Професійний коучинг: як працювати з кризою?

Людині в стані кризи складно самостійно вийти з проблемної ситуації. Подібне відчуття приреченості тягне за собою неприємні переживання, і при цьому індивід відкривається новому досвіду. Криза може бути результатом як тривалих процесів, так і раптового ситуаційного чинника.

Хороші новини в тому, що кризовий стан обмежений за часом: від двох до шести тижнів. Також важливо пам’ятати, що криза може призвести до позитивних внутрішніх змін.

Три стадії розвитку кризового процесу

Спроба адаптації.
На цій стадії збільшується напруженість. Стикаючись із проблемною ситуацією, людина пробує використовувати минулий досвід:

• Активуються звичні захисні механізми.
• Використовуються знайомі ресурси.
• Зберігається гнучкість у вирішенні проблем
• Однак коли звичні схеми не спрацьовують, починається друга стадія.

Мобілізація.
Напруга продовжує зростати і починає пресувати людину:

• Зростає відчуття невпевненості та страху.
• Починається мобілізація нових ресурсів: зовнішніх і внутрішніх джерел допомоги.
• Значно зменшується еластичність розв’язання проблем.
• Тут індивід потребує сторонньої допомоги і відкритий до неї. Проте якщо допомога відсутня, то настає третя стадія.

Критичний пік.
Тривога сходить у кульмінацію і відбувається дезорганізація особистості:

• Проявляється емоційна розруха.
• Повністю стираються звичні механізми подолання.
• Відбувається руйнування системи підтримки: рідні та близькі більше не вважаються джерелом допомоги. На останній стадії терапевт все одно може допомогти людині відновити контроль над ситуацією і звернутися до внутрішніх ресурсів. Криза може завершитися на будь-якому з етапів, якщо небезпека зникне або знайдеться рішення.

Як допомогти людині в кризі?

Основний метод психологічної допомоги в даній ситуації – це кризова інтервенція (опрацювання пульсуючих емоцій і актуальних проблем). Деталі процесу кризової інтервенції можна описати такими пунктами:

• Зниження сум’яття за допомогою повторень.
• Надання доступу до вивчення гострих проблем.
• Створення фундаменту розуміння актуальних проблем клієнта.
• Формування прийняття негативного досвіду.

Що потрібно знати про кризову інтервенцію?
1. Фокус уваги кризової інтервенції – на самій проблемі, а не особистості.

2. Під час кризової інтервенції не потрібно відкривати минулі рани. Адже у клієнта не вистачить ресурсу з ними впоратися.

3. Кризова інтервенція тримає в увазі виключно актуальну ситуацію.

4 Інструментарій активного слухання (перефразування, відображення емоцій, з’єднання почуттів зі змістом) дадуть змогу послабити загальну розруху і полегшити повернення контролю.

Три етапи опрацювання кризи
Безліч проблем, що спричинили та підтримують кризу, неможливо розв’язати швидко. Тому рухатися варто крок за кроком.

Збір інформації

1. Для початку допоможіть клієнту окреслити його почуття та поєднати їх із контекстом. Так емоційне напруження зменшиться і дасть змогу визначити кризу через певні проблеми. Іншими словами, валун, який клієнт намагався зрушити, розкришиться на окремі шматки. З ними вже можна працювати.

2. Максимально часу приділяйте дослідженню проблеми разом із клієнтом. Людина в кризі потребує швидкого відчуття полегшення, і в терапевта може виникнути бажання одразу перейти до розв’язання проблеми, замість її дослідження. У такому випадку важлива інформація може бути втрачена, і ви ризикуєте штовхнути клієнта на повторення тих самих помилок.

3. Виділіть подію, яка спровокувала кризу, і відокремте минулі проблеми від актуальної ситуації.

Формулювання та перекроювання проблеми

1. Після збору інформації, можливо, доведеться переформулювати проблему, адже:

Говорячи про свою проблему, клієнт міг не врахувати важливих деталей.
Проблема може виявитися занадто об’ємною. Для того щоб у ній розібратися і вирішити, доведеться розділити проблему на кілька складових.
Формулюючи завдання, клієнт може сплутати в один клубок актуальні та минулі проблеми.
2. З’ясуйте, що клієнт уже робив для вирішення проблеми. Повторення неефективних методів вирішення може виявитися частиною великого плану кризи. Відокремивши проблему від тупикових способів розібратися з нею, можна по-новому сформулювати проблему і свіжо підійти до її вирішення.

3. Уточніть у клієнта, що допомагало йому справлятися з проблемою раніше. З вашою допомогою клієнт може зрозуміти, що в нього є набір корисних навичок.

Альтернативні рішення

1. Відмовтеся від спроб вирішення проблеми. Це часто є ключовим моментом роботи, тому що інколи невдалі рішення роблять суттєвий внесок у розвиток кризи. Переключайтеся на роботу з проблемою. Такий прийом має сенс застосувати, коли:

Клієнт намагається контролювати події, які він не здатний контролювати.
Рішення посилює проблему.
2. відмовтеся від мети. Це корисно робити тоді, коли цілі, які ставить перед собою клієнт, нереалістичні або недосяжні в даний момент.

3. З’ясуйте, чи є щось таке, що міг би зробити клієнт для поліпшення ситуації, якщо неможливо повністю виправити її.

4. Виявіть хибно спрямовану потребу контролю і переключіть увагу клієнта на роботу з проблемою.

5. Уникайте потрапляння в пастку передчасних рішень.

Використана література

Бадхен, А., Родіна, А. (2007) Майстерність психологічного консультування.