Комплекси – це назавжди?

Комплекси – спотворення в уявленнях про себе, які формуються як несвідомо, так і свідомо. Найчастіше вони з’являються в дитинстві, оскільки діти абсолютно довіряють батькам і некритично сприймають оцінки дорослих. Саме тому частину комплексів людина не може усвідомити.

Чи бувають люди без комплексів? Психологи стверджують, що ні, але важливо, які саме комплекси у людини, і наскільки сильно вони впливають на поведінку.

На жаль, комплекси – дуже стійкі утворення, тому повністю від них позбутися неможливо. Але при усвідомленому підході і серйозній роботі над собою можна зменшити вплив цієї проблеми.

Джерела формування комплексів:

• Сім’я
• Значущі люди
• Друзі
• Колеги
• Партнер, чоловік (дружина)
• Суспільство
• Неприємний досвід

Ознаки комплексів

• Дивні, неадекватні реакції на слова або дії інших людей.
• Занадто сильні тривоги, переживання щодо своєї поведінки або певних ситуацій.
• Нетипова для людини поведінка в певних обставинах.
• Сором’язливість, скутість у випадках, коли людина знає, що її будуть оцінювати.

Буває так, що комплекси мають незначний вплив на людину. У таких випадках прояви будуть наступними:

• Відкрите ставлення до світу, позитивне його сприйняття.
• Здорова самооцінка, впевненість у собі.
• Бажання доброзичливої взаємодії з оточуючими.

Залежно від спрямованості, комплекси бувають фізичні та психологічні. Розглянемо їх уважніше.

Фізичні комплекси:

• Невдоволення частиною або частинами тіла: носом, очима, бюстом, талією тощо.
• Комплекс маленького або великого зросту.
• Невдоволення вагою, статурою, кольором шкіри.
• Спотворене хворобливе сприйняття голосу.

Психічні комплекси:

• Комплекс провини. Виявляється, коли людина оцінює свої дії як негативні і відчуває з цієї причини почуття провини. Навіть якщо помилка була незначною, це завжди привід для самобичування.
• Комплекс жертви — людина поводиться так, щоб інші завдавали їй болю. Наприклад, провокує оточуючих на грубу поведінку по відношенню до себе. Також поведінка жертви може проявлятися в згоді перебувати в некомфортних для себе умовах. Причина — бажання страждати і відчувати себе жертвою. У мовленні постійно чутні скарги на обставини і на інших людей.
• Комплекс мученика. Власник цього комплексу прагне допомагати іншим, при цьому ігнорує свої інтереси. Страждаючи, він намагається викликати симпатію інших людей. Суть комплексу: чим більше я зроблю для інших на шкоду собі, тим більше уваги, схвалення оточуючих я викличу. А ще таким способом зручно маніпулювати оточуючими.
• Комплекс переваги – почуття неповноцінності, прикрите захисним механізмом, який проявляється відчуттям переваги над іншими. Основні емоції людей з цим комплексом: зловтіха, негативне, критичне ставлення до оточуючих, схильність до хвастощів.
• Комплекс неповноцінності – постійне відчуття, що ти недостатньо хороший у порівнянні з іншими людьми. Будь-яка невдача приводить цих людей до думки, що вони гірші за інших.
• Едіпів комплекс і комплекс Електри – потяг і занадто сильна прив’язаність до батька протилежної статі.
• Комплекс героя — постійне бажання допомагати оточуючим, рятувати їх. Такі люди самі зголошуються вирішувати проблеми інших, а іноді й просто створюють ситуації, з яких доводиться когось рятувати. Мета такої поведінки — бажання отримувати захоплені оцінки, вдячність і увагу.
• Комплекс Пітера Пена — чоловік залишається дитиною, відмовляється від відповідальності. Дорослий чоловік до зрілості живе з батьками або залежить від них матеріально. При цьому у нього часто змінюється настрій, невдачі викликають сльози та істерики, а соціальна адаптація залишає бажати кращого. Супутники таких чоловіків – безвідповідальність і відсутність системи та дисципліни. У жінок частіше зустрічається комплекс Попелюшки – страх незалежності. Виявляється це в підлеглому становищі в сім’ї, в страху втратити навіть дисфункціональні відносини.
• Комплекс влади – сильне бажання підкоряти оточуючих, керувати ними і впливати на їхні справи.
• Комплекс нерішучості – неможливість прийняти рішення, відсутність сміливості та ініціативи. Людині властиво спиратися на думку оточуючих, часто змінювати рішення. Ще спостерігаються такі риси: невміння відстояти свою думку, схильність перекладати відповідальність на інших.
• Комплекс ворожості — підвищена агресивність людини, викликана переконанням, що всі люди вороги, навіть якщо насправді це не так.
• Комплекс двієчника. Він набувається в шкільні роки, коли дитина не справляється із завданнями і отримує несхвальні відгуки від вчителів, батьків і однокласників. У дорослому житті така людина не вірить у себе і навіть не намагається щось робити добре і якісно.
• Комплекс відмінника походить зі школи. Тут дитина звикає прагнути до досконалості. Але найкращим у всьому бути неможливо, і як тільки відмінника спіткає невдача, він починає страшенно страждати. Невдачею вважається будь-який результат, крім найкращого (друге місце в конкурсі, іспит, який складено на середній бал тощо). Таке прагнення до ідеалу проявляється в неприйнятті будь-якої критики, в страху перед оцінкою, в підвищеній вимогливості до себе.

Що робити дорослій людині зі своїми комплексами?
Зі своїми комплексами треба працювати, тому найкраще, що можна зробити – звернутися до психолога. З загальних рекомендацій фахівці виділяють наступні:

• Визначте точно, які у вас комплекси, і з якою травмою вони пов’язані.
• Спробуйте подивитися на ситуацію під іншим кутом.
• Випишіть свої сильні сторони.
• Навчіться не порівнювати себе з оточуючими.
• Не чекайте схвалення оточуючих.
• Розвивайтеся – відвідуйте тренінги, читайте книги на тему, яка вас турбує – це допоможе багато чого усвідомити.
• Формуйте у себе позитивне ставлення до життя.

Важливо пам’ятати, що комплекси негативно впливають на особистість, тільки якщо вони паралізують людину, опановують її і повністю змінюють поведінку. Але часто комплекс – це ґрунт для поліпшення, прагнення компенсувати недолік.