Самосаботаж: про любителів мріяти на дивані

У цій статті ми розповімо про самосаботаж, одного з головних «лиходіїв» на шляху до розвитку себе.

Головна База знань Самосаботаж: про любителів мріяти на дивані

Сучасний світ сповнений різних можливостей: тренінги, курси, програми, книги, навчальні відео. Можна вчитися нового навіть не виходячи з дому, а потім застосовувати знання на практиці і змінювати життя на краще. Але все виходить зовсім не так райдужно, як хотілося б. Диван виявляється м’якшим за граніт знань, мрії солодші за реальність, а ставлення до часу починає підкорятися подвійним стандартам.

Почуття провини зростає, працює самобичування, адже можна було докласти трохи більше зусиль, уваги, старань і все б вийшло.

Але…

Але річ навіть не в слабкості характеру, не в силі волі чи в ліні. Найчастіше причиною такої руйнівної поведінки виступає самосаботаж.

Самосаботаж: що це?

Самосаботаж являє собою усвідомлене або неусвідомлене руйнування власного життя своїми ж руками. Наприклад, перед іспитами просидіти в грі до ранку, говорити рідній людині щось бридке, промокнути під дощем, щоб не йти на співбесіду тощо. При цьому якщо все закінчується вдало, то це моя заслуга, а якщо ні – то винен хтось інший або щось не склалося.

Цікаво те, що до самосаботажу більше схильні чоловіки. Жінки починають іти шляхом саморуйнування здебільшого тільки після великих життєвих невдач.

Перші приклади для наслідування, пов’язані з саботажем, ми отримуємо ще в дитинстві. Так, дитина, що росте в середовищі гіперопіки, може не зробити уроки, бо знає, що батьки, навіть якщо дуже втомилися, все одно з усім розберуться. Родич, який замість пошуку роботи сидить на шиї сім’ї, сусід, який все чекає слушного часу, щоб змінити свій спосіб життя і стати успішним, – усі вони є частинами оточення, в якому людина росте, вбираючи моделі поведінки й особливості світогляду. Саботаж починає сприйматися як норма, адже дитина ще не вміє раціоналізувати. Так саморуйнування стає в’їдливою звичкою і з нею потім складно щось зробити. Але робити потрібно, інакше життя просто витече водою крізь пальці.

Перевірити себе на самосаботаж можна за такими ознаками:

ви кидаєте те, чим вам дійсно подобається займатися;
ви продовжуєте залишатися в токсичному середовищі;
ви без кінця шукаєте виправдання;
ви постійно чекаєте більш слушного часу;
вам скрізь ввижається підступ;
вам не віриться, що змінити життя можна;
ви дуже багато часу проводите прокрастинуючи.

Навіть якщо ви бачите багато ознак самосаботажу у вас, не страшно. Навіть добре, адже шлях до змін починається з усвідомлення тих моментів і підходів, які не працюють.

Самосаботаж: види

Він може ховатися під найрізноманітнішими масками, розберемо деякі з них.

1. Сценарії.

Повтор по колу сценарію-нещастя, який був закладений ще в дитинстві. Зазвичай це: відсутність здорового глузду, брак любові або брак радості. І кожен із них – це продукт певних заборон у дитячому віці.

2. Пастки психіки.

Тут коріння проблем росте з дитячих травм. Вироблена стратегія, щоб уникнути чогось або пережити щось (наприклад, захворіти спеціально), може довго здаватися єдино правильною для збереження власного комфорту.

3. Порівняння себе з іншими.

Думка, що порівняння корисне, бо допомагає зрозуміти, рухаємося ми чи стоїмо на місці, приносить більше шкоди, ніж користі.

4. Страх.

Страх корисний, якщо він у міру. Якщо його багато, що людина уникає здорового ризику і намагається мінімізувати помилки, обмежуючи свій досвід і втрачаючи можливості.

5. Обмежувальні переконання.

«Гроші – зло», “світ жорстокий”, “життя несправедливе”, “всі прагнуть мене використати”, “у мене немає здібностей”, “неможливо змінитися” тощо. Варіантів багато, а результат один – занадто багато обмежень, які не дають рухатися.

6. Синдром Бога.

Іншими словами, це роздута самовпевненість і приписування собі зайвих можливостей. Вони не дають просити допомоги і змушують звалювати на себе непосильне і найскладніше. А до власних бажань руки часто просто не доходять.

7. Залежність.

Вибір куріння, алкоголю, шопінгу замість досягнення власних цілей.

8. Перфекціонізм.

Навіщо взагалі щось робити, якщо ідеально не виходить?

Як протистояти?

Почніть із вироблення звички аналізувати власні думки про себе самого. Те, що вас тримає на місці, це істина чи вигадка?
Потім подумайте, як добре ви про себе дбаєте? Ви цінні не результатами роботи, а тим, на скільки ви себе самі оцінюєте.
Будьте прихильнішими до власних помилок і невдач. Вони нормальні й неминучі і навіть навчають.
Будьте до себе добрішими. Якщо щось не вийшло, не потрібно скочуватися в самоїдство, краще прийміть невдачу як урок і сходинку до успіху. За такого підходу, якщо ви впали, встати і рушити дорогою далі буде простіше.
Перегляньте своє оточення. Якщо в ньому є ті, хто вас постійно критикує, викресліть їх із життя або мінімізуйте з ними контакти.
Навчіться «ловити» моменти самосаботажу. Коли підсвідомість зрозуміє, що зацікавлені в усвідомленні, то даватиме його в більшому обсязі.
Подумайте, коли ви почали використовувати саме цей вид самосаботажу. Хто вам це нав’язав? Розберіть свою поведінку «на гвинтики», це допоможе зрозуміти, чи можна діяти по-іншому і що з цього вийде.
Плануйте і власний рух до мети, і способи усунення перешкод, і способи протистояння самосаботажу.
Якщо без допомоги фахівця не обійтися, то зверніться по неї. І пам’ятайте, що самосаботаж може бути корисним.