Колажування як метод арт-терапії

Психологія творчості практикується давно. За її допомогою можна розкрити багатогранність внутрішнього потенціалу людини, боротися з психологічними проблемами, зокрема з серйозними.

Вона добре підходить для роботи як із дорослими, так і з дітьми. Використовується під час діагностики, корекції, терапії та навіть в освітньому процесі.

Глибше розуміння цієї техніки дає курс «Колажування в арт-терапії», де передбачена не тільки теорія, а й практика.

Колажування: що це?

До однієї з візуальних технік арт-терапії і належить колажування. Його суть у тому, що людині, парі або групі пропонується на основу з паперу або текстилю прикріпити/приклеїти різні елементи.

Це можуть бути картинки, фотографії, журнальні або газетні вирізки, шматочки кольорового паперу, зроблені або перероблені предмети, природні матеріали. Усі вони об’єднуються однією темою і складають єдину композицію, можуть бути доповнені зробленими вручну написами, простими малюнками і схематичними замальовками.

Колажування занурює людину у світ, де значно більше свободи, де можна зняти з себе тягар стресу, розслабитися і віднайти загублену віру в себе, пізнати свій творчий потенціал. Така техніка здатна безболісно працювати з особистістю і дарує багато позитивних емоцій. Навіть скептично налаштовані спочатку «заражаються» ентузіазмом і отримують масу задоволення в процесі.

Неважливо, чи є художні навички та здібності, з цим видом творчості впорається будь-хто. Це дає змогу проводити терапію без напруження і досягати значних успіхів.

Під час створення композиції відбувається контакт із несвідомим. У малюванні бере участь ліва півкуля, а під час вибору візуальних елементів для колажу права.

Підбираючи, що буде використовуватися, людина нічого не планує, не робить установок, просто вибирає те, до чого руки тягнуться самі. І творить, поки не буде «виплеснуто» все.

Під час роботи з колажем немає жодних обмежень. Елементи можна рвати, різати, вирізати, м’яти, домальовувати, заповнювати порожні місця малюнками, штрихами, зафарбовуванням.

Усе це потрібно об’єднати в одну композицію і не аналізувати свою роботу в процесі творення. Людину мають вести враження, емоції, відчуття.

Колаж створено, а що далі?

Створений колаж піддається аналізу і значення тут має:

• як розміщені елементи;
• який їхній розмір;
• як вони співвідносяться один з одним;
• чому були обрані з-поміж інших.

Усе це дає змогу визначити, в якому психологічному стані перебуває людина, через які особистісні переживання проходить і чим наповнена її самосвідомість.

На лівій частині аркуша відображається ставлення до минулого, пережитий досвід.

На середній – момент зараз. Тут свої відбитки залишають почуття й емоції, те, до чого тягнеться душа, те, що дарує їй світлі або, навпаки, похмурі відчуття.

На правому – ставлення до майбутнього (плани й бажання).

Низ аркуша займають знаки підсвідомості (прагнення і те, що спонукає людину діяти).

Верх – фантазії та мрії, бачення того, як би хотілося прожити життя.

Коли колаж закінчено, важливим буде запитати себе, що за почуття всередині, чи потрібно щось змінити в кінцевому результаті. Чи хочеться щось виправити, прибрати, замінити або доопрацювати, щоб отримати більше приємних вражень.

Створений колаж надихає і підтримує, допомагає знайти відповіді на важливі запитання. Через нього відбувається бесіда з підсвідомістю, розумом і душею.

Груповий колаж

Якщо над колажем працювала група, то його створення дещо відрізняється. Спочатку учасники виконують індивідуальну роботу, а потім доповнюють те, що вийшло в інших. Кожна композиція має пройти повне коло, обійшовши всіх, тільки після цього проводять аналіз:

• усвідомлюють проблеми та переваги, що виникають під час соціальної взаємодії;
• усвідомлюють особливості індивідуального стилю та стратегії кожного учасника під час контакту з оточенням.

Колаж допомагає зрозуміти, як відбувається:

• співпраця. Про це говорять елементи, які прилаштовуються один до одного та доповнюють спільну ідею;
• протидія. Оцінюється, як один елемент заклеює інший, як кожен виокремлює своє, чи є спільна смислова чи композиційна лінія;
• компроміс. Тут заклеювання елементів можливе, але при збереженні загального настрою, ідеї;
• поступливість. До уваги беруться маленькі фігури, розміщені по краях, та ініціатива зі створення сюжету, що передається іншим учасникам;
• уникнення. Розглядають елементи, наклеєні осторонь від інших, і те, чи несуть вони певну ідею.

Групове колажування – це розуміння міжособистісних стосунків і взаємодії між людьми, розуміння відповідності своїм еталонам, аналіз труднощів і конфліктів, які виникають у процесі спільної діяльності. Чимало вони дають і для підвищення комунікативних навичок.