежить від обраного стилю виховання. Найчастіше серед порушень зустрічається гіперопіка, що призводить до того, що дитина погано знайома зі словом “ні”. Але в житті не може все йти так, як малюкові хочеться, заборони все одно виникатимуть, а у відповідь на них будуть примхи. Тут у жодному разі не можна лякатися і ще сильніше знімати обмеження – це лише посилить ситуацію.

Ще одна крайність – гіпоопіка, що доходить до відкритого ігнорування інтересів та бажань дитини. Діти в цьому випадку всіляко намагаються догодити, щоб отримати дещицю уваги і любові, і нерідко вдаються до капризів, щоб заявити про себе.

Ще одне порушення – хаотичний стиль. За такого виховання батьки не дотримуються жодної виховної позиції плутаючи дитину і провокуючи розвиток у ній імпульсивності, нестабільності самооцінки, невпевненості. У малюка не буде чіткої картини світу, не буде почуття безпеки, передбачуваності, лише постійна нестабільність та мінливість.

• Проблеми в родині.

Коли в сім’ї напружені стосунки, дитина завжди їх бачить, відчуває та реагує на них. Навіть “прихований” конфлікт не залишиться непоміченим – будуть примхи, адже замість уваги чаду батьки зайняті вирішенням власних проблем.

• Я сам!

Прагнення самостійності може виглядати як примха. Дитина намагатиметься справлятися сама, і навіть якщо щось не виходить, допомога дорослих буде сприйнята “в багнети”. Варто пам’ятати, що в цьому випадку така поведінка не примха, а природне бажання показати свою самостійність. Для малюка дуже важливо, щоб такі починання було визнано.

Для вирішення багатьох проблем дитячої поведінки, а також труднощів у відносинах батьків і дітей в цілому часто використовують арт-терапію. І роблять це не лише психологи, а й батьки, які бажають допомогти своїй дитині. Познайомитися з нею та її інструментами зовсім не складно.

Універсальні способи боротьби з капризами

Капризи неминучі, вони виникають, коли між дитячими бажаннями та жорсткими вимогами реальності (що найчастіше походять від дорослих) з’являється протиріччя. Правильна реакція дорослих допоможе не втратити такий цінний контакт із дитиною, допоможе сформувати здорову особистість та зміцнити стосунки. І тут знадобляться кілька універсальних порад.

• Завжди зберігайте спокій.

Хоч би якою була ситуація, спокій – ключ до взаєморозуміння. Крик нічого не вирішить, необхідно шукати, як батькам донести до дитини свою думку, пояснити, чому вона не може отримати бажане. Чи не виходить відразу? Зачекайте, поки “нерви” малюка підуть на спад і він готовий буде почути.

Тут допоможуть обійми та слова любові. Навіть коли дитина зла, а ви засмучені – мова любові та турботи завжди допоможе побудувати місток між вами.

• Терпіння та знову терпіння.

Навіть якщо істерика застала вас у громадському місці і звідусіль “летять” коментарі оточуючих та звинувачуючі погляди, поступатися не можна. Це ваша дитина і догоджати іншим, розплачуючись множенням проблем у сім’ї, зовсім не вихід. Каприз треба перечекати та проговорити. Якщо є така можливість, то примхливого малюка можна віднести в автомобіль або менш людне місце. Поясніть спокійно, що така поведінка в оточенні сторонніх неприпустима.

• Слово міцніше за камінь.

Якщо ви щось заборонили, ви повинні дотримуватися встановленої заборони. Навіть якщо дитину шкода, ваше “ні” має бути твердим. Потурання капризу лише закріпить у дитини погану поведінку. Якщо ви щось пообіцяли, також виконайте свою обіцянку, а якщо не виходить – поясніть причини та знайдіть альтернативу у розмові з малюком. Дитина має чітко розуміти, що ви не кидаєте слова на вітер і до них необхідно прислухатися та довіряти їм.

Також важливим буде всім членам сім’ї без винятків дотримуватись однієї лінії поведінки.

• Розумні аргументи.

Діти приблизно з 4 років вже здатні розуміти зв’язок між вчинком та наслідками. Встановіть для малюка чіткі правила, намагайтеся домовлятися.

• Перемикання уваги.

Покарання за капризи – поганий варіант. Краще постаратися відволікти дитину. Можна попросити допомогти його знайти якийсь товар на магазинній полиці, запропонувати понести пакет, якщо він легкий.

• Дія на випередження.

Найчастіше більшість ситуацій, коли може бути істерика, можна передбачити. А якщо можна передбачити, можна постаратися їх уникнути. Наприклад, якщо дитина голодна чи втомилася, то краще не йти з нею в магазин.

• Завжди поруч.

Сталася істерика і дитина не бажає контактувати – не потрібно залишати її наодинці зі стресом. Також не потрібно надмірно опікувати її в цей момент. Можна просто бути поруч і займатися своїми справами далі, зберігаючи спокій. Так дитина зрозуміє, що ви з нею поряд завжди, але ваше рішення незмінне.