У дитячих очах не буває звичайних речей – у кожній з них цілий світ, безліч облич і море історій. Але діти ростуть і ось уже дорослі бачать просто речі. Їхнє мислення обмежене шаблонами, правилами та звичками і вийти за їхні рамки вкрай непросто. Але ж, щоб придумати щось нове, створити щось креативне, побачити у звичайному незвичайне, потрібно мислити нестандартно і творчо. Такі здібності дуже цінуються, а розвинути їх допомагає концепція латерального мислення.
Ця концепція була створена 1967 року Едвардом Боно. Психолог запропонував поставити логіку на паузу, тобто не обмежувати себе її правилами і законами, а придивитися до того, що раніше залишалося осторонь, навмисно ігнорувалося.
Така пропозиція народилася з розуміння, що логіка не здатна розв’язати все, а отже, потрібно шукати інші шляхи, що лежать поза нею. Так і народилася концепція латерального мислення, яку в наступні роки дедалі більше покращували, поповнювали техніками та інструментами, спрямованими на розвиток креативності. Нині методика Боно дуже відома, популярна і знаходить застосування в найрізноманітніших сферах діяльності: від науки й освіти до менеджменту та бізнесу.
Головна родзинка такого підходу в тому, щоб відмовитися від поведінки, що ґрунтується на шаблонах, і почати застосовувати неординарні варіанти, розвивати творче начало.
Якоюсь мірою латеральне (бічне) мислення можна назвати мисленням дивергентним, тобто таким, що суперечить загальноприйнятим і звичним нормам. Люди, які можуть вийти за рамки шаблонів і логіки (тобто антилогіки), набагато краще справляються з нестандартними ситуаціями і здатні адаптуватися навіть до дуже непростих і навіть суворих умов.
Сам автор пише про свою концепцію в таких книжках:
«Мистецтво думати» (1967 р.);
«Серйозне творче мислення» (1992 р.).
Також у Едварда Боно є ще одна концепція – концепція «Шести капелюхів мислення», орієнтована на індивідуальне мислення та групове обговорення.
По суті це вміння знаходити творчі рішення через розгляд завдання з різних боків, часом навіть зовсім неочевидних.
Порівняємо логічне та латеральне мислення.
Логіка і критичне мислення:
Латеральне мислення:
Варто зазначити, що хоча Боно і протиставляє логіку й латеральне мислення, але водночас акцентує увагу на тому, що вони чудово одне одного доповнюють. Наприклад, «латеральне» мислення допомогло придумати ідею, але на цьому справа не закінчується і її потрібно розвинути, тут і допомагає добре розвинене логічне мислення.
Психолог стверджував, що наш мозок мислить строго у два етапи:
І ось тут і заковика: ми можемо дуже ефективно оперувати вертикальним мисленням другого етапу (поглиблюємо яму), але це не дасть змоги уникнути або виправити ті помилки, які були закладені на першому.
Саме тому важливо навчитися працювати з першим етапом і виходити за рамки звичних шаблонів.
Навчитися мислити за методикою Боно може абсолютно будь-яка людина. Для цього ситуацію потрібно перевертати, розглядати з різних кутів, ставити під сумнів норми і твердження і завжди залишати місце для випадковості.
Головне – пам’ятати, що будь-яке ставлення до проблеми/завдання являє собою тільки одне з цілої безлічі інших варіантів.
Латеральне мислення використовується для найрізноманітніших цілей.
Воно буде корисним у вирішенні проблем.
Ми звикли вибирати очевидне, але ж завжди є альтернативні способи. «Бічне» мислення дасть змогу почати думати ширше й творчіше та знаходити найкращі варіанти рішень.
Там, де потрібно шукати нові та нестандартні шляхи, воно буде незамінне.
Навіть якщо вам здається (або хтось вам сказав), що ви вже дієте найкращим зі способів, з великою вірогідністю є й інші варіанти більш результативної та ефективної реалізації. Латеральне мислення допомагає шукати нові підходи в поліпшенні (бізнесу, життя, себе тощо), а отже й досягати поставлених вами цілей.
З нього починаються інновації та винаходи.
Генерація нових ідей і створення нових винаходів – це багато в чому творчий процес. «Бічне» мислення дає змогу стати впевненішим у собі й активнішим у пошуку рішень, допомагає вибрати стартову точку.
Такий тип мислення – це навичка, яку цілком можна розвинути, і нічого особливо складного робити не доведеться.
1. Намагайтеся знаходити нові способи того, як зробити звичні щоденні справи. Це допоможе розвинути зв’язки між нейронами, зробити мислення більш гнучким.
2) Беріть будь-які події/картинки і вигадуйте абсурдні, безглузді та найнеймовірніші ідеї/історії/версії на їхній основі. Не стримуйте свою фантазію.
3) Знаходьте для звичних/старих предметів нові способи їх використовувати, вигадуйте свої історії їхньої появи і навіть їхніх творців.
4. Змінюйте те, що вас оточує і самі змінюйтеся. Експериментуйте з іміджем, міняйте обстановку й оточення – це допоможе вибратися зі звичного ходу думок.
5. Щодня знаходьте час на роздуми про нові перспективи, можливості, ідеї та способи досягнення наміченого. Вчіться отримувати задоволення від подібних роздумів і творчого процесу в цілому.
6. Придумайте собі творче хобі, що передбачає креативну діяльність.
7. Грайте в настільні ігри, щоб розвивати логіку і мислення, пам’ять і уважність.
8. Розвивайте своє критичне мислення: перевіряйте ще раз інформацію, використовуючи для цього кілька джерел, піддавайте сумніву все, аналізуйте.
9. Читайте літературу за темою. Наприклад, цю книжку по арт-коучингу.
Едвард Боно розробив чимало практичних методів для цього і детально описав їх. Ми розглянемо їх коротко.
Усвідомлення.
Усе починається з розуміння того, як саме мозок обробляє інформацію – він спирається на стереотипи для того, щоб почати роботу над проблемою. І ось тут і знаходиться поле для поліпшень.
Випадкова стимуляція.
Коли ми думаємо про проблему, то мимоволі відгороджуємося від усього, що може завадити, зосереджуємося на ній. Але випадковість, що прийшла ззовні, цілком здатна підштовхнути до нових рішень розглянутого завдання.
Альтернативи.
Навіть якщо вже є відповідне рішення, буде корисно відкласти його на час, щоб обміркувати альтернативи, навіть якщо на перший погляд вони безглузді. Це допоможе покрутити проблему і розглянути її під різними кутами.
Зміна.
Тут пропонується навмисно змінювати ті опції, які доступні:
Можна робити будь-які довільні зміни елементів проблемного простору і навіть створювати нові інструменти з більшою ефективністю.
Виклик загальноприйнятому.
Запитайте себе: «Чому це має бути зроблено саме так? Може є інший спосіб?». Придивіться до тих ідей, які вже були відкинуті більшістю.
Метод 6 капелюхів.
Уявіть, що у вас є 6 різнокольорових капелюхів, кожен з яких – це окрема, унікальна точка зору та різні елементи конкретної проблеми.
Наведемо приклад:
Білий капелюх – факти, аналітична та загалом та інформація, яка є. Тобто капелюх – це відповідь на запитання: що є і що потрібно, щоб розв’язати проблему?
Червоний капелюх – почуття та емоції, що виникають від конкретної ситуації. Цей капелюх допомагає прислухатися до своїх відчуттів та інтуїції.
Зелений капелюх наповнений творчістю. У ньому всі можливі варіанти виходу та ситуації: від очевидних до найбезглуздіших.
Чорний капелюх тримає в собі недоліки й символізує собою все, що перешкоджає реалізації згенерованих раніше ідей. Ризики варто тверезо оцінити і відмовитися від тих варіантів, які виявляться найнебезпечнішими.
Жовтий капелюх – капелюх достоїнств і переваг, вигод і користі від реалізації задуманого. Одягаючи його, людина виявляє їх, а потім розбирає і розставляє за пріоритетами.
Синій капелюх – це вихід і сама мета. Це завершальний капелюх, до якого людина приходить після аналізу, підсумків і систематизації попередніх капелюхів. Тепер потрібно вивчити все і вибрати найкориснішу, найкреативнішу і найцікавішу ідею.
Метод синектичного штурму.
Назва складна, а сам метод цілком простий. Він дає змогу звичні конструкції роздумів і подивитися на проблему під новим кутом, не порушеним стереотипами:
Метод виходу за рамки.
Уявіть, що вам нічого не заважає. Простір, обмеження, бюджет і все інше вас не стримують, у вас є все, що вам потрібно. Як би тоді ви вирішували проблему? Випишіть усі ідеї, які спадуть на думку з такого ракурсу, а потім проведіть їхній аналіз і зіставте з реальними умовами. Іноді знаходиться щось, що можна підкоригувати і використати.
Метод випадкового слова.
Він буде корисний, якщо решту вже випробувано і ви в глухому куті. Назвіть будь-яке слово-асоціацію з проблемою, яку ви вирішуєте. Не забувайте про пристойність і вибирайте літературні слова. Подумайте, чому ви вибрали саме його, а потім зіставте його із завданням, яке потрібно вирішити, проведіть паралелі – можливо є точка дотику? Це нерідко допомагає згенерувати нові ідеї та знайти вихід.
Метод аналогів.
Пошукайте кейси, що мають схожість із вашою ситуацією. Також спробуйте взяти простіші аналоги проблеми і придумати рішення до них. А потім уже з «накопиченим досвідом» повертайтеся до вашої ситуації.
Метод фокусування.
Зазвичай для пошуку рішення наш мозок концентрується на тому, що необхідно переробити або виправити, щоб вийшло досягти задуманого. І зазвичай це тільки один елемент проблеми. Спробуйте розтягнути фокус одразу на кілька елементів і властивостей. Перемикайте увагу навіть якщо нова обрана деталь взагалі не потребує виправлення чи доопрацювання. Подумайте, як то співвідноситься з функціоналом? Чи може нести компенсаторну функцію?
Метод виклику.
Тут потрібно кинути виклик тій думці, яку диктує суспільство, і взяти ту ідею, яку воно вже відкинуло. Подумати, що ж у ній не так, чи є можливість її поліпшити, доопрацювати?
Метод за Котлером.
Розроблений він на основі методу Боно і складається з трьох етапів:
Цей матеріал добре доповнить стаття про ментальі блоки.
А розігнати своє творче начало на повну допоможе арт-терапія. Освоїти теорію і практику з неї допоможе цей курс.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":