Особливості відносин матері та дитини: з чим доведеться зіткнутися

Здоровий психологічний розвиток дитини на початку практично повністю залежить від взаємодії з матір’ю. Основа багатьох проблем (як у ранньому дитинстві, так і в дорослому житті) лежить у діях матері та в обраних нею способах задоволення потреб немовляти.

Однак материнська поведінка впливає на розвиток дитини не тільки під час контакту з нею. Особистісний стиль поведінки матері, її звички та особливості характеру також відіграють значну роль.

Материнство і готовність до нього

Готовність стати матір’ю — перший фактор, від успішності проходження якого буде залежати дуже багато не тільки в дитинстві, але і в дорослому житті майбутньої дитини.

Дослідники виділяють кілька критеріїв:

1. Особиста готовність, яка включає в себе і психологічну зрілість матері. Це адекватна віково-статева самоідентифікація, здатність до прийняття рішень, здатність брати на себе відповідальність.

2. Сформована модель батьківської поведінки. Це розуміння ролі матері і батька, установки і патерни, отримані з власної сім’ї, розуміння аспекту виховання, створення необхідних умов і т. д.

3. Мотиваційний аспект народження дитини. Якщо народження дитини передбачає якусь самореалізацію жінки, збереження відносин з партнером, досягнення певного соціального статусу або психологічну компенсацію власних відносин з батьками, — це не має ніякого відношення до усвідомленої, зрілої мотивації.

4. Знання, розуміння та адекватна оцінка власної компетентності: ставлення до дитини, реагування на її потреби, налаштованість на певну зміну життєвого режиму, знання про фізичний та психологічний розвиток дітей у різному віці, навички навчання та виховання тощо.

Однак саме емоційне спілкування, особливо в найранішому віці, є найбільш важливим у процесі розвитку маленької людини.

Як з’являється «материнський інстинкт»

«Материнський інстинкт» (або материнська компетентність) розвивається протягом декількох етапів з самого раннього віку.

Він залежить від декількох важливих аспектів. Розглянемо їх уважніше.

1. Стосунки дівчинки з власними батьками

Найважливіший період для формування майбутньої матері відбувається від моменту зачаття до трьох років.

На цьому етапі створюється більша чи менша значимість емоційних стосунків на основі зв’язку матері і дочки. Ще ненароджена дитина вже перебуває в емоційному контакті зі своєю матір’ю.

Відповідно, від цього першого досвіду дитини залежить її подальше ставлення до людей та інших дітей у дорослому житті.

2. Ігрова поведінка

На цьому етапі в процесі гри дівчинка вперше пробує себе в ролі матері, наприклад, граючи з ляльками.

Основне уявлення про взаємини з немовлям формується у віці від 5 до 10 років. У цьому віці важливий так званий «період няньчення», під час якого формується хороше емоційне ставлення до дітей. За відсутності такого етапу вже у дорослої жінки можуть виникати негативні реакції стосовно дітей.

3. Пубертатний період

Відбувається поділ на статеву і материнську сфери. У період підліткового віку важлива відповідність статевої і сексуальної поведінки дитини.

Остаточно материнська сфера формується при взаємодії з власною дитиною. Цей етап включає в себе вагітність, пологи, післяпологовий період і немовлячий вік. Тут утворюється емоційна прив’язаність до дитини.

Ставлення вагітної матері до своєї дитини також видозмінюється. Розрізняють фази симбіозу («я і моя дитина — одне ціле») і сепарації (мама — немовля). На фазі сепарації дитина представляється самостійною особистістю зі своїми власними потребами. Успішне проходження цієї фази дозволяє матері грамотно і гнучко взаємодіяти з новонародженим немовлям, вибудовуючи потрібні дитячо-батьківські відносини.

Коли прихильність до матері шкодить

Прихильність дитини до матері — невід’ємна частина розвитку. Дослідники виділяють кілька типів прихильності.

Природна (безпечна) прихильність

Дитина почувається добре поруч із мамою, вона знає, що її необхідні потреби задовольняються. Коли мами поруч немає, вона засмучується, але може відволіктися на інші речі; радіє, коли мама знову поруч, але не «приклеюється» до неї, а через якийсь час повертається до своїх занять.
Такі діти активні, допитливі, самостійні і мають почуття захищеності.
Такий тип прихильності формується у дитини, коли мати емоційно доступна і здатна вести діалог з дитиною і реагувати на її сигнали.

Амбівалентна прихильність
Дитина тривожна як у присутності (меншою мірою), так і за відсутності мами. Замість радості від повернення мами може висловлювати свою образу, що її залишили. Такі діти несвідомо провокують батьків на покарання, домагаючись, насправді, контакту. Можуть відчувати себе непотрібними, самотніми.
Цей тип виникає при непостійних (нестабільних) відносинах з матір’ю. Дитина то знаходиться в центрі уваги, то її ігнорують. Вона не знає, чи буде захищена, і не відчуває себе в безпеці.

Прихильність уникнення
Зовні здається, що дитина не потребує присутності мами, вона не реагує на її відхід або повернення, відсторонюється від неї, коли її намагаються взяти на руки — це виглядає як самостійність дитини, проте таким чином малюк намагається придушити в собі потребу в матері. Таке відбувається, коли дитина не відчуває до себе любові, не відчуває свою «потрібність», коли мати не проявляє турботи, критикує і не показує своїх почуттів.
Такі діти часто стають недовірливими, з ними важко знайти емоційний контакт або побудувати близькі стосунки. У дорослому житті це сильні і самодостатні люди, однак за такою маскою ховається страх знову, як у дитинстві, бути відкинутим і непотрібним.

Симбіоз (симбіотична прив’язаність)
Діти болісно реагують на будь-які дії мами, що не стосуються їх. Виражають ревнощі, не відступають від матері ні на крок. Майже завжди перебувають у напівтривожному стані.

Матері таких дітей зазвичай самі перебувають у постійній тривозі і страху зробити помилку. У них встановлені якісь «непорушні» правила, від яких не можна відступити ні на крок. Впевнені, що тільки вони здатні правильно піклуватися про дитину, і тільки з ними дитина відчуває себе добре. Незважаючи на цю впевненість, вони дуже часто реагують тільки на видимі потреби дитини, ігноруючи інші.

Діти не можуть зрозуміти своєї власної індивідуальності і відокремити себе від матері. Природно, наслідки цього дають про себе знати і в дорослому житті.

Практика

Техніка «Моя дитина в образі рослини»
(Автор І. Шевцова. Модифікація Е. Тараріної) з книги «Арт-кухня: чарівні рецепти«

Мета: діагностика суб’єктивного сприйняття матір’ю дитини та їхніх взаємин.

Завдання:

• дослідження особливостей сприйняття батьками своєї дитини;
• виявлення наявності (відсутності) конфліктної ситуації в сім’ї;
• виявлення несвідомих почуттів і установок на виховання;
• прояснення в свідомості клієнта його реальних відносин з дитиною і можливих варіантів поліпшення цих відносин.

Інвентар: аркуш паперу (А-4), кольорові олівці.

Час роботи: 20-30 хвилин.

Вікові рамки застосування: від 18 років і старше.

Алгоритм роботи

Потрібно кольоровими олівцями намалювати дитину в образі рослини на аркуші паперу А-4. Арт-терапевт не відповідає на жодні додаткові питання для уточнення завдання. Під час малювання може звучати тиха, спокійна музика.

Після закінчення малювання батькам пропонується розповісти про свою рослину: Що це за рослина? Де росте? Яка вона?

Під час розповіді задаються такі питання:

• Конкретизуйте кожну намальовану деталь – висоту стовбура, наявність листя на стеблі, нерозкритий бутон або розквітлу квітку.
• Що це означає для рослини?

Про процес створення малюнка:

• Що було намальовано спочатку?
• Чи вносилися виправлення?
• Після закінчення роботи чи хочеться внести в неї зміни?
• Чи було бажання зосередитися на процесі малювання?

Про ставлення і почуття:

• Які почуття супроводжували вас у процесі малювання?
• Що ви відчуваєте зараз, дивлячись на свій малюнок?
• Як почувається рослина?
• Як їй з іншими рослинами?
• Наскільки малюнок відображає ваше сприйняття дитини, ставлення до неї?

Питання для обговорення:

• Що нового ви дізналися про своє сприйняття дитини?
• Як це відбивається на її поведінці та вихованні?
• Які дії у вихованні можуть поліпшити ваші стосунки з дитиною?

Під час виконання вправи слід звертати увагу на стан і почуття батька. Можуть виникнути глибокі переживання, пов’язані з провиною, соромом, роздратуванням. Завдання – дати людині висловитися. У процесі обговорення клієнт може побажати внести зміни до свого малюнка. У цьому випадку обов’язково потрібно з’ясувати, що саме його не влаштовує, що означають виправлення.

Необхідно відзначити, що наявність горщика, в який поміщено рослину на малюнку, свідчить про гіперопіку, ігнорування самостійності дитини.

Висновки. Техніка може використовуватися в сімейній терапії як діагностична і терапевтична форма усвідомлення клієнтом своїх відносин з дитиною.