Що таке асертивність і як до неї прийти?

Якщо говорити простими словами, то асертивність – це не що інше, як навичка впевненості в самому собі.

Термін утворений від англійського «to assert», тобто «відстоювати», «стверджувати». У ширшому розумінні він означає незалежність від зовнішніх думок і впливів, здатність людини самій визначати свою поведінку. Це ціла сукупність «м’яких» навичок, які дають змогу висловлювати свої бажання й почуття, обстоювати свої цінності й водночас залишатися в гармонійних стосунках з оточуючими.

Трохи історії

Поняття асертивність, як і саму концепцію, розробили двоє вчених з Америки, а саме Майкл Еммонс спільно з Робертом Алберті. Вони говорили про це у своїй книзі під назвою «Твоє абсолютне право. Асертивність і рівність у вашому житті та стосунках». Над цією темою також працював Мануель Сміт, американський психотерапевт.

Ознаки асертивної людини

Навичка бути асертивною дає змогу людині донести те, як вона бачить ситуацію, відстояти свою думку, залишивши її незмінною навіть під шквалом неконструктивної критики. Вона готова чути й думку інших, обговорювати їх, знаходити альтернативні варіанти, якщо вони будуть кращими.

Цікаво те, що асертивна людина не вдається до агресії, а висловлює і відстоює свою точку зору в спокійному руслі.

До ознак того, що така навичка як асертивність є, відносять:

• чітке розуміння власних бажань і потреб;
• готовність без страху брати відповідальність за себе;
• упевненість у власних справах, а також словах;
• вміння підходити до аргументації раціонально;
• відсутність залежності від чужих оцінок і думки;
• уміння не тільки слухати, а й чути (активне слухання);
• уміння відстоювати власні кордони.

Права та маніпуляції щодо впевненості в собі

Про це детально написав Мануель Сміт у власній книжці «Тренінг впевненості в собі». У його інтерпретації модель асертивної поведінки має такий вигляд (у форматі «право – маніпулятивне упередження»):

• У мене є право змінити власну думку. – Якщо моя думка зміниться, то інші подумають, що я не компетентний.
• Я можу відкрито сказати іншому «ні». – Якщо я відповім «ні» на прохання про допомогу, то інші подумають, що я ненадійна людина.
• Я можу не пояснювати, чому так вирішив. – Я повинен пояснювати кожен зі своїх вчинків.
• Я можу не володіти якимись знаннями. – Я повинен знати все і завжди знаходити правильні рішення для будь-якої з ситуацій.

Підміна права маніпулятивним упередженням не дає змоги чути себе, а отже, й істинних цілей не поставити, і не реалізувати той потенціал, який є.

Як розвинути асертивність?

Розвиток асертивності починається з прийняття базових прав (переконань) асертивної людини і це право:

• висловлювати власну думку, а також вносити до неї зміни;
• на так/ні;
• помилятися і відповідати за це;
• звертатися з проханням до інших;
• не знати/не розуміти;
• бути собою і не залежати від думки інших;
• приймати рішення не зі 100% логікою;
• бути не зацікавленим.

Другий важливий крок – це набуття адекватної самооцінки. Бо з неї походять уявлення людини про власні цінності, важливість своїх якостей, справ та особистості загалом.

Для розвитку асертивності також буде корисним:

• прислухатися до самого себе, прислухатися саме до своїх бажань і потреб, а не чужих чи нав’язаних;
• підтримувати себе;
• фіксувати власний прогрес на регулярній основі, відзначаючи всі свої перемоги, великі й маленькі;
• аргументувати для себе самого, чому ви чините таким чином у тому чи іншому випадку. А ось доводити щось комусь ви не зобов’язані.

Можливо щось не буде виходити одразу і це нормально. У цьому випадку варто шукати причини, які заважають і спочатку опрацьовувати їх. Не зайвими будуть відвідування тренінгів або робота з психологом. Головне – пам’ятати, що стати асертивним під силу кожному.

На тему розвитку впевненості в собі в нас є стаття «Як набути внутрішньої впевненості».

Вона добре доповнює тему асертивності.