Кількість населення з телефонами зростає, а ось кількість розмов по них скорочується. Більшість віддають перевагу месенджерам і соцмережам для спілкування, а майбутній час «зідзвонів» обговорюють заздалегідь. А ще дзвінків почали боятися, і цей страх навіть отримав назву – телефобія або телефонофобія.
Телефобія: що це?
Про цей феномен активно заговорили в 1990 році. Цей період примітний появою більш доступного мобільного зв’язку, розвитком 2G технологій, поширенням цілком компактних стільникових телефонів.
Загальна цифровізація зробила спілкування між людьми простішим, але разом з тим, почали спливати нові проблеми.
Так, мілленіали (народжені з 1981 по 1996 рік і рано познайомилися з цифровим світом) і зумери (народилися після 1997 року і, по суті, зростали з телефоном у руках)
у 75% випадків вважають дзвінок непродуктивним і виснажливим, і нададуть перевагу месенджерам. Багато в чому причина в тому, що вони добре знайомі з сучасними технологіями і активно їх використовують, витрачаючи на повідомлення часом до трьох годин на день. Для них можливість друкувати важливіша за можливість говорити.
Під телефобією мають на увазі не боязнь самих телефонів, а дзвінків. Відносять її до соціально-тривожних розладів і схильні до її негативного впливу всі віки. Але молодші страждають від цього страху частіше. Так, серед міленіалів 76% стикаються з проявом телефобії, а ось серед бумерів (люди 1945-1961 року народження) лише 40%.
Примітно, що телефонофобія виникла ще до того, як з’явилися смартфони. З ранніх її згадок варто виділити:
книжку 1986 року під назвою “Психологія страху: чому люди бояться дзвонити клієнтам” авторства Шеннон Гудсон і Джорджа Дадлі;
автобіографію Роберта Грейвза 1929 року, в якій він згадував про свою боязнь дзвінків, що розвинулася після поранення в період Першої світової.
Телефобія: причини
Велика інтенсивність контактів між людьми породжує гостру потребу в періодичній тиші та спокої на самоті. Але це не єдина причина, чому дзвінок телефону викликає тривожність. Тут можуть бути замішані поганий настрій, не дуже хороші стосунки з конкретною людиною або просто невідповідний час.
Але якщо розглядати телефонофобію в розрізі психології, то такий страх найчастіше пов’язаний з оціночною установкою. Когось у підлітковому віці сварили через оцінки телефоном, когось критикували за поведінку, а хтось отримав прочухана за необдуманий вчинок або слово. Подібні травматичні ситуації формують певний досвід, який не дуже хочеться повторювати через острах бути знову оціненим.
За такою фобією стоять:
- високі вимоги до самого себе;
- страх агресії та неприйняття;
- страх бовкнути щось зайве;
- страх отримати відмову.
Тобто справа не в самому телефоні, а саме в спілкуванні. Деякі питання (особисті, інтимні, конфліктні) може бути просто незручно обговорювати в такому форматі, тому що емоцій у надлишку, а ось невербальної інформації дефіцит. Якщо порівнювати з листуванням, то між повідомленнями є час, щоб обміркувати відповідь і уникнути слів, висловлених зопалу. Під час особистої розмови співрозмовника легше відчувати, розуміти його настрій і показувати йому свій. У розмові телефоном усе це відсутнє.
Серед причин телефобії варто також виокремити культурні норми, зумовлені традиціями та особливостями виховання в різних країнах і групах. Наприклад, у Японії розмова з незнайомцем телефоном може викликати тривогу через страх втратити обличчя або боязнь завдати образи.
У будь-якому разі наявність боязні телефонних дзвінків помітно впливає на якість життя. Можна:
- не отримати бажану роботу або втратити хорошу;
- не викликати вчасно швидку;
- пропустити важливу звістку тощо.
Чи можна впоратися зі страхом розмов?
Впоратися з цією фобією реально, хоча часто доводиться вдаватися до допомоги психолога. Проте самостійно робити певні кроки також можна. Корисними будуть:
- узгодження часу дзвінка зі співрозмовником. Якщо уточнити, як він ставиться до такого виду зв’язку, скільки триватиме розмова і чому важливий саме аудіоконтакт телефоном, а не текстове спілкування, то налаштуватися на дзвінок буде легше. Допоможе тут і приблизний план розмови, з яким можна потренуватися;
- вибір місця. Якщо є побоювання безглуздого й безглуздого вигляду під час розмови, сором’язливість говорити на очах, то відокремлене місце допоможе розслабитися й уникнути зайвої тривоги;
- використання автовідповіді. Дзвінок цілком може застати в незручний момент і не потрібно бояться його скинути. А щоб не відчувати за собою дискомфорт, то варто скористатися заготовленим шаблоном відповіді, що час невідповідний і спілкування відбудеться пізніше;
- звикнути. Дзвінок обирають рідко, замінюючи його месенджерами, тож рідкісний телефонний виклик може сприйматися тривожно. Тут допоможе просто збільшити частоту дзвінків, щоб вони стали буденністю;
- пам’ятати, що ніхто не є досконалим у всьому.
Сподобалось? Розкажіть друзям:
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":