Криза ідентичності у біженців і переселенців

• Ідентичність: що це?
• Біженці та переселенці: криза ідентичності

Історія людства завжди супроводжується періодами війни (мінливість) і миру (стабільність), які змінюють один одного, що завжди тягне за собою міграції людей і навіть народів. Тут і виникають труднощі як для тих, хто є приймаючою стороною, так і для тих, хто належить до тих, хто прибуває.

Прийняття нових людей у спільноту незмінно викликає проблеми, і вони стосуються найрізноманітніших сфер: мови, культури, побуту, віри, фінансового та економічного забезпечення, адаптації в соціумі, юридичної допомоги тощо.

Потрапляння в інше соціокультурне середовище також не минає безслідно, спричиняючи погіршення психічного здоров’я особистості, зокрема суттєві зміни ідентичності. І це основна перешкода в адаптації до нових умов життя.

Ідентичність: що це?

Психологічна ідентичність – це певна внутрішня структура, яка виникає як наслідок особистісного розвитку людини та має зв’язок із соціальною адаптацією. Це усвідомлення приналежності себе як частини і водночас цілого до частини й одночасного чогось загального. До характеристик ідентичності належать:

• однаковість;
• тотожність;
• збіг.

Чималу роль для становлення ідентичності відіграє і процес ідентифікації, тобто уподібнення, прирівнювання. Психологія та соціологія розуміють під цим процес і результат будь-якого збігу (за будь-якою ознакою чи ознаками) людини з іншою людиною, групою або ж ідеалом. Психологічні теорії пов’язують ідентичність зі здатністю окремого індивіда залишатися самим собою, коли соціальна ситуація навколо змінюється, а також усвідомлення себе як людської особистості, яка відрізняється від інших. При цьому в соціальній психології під ідентифікацією розуміють ототожнення себе з кимось іншим, переживання своєї тотожності з іншим.

Біженці та переселенці: криза ідентичності

До біженців відносять тих, хто з якихось непереборних причин (катаклізм, війна, стихійне лихо, переслідування за ознакою віросповідання, раси, громадянства тощо) залишив свою країну і перемістився в іншу.

До переселенців відносять тих, хто з якихось непереборних причин залишив свій дім і перемістився в межах своєї країни.

У кожному з випадків люди змушені на новому місці вирішувати свої житлові, побутові та інші проблеми, заново влаштовувати своє життя. Це супроводжується сильним стресом, спочатку від факту самого небажаного і несподіваного переїзду, потім від факту необхідності адаптації до зміненого середовища проживання: іншої ментальності, культури.

Тут і відбувається криза ідентичності: вона трансформується або руйнується. Свій внесок у стан психіки вносить і постстресовий синдром.

Хорошим прикладом втрати ідентичності є фраза однієї з беженок: «Я була матір’ю, але тепер у мене немає дітей, я була дружиною, але тепер я вдова, я викладала, а тепер продаю на ринку, в мене був дім, але тепер і його немає. Хто я? І де моє місце?».

Природна самоідентифікація наздоганяє людину в підлітковому віці, у період сепарації від батьків. Вимушена самоідентифікація з’являється, коли людина під тиском обставин стає біженцем або переселенцем, тільки зона відповідальності зовсім інша.

Якщо вдасться сформувати нову ідентичність, то кризу буде подолано. При цьому зв’язок зі старою зберігається (віросповідання, страви, характерні для батьківщини, тощо), але до неї додається й нова (нова мова, толерантність до нової психології, ментальності тощо). Це називається трансформація, народження нового «я».

Але тут багато залежить від того, як приймуть біженців/переселенців на новому місці:

• допомагатимуть, чим можна;
• стануть звинувачувати у всіх бідах;
• станеться повна інтеграція.

Примітно, що в першому випадку величезний вплив має травма – людина не знає своїх можливостей, не вірить у себе. Якщо нею опікуються як дитиною – ситуація погіршується, адже вона сама нічого не робить, застряє. Якщо їй допомагають побачити, що вона здатна допомогти собі сама, що в неї для цього є сили – то прогноз сприятливий.

У другому випадку криза ідентичності зачіпає не тільки тих, хто вимушено покинув дім і перемістився, а й тих, хто їх приймає. І це найскладніший випадок.

Ідентифікація місцевого населення пов’язана з їхнім локальним контекстом. Нові люди його змінюють. І якщо в мирний період динаміка зміни системи міста і людей відносно невисока, то з появою біженців усе відбувається суттєво швидше. Це викликає спротив – місцеві інстинктивно намагаються стати на захист своєї ідентичності. Звідси народжується одвічне «понаїхали». Переселенці/біженці сприймаються як щось чуже, погане, небажане.

Третій випадок найсприятливіший. Але варто пам’ятати, що ламати ідентичність не можна, тільки трансформувати. Чекати, що все скоро закінчиться і буде, як раніше, теж не варто, адже все вже змінилося. Для тих, хто був змушений покинути дім і переїхати, єдиний вихід – це «розпаковувати валізи», починати будувати нове життя на новому місці. Це складна робота, але можлива, щоб розібратися в ній і навчитися допомагати собі та іншим варто пройти цей курс.