Найважливіше із професійної психології в одному курсі.
Зустрічаєте в житті одні й ті самі ситуації, людей одного й того самого певного типу? Наступаєте на чергові «граблі» і розумієте, що в них ті самі ручка, форма і навіть колір, що й раніше?
Найімовірніше, у вас є незакритий гештальт.
Такий напрям у психології, як гештальттерапія, зародився понад 100 років тому, приблизно в 1912. Саме слово «гештальт» має німецьке походження і перекладається дослівно як образ, форма, фігура, структура. У терапевтичному розрізі його значення – цілісний образ. Увів в ужиток це поняття Крістіан Фон Еренфельс ще раніше, у 1980 році. Цей психолог і філософ з Австрії у своїй статті «Про якість форми» висловлював думку, що людина з об’єктами матеріального типу контактувати безпосередньо не може, тому що сприймає їх спочатку через органи чуття, а потім вже доопрацьовує у своїй свідомості. На цьому вивчення теорії ним було закінчено.
Розвиток ідеї було продовжено Максом Вертгеймером, Куртом Коффкою і Вольфгангом Келлером, німецькими психологами-експерименталістами. У фокусі їхніх робіт було людське сприйняття. Їх цікавило, чому з усього, з чим стикається людина, тільки щось певне, щось виключно «своє»? Це і стало основою гештальттерапії, заснованої на цілісності.
Але й тут вийшла затримка – двоє з трійці психологів мали єврейське походження, і в 1933 році через обставини, що склалися, залишили Німеччину й емігрували до США. Але на той час Америка була охоплена ідеєю біхевіоризму (зміна людської та тваринної поведінки під впливом стимулів, у цьому разі заохочень і покарань. І гештальт на цьому тлі загубився.
Повернулися до нього вже Пол Гудман, Фредерік (Фріц) Перлз, а також Ральф Хефферлін. Їхня спільна праця «Гештальттерапія, збудження і зростання людської особистості» побачила світ 1957 року і стала фундаментом цього напряму.
У психології під гештальтом мають на увазі якийсь цілісний образ, структуру, складену з безлічі різних частин і характеристик, але об’єднаних в одну фігуру.
Як аналогію можна навести музичний твір. Його можна програвати швидше або повільніше, змінювати тональність, грати на різних інструментах, але мелодія залишиться впізнаваною. І якщо вона програна від початку і до кінця, то це цілісний твір, який створює відчуття завершеності. Якщо ж кінцівка відсутня, то виникає відчуття недосконалості, незакінченості, очікування. Це і буде незакритий гештальт.
Тобто, якщо подія (якесь бажання, певний процес, намір тощо) була завершена, то за цим слідує задоволення, вивільняється увага та енергія. А якщо ні, то увага продовжує утримуватися на тому, що сталося, й енергія витрачається на минуле, а не на сьогодення.
Тут також варто враховувати фактор часу. Навіть сильне переживання з часом буде «затерте» захисними механізмами психіки – людина про нього не пам’ятає, а ось його негативна дія триває. При цьому незакритим гештальтом можуть стати як не куплене в парку морозиво, так і образа на батьків за якийсь вчинок, що призвів до віддалення одне від одного, або ж нерішучість, через яку мрія так і залишилася мрією. Тобто гештальти можуть бути найрізноманітнішими і з різним ступенем сили впливу.
Психіка завжди прагне довести розпочате до логічного завершення. І поки робота перебуває в процесі, увага буде на ній сконцентрована, відволіктися особливо не вдасться, оскільки щось постійно нагадуватиме про незакінчену справу.
Цей ефект був відкритий психологом Блюмою Фульфівною Зейгарник і названий «особливою запам’ятовуваністю дій, які незавершені». З одного боку, це непогано, оскільки кидати розпочате особливо не вийде, а з іншого – незакритий гештальт являє собою важкий вантаж, іноді токсичний.
Принцип цілісності або холізм – це центр гештальттерапії.
Коли для цілісної картини не вистачає пазла, то це незавершеність. Якщо ж відшукати частину, якої бракує, знайти їй місце і закінчити роботу, то це і є закриття гештальту. Усе стане на свої місця і вже не потребуватиме уваги.
Коли ви працюєте на комп’ютері над документом і програма раптом зависає – це незавершений гештальт. Тільки коли документ буде дороблений і виконає своє завдання, гештальт буде закритий. А ви зможете повноцінно переключитися на інші завдання.
Іноді від цього залежить життя людини. Наприклад, ви хочете пити, але перед вами тільки страви, які не задовольнять спраги. Вам потрібна вода, яка й закриє потребу, а з нею закриє й гештальт. Старе бажання зміниться новим, і ви рухатиметеся далі, а не продовжите витрачати час на пошуки води, слабшаючи з кожною хвилиною.
Визначити їх допомагають психологічні патерни і це:
1. Застрягання.
Події/стосунки не завершені і психіка на них зациклюється. Наприклад, ви раз по раз програєте в голові неприємну розмову й обмірковуєте, що б ви ще виголосили, що б змінили або доповнили у своїх аргументах.
2. Ті самі «граблі».
Подія/ситуація з минулого, з якою ви не впоралися, найімовірніше повториться. Таким чином психіка нагадуватиме про те, що потребує закриття. Наприклад, у дитинстві ви пережили приниження, подорослішавши, людина підсвідомо може шукати схожі ситуації.
Тут є чотири основні етапи:
Розпочати опрацювання однієї з ситуацій
Потрібно вибрати ту, яка перебуває буквально на поверхні і приносить занепокоєння безпосередньо зараз. Це легко зробити через письмову техніку: взяти аркуш і писати на ньому все, що хоч якось зачіпає, обурює, дратує.
Деталізувати гештальт
Для цього необхідно по порядку розписати все, що вам не подобається в обраній ситуації. Подумати, як усе мало відбуватися, чому саме так? Чого це вчить? Який досвід дає?
Зануритися і переосмислити
У вас є ідеальна версія подій. Пориньте в неї максимально глибоко, проживіть заново на рівні відчуттів. Дозвольте собі випустити ті почуття, які так і просяться назовні і були замкнені раніше. Висловіть те, що не вийшло висловити тоді. Зробіть усе те, що так і не було зроблено.
Варто пам’ятати, що закриття гештальта являє собою роботу з травмою. Тут мало приємного і часто болісно. Не завжди вправа дається одразу, потрібно дати собі час, а також стільки спроб, скільки потрібно. І якщо потрібна допомога, то зверніться по неї до фахівця.
Коли не залишається недовимовленого, недозробленого, недозрозумілого, то все, що вас обтяжує (гнів, жаль, образи), просто розтане. І під час наступної спроби вправа вже не принесе дискомфорту. Це і буде сигнал про те, що гештальт було закрито.
Подивіться на своє життя заново
Ви отримали новий досвід. Перегляньте своє життя через його призму, хоча б ті моменти, які є ключовими. Це допоможе вам змінити уявлення про себе, і це вкрай важливо. Ви перестанете відчувати себе жертвою, почуття нікчемності та безпорадності підуть, змінюючись упевненістю, мудрістю і досвідченістю.
Найважливіше із професійної психології в одному курсі.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":