Ефект Мандели

Родимка Мерилін Монро зовсім не біля губ, а на щоці. На масці Тутанхамона в районі чола 2 змії, а не одна. Персонаж із гри Монополія на ім’я Пеннібагс, якого зображують у циліндрі з вусами і тростиною, не носить пенсне. Дарт Вейдер ніколи не говорив «Люк, я твій батько» – замість імені він сказав слово «ні». Якщо ви вважаєте по-іншому, то ви відчули на собі ефект Мандели.

Хто такий Мандела і чому він дав ім’я ефекту?

Нельсон Мандела – затятий борець проти апартеїду, колишній президент ПАР, один із найзнаменитіших активістів, які присвятили своє життя боротьбі за людські права.

5 грудня 2013 року людей по всьому світу вразила новина про те, що він пішов із життя. Але не тому, що це сталося несподівано або якось по-особливому, а тому, що багато хто був упевнений, що його смерть настала ще у 80-х у в’язниці.

Таке колективне спотворення спогадів не могло залишитися непоміченим вченими, а тому воно піддалося ретельному вивченню, отримавши попутно назву «Ефект Мандели».

Ефект Мандели: що це?

Мозок за своєю структурою дуже складний і добре організований, а ще схильний до «глюків». Ефект Мандели яскравий тому приклад і належить до когнітивних спотворень. По суті це помилкові спогади однієї людини або групи людей, які не мають нічого спільного з навмисним обманом або симптомом хвороби Альцгеймера.

Згідно з однією з теорій, плутанина в пам’яті пов’язана з особливостями запису спогадів у мозку. Кожен спогад – це мережа пов’язаних між собою нейронів, розташована в певному місці (енграма, слід пам’яті). У процесі отримання досвіду неминуче виникають схожі спогади і вони розміщуються поруч один з одним. Коли спогад витягується, тобто відбувається реактивація сліду пам’яті, сусідні групи нейронів також активуються і навіть створюють нові зв’язки. Отримана в результаті цього мережа нейронів стабілізується і виходить спотворений спогад, у якого рівень достовірності знижений завдяки «перезбірці».

Парадигма Діза-Редігера-Макдермотта описує цей феномен. Якщо людям дати перелік зі слів, які між собою пов’язані (наприклад, «втома» або «ліжко»), а потім через деякий час попросити повторити їх по пам’яті, то у відповідях будуть слова, яких не було у початковому переліку, але вони всі належатимуть до однієї теми.

Хибні спогади – це людське прагнення впоратися зі складною для сприйняття інформацією та заповнити виниклі прогалини за допомогою домислів. Усе тому, що мозок дещо ледачий, а ще любить економити.

Серед причин збоїв пам’яті також можуть виступати:

• травми і захворювання;
• навмисне навіювання;
• наслідки інтоксикації;
• шаблонне мислення.

Ще одна теорія виникнення ефекту Мандели – це схильність передавати інформацію у зміненому вигляді (найчастіше не навмисне), наче по зіпсованому телефону. Людина може долучати до передачі інформації перебільшення, применшення, прикрашання, вигадані елементи, що роблять розповідь ефектнішою.

Як приклад можна навести експеримент Джима Коана, фахівця в когнітивній психології. Він розповів сім’ї 4 історії, одна з яких була вигаданою і оповідала про те, як брат загубився у великому торговому центрі. Незважаючи на те, що в реальності цього не відбувалося, брат все одно повірив і навіть розповів раніше не озвучені подробиці.

У спонтанному формуванні помилкових спогадів у великої кількості людей можуть брати участь і сфабриковані новини. Особливо, якщо інформація з них збігається з переконаннями (політичними чи іншими) у тих, хто їх дивиться.

Є й теорії зі сфери фантастики, пов’язані з паралельними світами і Великим адронним колайдером, але їх ми розглядати не будемо.

Ефект Мандели: чи є користь?

У помилкових спогадів може бути присутня позитивна цінність. Наприклад:

• користь для розвитку стосунків у соціумі через співчуття, а також близькість з іншими;
• ставлення до творчих здібностей;
• ймовірність використання в терапії неврозів.

Ефект Мандели пов’язаний із пластичністю мозку, а отже допомагає краще адаптуватися.

Його вивчення триває. Нові сторони і способи застосування тільки належить відкрити, адже точно зрозуміло, що він вкрай непростий і дуже цікавий.