Арт-терапія: як використовувати тишу в консультуванні

Мовчання може здатися дивним, щоб виокремити його в терапії, заснованій на розмові. Проте будь-хто, хто брав участь у сеансі терапії, знає, що тиша – важлива частина проведення або відвідування сеансу.

«Мовчання – золото» може бути очевидним кліше, з якого можна почати цю статтю, але це правда. Попри те, що мовчання може бути незручним, воно все одно цінний інструмент для полегшення процесу лікування.

Важливість тиші в терапії
Часто терапевти неймовірно тихі клініцисти. Іноді це зводить з розуму:) В інших випадках це велике полегшення. Виявляється, терапевти не намагаються звести клієнта з розуму. Вони використовують тишу як інструмент, щоб полегшити зростання і дозволити вирішувати проблеми клієнту самостійно. Зазвичай ми думаємо про тишу як про відсутність розмови, але тиша – позитивна подія. Це діяльність, що безпосередньо має відношення до терапевтичного процесу.

Наприклад, психотерапія – унікальна форма діалогу, що допускає тривале мовчання. Якщо клініцист уміло застосовує тишу, це може спонукати клієнтів замислитися, з’єднатися зі своїми почуттями і прискорити, поліпшити хід своїх думок. Мовчання відіграє структурну роль у терапії, як і в будь-якій розмові. Ця роль зазвичай полягає в поділі різних тем у дискурсі між співрозмовниками.

У багатьох формах лікування клієнт зазвичай починає сеанс зі звернення уваги терапевта на проблему. Вони обговорюють цю початкову тему деякий час, часто переходячи до інших підтем. І коли настає тиша, то зазвичай це означає перехід від однієї проблеми до іншої.

Мовчання відбувається не тільки між темами, а й усередині них. Це «внутрішньотематичне» мовчання – терапевтичний інструмент, який фахівці можуть використовувати, щоб допомогти своїм клієнтам глибше зануритися в матеріал, даючи їм змогу подумати про те, що їм сказати далі. Таке мовчання – час для роздумів, коли клієнт може дозволити своїм психологічним процесам відбуватися без участі або втручання фахівця.

Мовчання також може бути терапевтичною подією всередині себе, моментом, коли клієнт може глибше зануритися в емоційний досвід, який він відчуває під час сеансу. Також терапевти можуть перетворити мовчання на терапевтичну подію, звернувши на нього увагу клієнта в розмові. Говорячи про тишу між ними, сама тиша стає матеріалом для терапії.

Як ми побачимо, тиша може використовуватися в терапії по-різному. Це більше, ніж просто відсутність розмов. Це один із найважливіших аспектів зцілення.

Якщо ви хочете майстерно користуватися тишею під час сеансу, загляньте сюди.

Як використовувати тишу на терапевтичних сесіях
Мовчання – потужний інструмент, яким може скористатися терапевт. Найкращий час для використання тиші – це коли клієнт приносить на сеанс проблему, і лікар не знає, що сказати. Іноді не сказати будь-що може бути ефективнішим, ніж сказати щось безглузде, бо це дає клієнту безпечний простір для роздумів. Те, як терапевти думають про тишу, залежить від їхньої теоретичної орієнтації. Використання терапевтами тиші в психотерапії включає:

• Поділ емпатії
• Полегшення роздумів
• Заклик клієнта взяти на себе відповідальність
• Збір думок клієнта перед тим, як відповісти

Інший спосіб використати тишу – допомогти клієнту поміркувати над ситуацією, у якій він почувається пригніченим думкою значущих інших людей. Прикладом може бути дуже кохана людина, яка думає про пошук роботи в іншому місті. Сім’я та друзі цієї людини мають багато думок з приводу переїзду і повідомили їм про це. На той час, коли людина досягає курсу терапії, у неї в голові вже стільки ідей інших людей, що вона не може стикнутися зі своїми почуттями. Якщо дозволити цій людині говорити і міркувати, а потім сидіти в тиші своїх почуттів, це може бути надзвичайно корисно для розбирання крізь шум чужих думок.

Ще один спосіб використовувати тишу в терапії – це медитація. Багато клієнтів хочуть навчитися медитувати, але вони не можуть знайти тихе місце або змусити себе шукати тишу у своєму повсякденному житті. Як терапевт, ви можете використовувати контрольований простір свого офісу, щоб допомогти клієнту з комфортом випробувати тишу медитації.

Як впоратися з незручною тишею
Якщо подумати, терапія – це незручний спосіб встановити контакт із кимось іншим. Ви швидко помітите це за реакцією нового клієнта. Коли ви передаєте слово комусь, хто ніколи раніше не був на терапії, виникають дві загальні реакції. Перша: людина буде говорити і говорити, заповнюючи простір словами. Або друга, абсолютно протилежна реакція, коли людина може не знати, що сказати, і сидить мовчки.

Оскільки ми говоримо про поліпшення наших терапевтичних навичок, щоб допомогти клієнтам, важливо пам’ятати, що клієнт повинен мати навички, щоб брати активну участь у своєму зціленні. Як і у випадку з будь-якою іншою навичкою, здатність клієнта максимально ефективно використовувати терапію вимагає практики і часу для розвитку.

Коли ви стикаєтеся з незручною тишею на початку сеансу терапії, важливо зберігати терпіння по відношенню до клієнта, який, ймовірно, вперше «розминає» терапевтичні м’язи.

Терапія також незручна, тому що людям зазвичай незручно говорити про себе, особливо з незнайомцями, і на такій глибині, яка потрібна для лікування. Вони можуть боятися, що терапевт вважає їх самовпевненими або хвалькуватими, особливо коли вони говорять щось позитивне про себе або про те, як їх сприймають інші. Якщо клієнт висловлює будь-які з цих побоювань, важливо нормалізувати реакцію, щоб клієнт міг почуватися досить комфортно, щоб продовжувати. Як би ніяково ви не почувалися в цій ситуації, важливо зберігати спокій.

Головне – не заповнюйте незручне мовчання своїми не відшліфованими думками. Припустімо, ви турбуєтеся під час тиші та намагаєтеся обірвати її. У цьому разі ви можете сигналізувати клієнту, що щось не так, коли він мовчить. Це може змусити його почуватися більш ніяково під час мовчання, ніж це необхідно. Така відповідь може спонукати їх говорити нескінченно, щоб підтримувати розмову, що по суті усуває простір, необхідний для роздумів.

Опануйте тишу та навички профі-коуча! Переходьте за посиланням.