Ізотерапія: вправа “Каракулі”

У цій статті ви знайдете опис кількох варіантів ізотерапевтичної вправи "Каракулі".

Елена Тарарина
Головна База знань Ізотерапія: вправа “Каракулі”

 

Першим вправу з каракулями розробив та описав Д. Віннікотт, дитячий психоаналітик, педіатр. Він використав спосіб малювання, який отримав назву “гра закарлючок”. Суть полягала в тому, що психотерапевт і дитина по черзі малюють свої закарлючки до закарлючок партнера, озвучуючи, на що це схоже. Спочатку фігури прості і нехитрі, але зі зростанням елементів вони стають все більш значущими, цікавими, виявляючи таємний конфлікт, який і викликав клінічну симптоматику захворювання.

Така вправа чудово поєднує елементи асоціативної діяльності та вільної гри. Вона допомагає встановити зв’язок із дитиною, налаштувати її на співпрацю, обійти захисні механізми психіки.

 

На даний момент зараз вже існує декілька її модифікацій. Практикувати її можна не тільки в індивідуальній роботі, а й у груповій та з людьми різного віку.

 

За допомогою вправи можна:

  • оптимізувати міжособистісне та внутрішньогрупове спілкування;
  • згуртувати групу;
  • дати поштовх розвитку;
  • покращити комунікативні навички;
  • налаштувати на взаємну емоційну підтримку.

 

У вправи є й діагностична складова, тому що з нею можна досліджувати власні почуття та переживання. Корисна вона і для зняття м’язових затисків та психоемоційного напруження, для розслаблення.

 

При цьому, як і будь-яка інша вправа з арт-терапії, вона торкається сфери творчого потенціалу, стимулює розвиток фантазії, уяви, позитивно впливає на особистісне зростання та зміцнення впевненості у собі.

Вправа "Каракулі, плями" (М. Бетенскі)

Виконується під час музичного супроводу. Дає поштовх до саморозкриття, розвитку творчого потенціалу, дослідженню своїх емоцій.

 

Що потрібно?

  • папір;
  • ті образотворчі матеріали, які захочеться.

Учаснику чи учасникам пропонують послухати ритм та настрій музичної композиції, скласти у голові образ, про який розповідає мелодія. Потім необхідно намалювати його на папері, експресивно використовуючи каракулі, відбитки, лінії, плями, крапки і т.д.

 

На етапі обговорення потрібно розповісти про малюнок. Чи вийшло задумане? Чи вийшло щось несподіване? На що схожий образ? Що він означає? Що означає вибраний колір?

Вправа "Каракулі з глини" (Р. Френкель)

Сприяє встановленню контакту між психологом та клієнтом/учасниками групи. Особливо добре зарекомендувало себе у роботі з дітьми, які бояться малювати чи щось зображати.

 

Що потрібно?

  • шматочок глини;
  • стеки та інші інструменти для ліплення;
  • дошка для ліплення;
  • фарби, пензлики.

Кожному учаснику видається шматочок глини. І кожен, включаючи ведучого, намагається зліпити 4-5 різних фігур. На наступному етапі учасники міняються фігурами і намагаються поєднати їх (можна додавати глину), створюючи композицію.

 

Коли роботу завершено, фігурки розглядають і обговорюють кожен свою. Після висихання глини, композиції, що вийшли, можна розфарбувати.

Вправа "Каракулі" (Л. Лоуї)

Удово підходить для роботи у групі. Допомагає налаштувати всіх учасників групи на взаємодію, оптимізувати їхню комунікацію.

 

Що потрібно?

  • кольорові олівці чи фломастери;
  • папір.

 

Кожен із учасників обирає один олівець чи фломастер, але так, що у кожного був свій колір, без повторів. Потім кожен швидко малює на великому аркуші паперу довільні каракулі та лінії. А потім домальовує їх по черзі, вносячи мінімальні зміни, оскільки необхідно, щоб учасники зробили свій внесок у малюнок кілька разів. Домальовувати потрібно доти, доки всі не вирішать, що додавати більше нічого і малюнок закінчено.

 

Наступний етап – обговорення. Кожен висловлює свої думки у тому, що він бачить у створеному малюнку. Також слід обговорити переважання якогось одного кольору, образу, сюжету. Що кожен привніс у роботу? Як цей внесок вплинув на спільну діяльність? Як це вплинуло на результат?

 

Як результат, учасникам пропонується колективно створити сюжетну історію за малюнком, що вийшов.

Вправа "Каракулі та метаморфози" (А. Копитін)

Тут немає обмежень на дії учасника чи учасників. Така свобода у самовираженні та трансформації образів сприяє розкриттю творчого потенціалу, активізує уяву.

 

Що потрібно?

  • папір;
  • олівці;
  • фарби.

На першому етапі потрібно просто без будь-яких думок і так, як захочеться рухати олівець по паперу. У складному клубку хаотичних ліній, що вийшов, учаснику пропонується побачити якийсь образ і розвинути його.

 

Далі учасникам можна запропонувати такі завдання:

  • вести щоденник закарлючок. Тобто фіксувати зміни, щоб відстежувати динаміку процесу та робити висновки;
  • на основі малюнка, що вийшов, придумати історію. Учасники висловлюють через слова свої почуття та відчуття, що піднімалися при малюванні різних закарлючок.

 

З різновидів цієї вправи варто виділити створення малюнка шляхом використання відбитків кисті чи руки на папері як основу.

 

Ще один варіант – зображення автографа або ініціалів, які трансформуються за допомогою закарлючок, доки учасники не знаходять у сплетенні ліній якийсь образ і розвивають його.

Сподобалось? Розкажіть друзям:

Отримуйте унікальні статті та техніки - підпишіться на нашу корисну розсилку та отримайте у подарунок "Словник арт-терапевта"