Синдром самозванця: не боятися бути успішним

Запитайте себе: коли ви востаннє себе хвалили? Якщо не сьогодні, не вчора і навіть не цього тижня – ваша професійна самооцінка занижена.

У новачків або у людей з низькою кваліфікацією недостатньо досвіду і знань, щоб зрозуміти власні недоліки. І навпаки – кваліфіковані фахівці прекрасно розуміють, чого вони ще не знають. Вони пам’ятають про минулі помилки, тому і схильні недооцінювати свої здібності.

Це і є синдром самозванця.

Манфред Кетс де Вріс, автор книги «Лідер на кушетці. Клінічний підхід до зміни людей і організацій», пропонує відповісти на чотири питання, які допоможуть визначити, чи є у вас схильність до синдрому самозванця:

• Чи є у вас відчуття, що кожен робочий день – це іспит?
• Чи вважаєте ви, що вам вдалося обдурити інших і вони думають, що ви розумніші і талановитіші, ніж є насправді?
• Ви замислювалися над тим, що коли-небудь колеги виявлять вашу некомпетентність?
• Кожен раз, коли ви досягаєте успіху, ви думаєте: «Я знову обдурив колег, але я знаю, що моя удача не триватиме вічно»?

Якщо на більшість питань ви відповіли «так», швидше за все, вам притаманний цей синдром.

Як і більшість психологічних явищ, синдром самозванця виникає, коли людина:

• чутлива до критики
• схильна ідеалізувати людей/ситуації/феномени/предмети/події
• бажає завжди відповідати стандартам і очікуванням інших людей
• культивує нездоровий перфекціонізм.

Людина з синдромом самозванця вважає, що насправді вона не така здібна, успішна і розумна, якою здається на перший погляд. Його часто турбують сумніви щодо результатів своєї праці, які в більшості випадків він схильний знецінювати: «нічого особливого», «просто пощастило», «добре, що я не зганьбилася» і так далі.

Говорити про це відкрито людина боїться, тому особистісні переживання так і залишаються всередині.

При сильно вираженому синдромі самозванця людина взагалі перестає брати на себе відповідальність і починає уникати ситуацій, в яких її можуть «вивести на чисту воду».

Варто зазначити, що це буде заважати їй досягти успіху. Наприклад, поїхати на стажування або грант, поділитися хорошою ідеєю з колегами або подати резюме на роботу своєї мрії.

Як впоратися з синдромом самозванця?

Спробуйте об’єктивно оцінювати свої досягнення. Застосовуйте критичне мислення не тільки до фактів і подій, але й до власних думок і переживань.
До поразок потрібно ставитися як до уроку, можливості навчитися, набути досвіду. Візьміть собі за звичку розділяти відповідальність за провали: де ваша, а де ні.
Підтримуйте себе, коли у вас щось не виходить. Якщо вам це важко – уявіть, що вам потрібно підтримати друга. Ви ж не будете засуджувати або принижувати своїх друзів? 🙂
Намагайтеся бути уважним до своїх почуттів. Важливо навчитися ловити момент і зупиняти свого внутрішнього самозванця, долати деструктивні думки.

Пропонуємо вам невелику терапевтичну вправу для підвищення самооцінки.

Хваліть себе 10 днів поспіль.

Після важкого робочого дня візьміть аркуш паперу, ручку і запишіть: «Я задоволений/задоволена тим, що я …».

Важливо: має бути не менше 10 пунктів.

Згадайте все, що ви сьогодні зробили добре з професійної точки зору.

Ця практика закладає основу для схвалення себе, дозволяє переключитися на те, в чому ви сильні.

Ще одна вправа – відмінна терапевтична техніка, яка в ігровій, кумедній формі допоможе вам зрозуміти, що помилятися – це нормально.

Проведіть самі з собою діалог, роблячи наголос на тезах, які, як ви вважаєте, псують вам життя. Наприклад:

«– Я помилюся!

– І що?

– Я залишуся без роботи.

– І що?» і так далі.

Продовжуйте, поки ви не зрозумієте, що нічого критичного не станеться, якщо ви помилитеся. Помилки – це один з моментів особистісного та професійного зростання.

Пам’ятайте: швидко позбутися синдрому самозванця не вийде. Але при систематичній роботі над собою ви досягнете відмінних результатів!

Вірте в себе!