Уявіть ситуацію: людина прокидається, на «автопілоті» випиває ранкову каву, одягається і їде на роботу. Весь день вона відчуває хронічну втому, роздратування, повну відсутність мотивації, емоційні гойдалки розхитані до межі. І так відбувається день у день. Продуктивність падає, бажання щось робити зведено до мінімуму. Звичайно, все можна списати на авітаміноз, похолодання, погану погоду і те, що сусіди за стіною завжди галасливі. Але насправді «сірі будні», коли немає сили щось змінювати, є нічим іншим, як професійним вигоранням.
Вважається, що вигоранню найбільше схильна вікова категорія 28-42 років, коли у людини відбувається переоцінка цінностей і пріоритетів. Але темп сьогоднішніх змін на ринку праці настільки високий, що ситуація підвищеного стресу стала звичною в будь-якому віці.
Найчастіше «вигорають» працівники, професійна сфера яких пов’язана з постійним контактом з людьми — лікарі, вчителі, журналісти, юристи, психологи.
Психоемоційне виснаження знайоме і тим, хто працює в креативних індустріях. Постійна моральна напруга, тиск дедлайнів, почуття обов’язку, дисбаланс між роботою і відпочинком — вірний супутник нервового зриву, який рано чи пізно обов’язково настане.
Зверніть увагу: воно не настає відразу. Вигорання на роботі — тривалий процес, який виводить співробітника з робочого стану на довгий термін.
Далеко не завжди непривітний касир або похмурий водій громадського транспорту принципово хоче насолити саме вам. Найчастіше така поведінка свідчить про те, що працівники сфери послуг перебувають у постійній емоційній напрузі, пов’язаній з високою зоною відповідальності.
Пам’ятайте: якщо хронічний стрес, пов’язаний з роботою, триває більше 3-6 місяців — це свідчить про емоційне вигорання.
Важливо помічати і усувати причини професійного вигорання заздалегідь. Але, як правило, тривогу починають бити вже тоді, коли в роботі спостерігається помітна криза.
Суть в тому, що після затяжного емоційного вигорання людині доводиться відновлюватися дуже довго, в середньому — близько року. І це — не та проблема, на яку варто закривати очі колегам, керівництву і самому потерпілому.
Звичайно, найвірнішим рішенням буде взяти тривалий відпочинок і повністю відновити свої сили. Але якщо ви не можете не працювати, створіть для себе більш поблажливі умови — навчіться відмовляти, делегувати, відстоювати своє право на відпочинок і особистий час. Не заганяйте себе.
Беріть на себе відповідальність за свій фізичний і емоційний стан.
Запитайте себе:
«Як я себе зараз почуваю?»
«Чого я хочу (зараз, у майбутньому)?»
«Чи є у мене зараз сили на цей обсяг роботи?»
Відповідайте чесно, від цього безпосередньо залежить ваш стан і те, яким він буде завтра.
Рекомендуємо вам час від часу проводити терапевтичну техніку усвідомленості. Вона допоможе вам бути в теперішньому моменті, відчувати себе, свої потреби і розуміти свої справжні бажання.
Ми звикли вважати, що професійне вигорання викликають великі обсяги і темпи роботи. Але насправді воно обумовлене тим, що наш робочий графік, ритм життя, характер обов’язків, дедлайни та інші фактори стресу перевищують задоволення від того, що ми робимо.
Обов’язково знаходьте віддушину і не бійтеся змінювати спосіб життя на краще. Від цього безпосередньо залежить його якість.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":