Типи сприйняття: візуал, аудіал, кінестетик, дискрет

• Трохи історії та фактів

• Про типи сприйняття 

Інформацію з навколишнього світу ми отримуємо різними способами – про це подбала еволюція. Але так уже склалося, що розвинені вони неоднаково. У кожної людини якийсь канал переважатиме, звідси й поділ на візуалів, аудіалів, кінестетиків і дискретів. Хто це? Розбираємося.

Трохи історії та фактів

Вивчення того, як дійсність сприймається людиною, було висвітлено ще в стародавніх трактатах, датованих VI століттям. Філософи помітили, що їхні сучасники неоднорідні, що послугувало формуванню перших уявлень про різницю характерів/темпераментів і, звісно ж, сприйняття.

Але сама людина на той час вважалася частиною соціуму, тому ця тема довго залишалася недостатньо вивченою. Саме про особистість та її психологію вчені заговорили лише з XVIII століття, а бурхливий розвиток соціальної психології припав на XIX-XX століття, коли різноманітні тестування та експерименти проводилися у величезній кількості. Особистість стали розглядати як унікальне соціокультурне явище.

Фахівці вважали, що навчання має тривати все життя й інформація в мозок надходить постійно. Знання того, який тип сприйняття людині ближчий, значно полегшує саморозвиток. Особливо це допомагає в ранньому дитинстві, адже що простіше дитині засвоювати нове, то швидше вона рухається вперед і то більший інтерес у неї викликає навчання. Такий персоналізований підхід також дуже важливий для дітей, які мають проблеми розвитку нервової системи.

Цікаво, що шкільна програма в загальних рисах враховує всі типи сприйняття:

• для аудіалів є лекції та усні пояснення;
• для візуалів – дошка та відеоматеріали;
• для кінестетиків – практичні завдання;
• для дискретів – логічні викладки.

Те, яка особливість сприйняття в дитини, суттєво впливає на те, як вона налагоджуватиме контакт зі своїм оточенням, наскільки буде успішною в навчанні.

Про типи сприйняття

Тип сприйняття – це особливість виявлення і розкриття інформації, що надходить ззовні, домінантний канал надходження даних. Він може бути:

• візуальним (зір);
• аудіальним (слух);
• кінестетичним (тактильні відчуття + нюх + рух);
• дискретним/дигітальним (логічний аналіз, оперування цифрами, знаками, символами).

Відповідно, можна виокремити 4 базові типи того, як людина сприймає інформацію, що надходить ззовні:

• візуал;
• аудіал;
• кінестетик;
• дискрет/дигітал.

При цьому перший і третій трапляються найчастіше, а другий і четвертий дещо рідше, особливо це стосується четвертого, як найрідкіснішого. Слід зазначити, що чисті форми не трапляються. Тут, як і з темпераментом, людині властиво поєднувати і спиратися на різні типи сприйняття.

Також для людей властиво періодично зміщувати акценти з одного органа чуття на інший, тобто в окремі періоди одна й та сама людина може бути кінестетиком, а потім переходити, наприклад, до аудіального сприйняття. Дискретний же тип і зовсім характерний виключно для дорослих, у дітей його не зустріти.

Цікаво, що поділ на типи сприйняття нерідко зазнає критики і звинувачення в некоректності. І справді, людина може віддавати перевагу то одному, то іншому каналу тільки на підставі зовнішніх обставин, але аж ніяк не внутрішніх мотивів. При цьому, такі погляди хоч і не знаходять повного визнання, але їхнього спростування також поки що не існує.

А тепер про кожен докладніше.

1. Візуал.

Вони зустрічаються найчастіше, а саме у приблизно 80% людей. Саме через зір ми отримуємо найбільше інформації. А ще такий тип сприйняття має величезний вплив на культуру – твори мистецтва здебільшого створені для естетичного зорового задоволення. Є в нього вплив і на розвиток суспільства.

Якщо розглядати візуалів поза контекстом соціокультурної місії, то вони також формують вигляд маркетингу і продажів, адже багато хто оцінює товар за допомогою зорових образів – їх приваблює яскрава реклама і красиво оформлені упаковки. Існують рекомендації працівникам торгівлі, в яких зазначено, що необхідно акцентувати увагу на візуальній складовій під час продажів. Тобто використовувати, наприклад, фрази і слова: «ось погляньте», «бачите», «подивіться», а також епітети «стильний», «красивий», «тренд». Вони діють краще, ніж тривалий опис зручності чи переваг у характеристиках.

У стосунках візуалам дуже важливі зовнішні дані партнера, особливо це помітно в молодому віці. І це один із недоліків візуалів, адже концентруючись на оболонці, вони втрачають суть. Але, стаючи старшими, вони починають більше орієнтуватися на внутрішній світ, ніж на зовнішність, хоча це вже пов’язано з досвідом, а не зі зміною типу сприйняття.

Серед них часто зустрічаються художники, стилісти, режисери, дизайнери.

Відмінними ознаками візуалів є:

• отримання інформації за допомогою зору;
• численні дієслова, іменники та прикметники, які пов’язані саме із зором;
• для них важливо бачити навколишній світ красивим і впорядкованим;
• добре запам’ятовують візуальну інформацію;
• коли думають про щось, то дивляться «у стелю», коли розмовляють – дивляться в очі співрозмовнику.

Познайомитися ближче з такою технікою арт-терапії як ізотехніка, можна тут.

2. Аудіал.

Треті за поширеністю – від 5 до 7%. Серед них чимало музикантів, композиторів, вокалістів та інших спеціальностей, що мають зв’язок зі звуком. З недоліків варто виокремити їхню високу сприйнятливість до слів і манери мовлення – їх легко поранити, зачепити. Їм набагато простіше зіткнутися із осудливим або презирливим поглядом, ніж вислухати звинувачення або крики.

У розмові можуть прикривати очі, щоб краще прислухатися до сказаного. Людей, з якими познайомилися недавно, впізнають за голосом, а не за виглядом. Не люблять галасливих місць, часто відгороджуються від шуму навушниками.

Відмінними ознаками аудіалів є:

• отримання інформації за допомогою слуху;
• численні дієслова, іменники та прикметники, які пов’язані саме зі слухом;
• необхідність постійної слухової стимуляції, тому коли тихо навколо, починають самі з собою розмовляти, щось муркотіти або наспівувати. Але коли навчаються, віддають перевагу тиші, щоб не відволікатися на звуки;
• у спілкуванні увагу звертають на ім’я людини, на те, як звучить голос, які слова вимовляють, яка манера мови;
• під час розмови зазвичай водять очима на всі боки, іноді зупиняючи погляд на співрозмовнику;
• добре запам’ятовують інформацію, отриману через «вуха».

Дізнатися всі тонкощі музичної терапії можна тут.

3. Кінестетик.

Другі за поширеністю. Але якщо говорити про дитинство, то в цей період кожна людина – кінестетик. Саме тому діти до всього тягнуть ручки, намагаються помацати і затягнути до рота. У процесі дорослішання з’являються й інші типи сприйняття, поки якийсь не стане домінантним, хоча частина кінестетика все одно залишається в будь-якій людині.

Чутливі до смаків, запахів, дотиків. На них і спираються при виборі покупок або виборі людини, з якою будують стосунки. Їм легко в плані роботи дається все, пов’язане з «тілесними контактами»: кухарська і парфумерна справа, масаж, акробатика, спорт, танці тощо. Серед них чимало експериментаторів і практиків.

Часто схильні до дефіциту уваги – концентрація на чомусь тривалий час дається їм важко. Зміни – їхня пристрасть. Мають підвищену сексуальність.

Відмінними ознаками кінестетиків є:

• отримання інформації за допомогою дотику, смаку та нюху;
• численні дієслова, іменники та прикметники, які пов’язані саме з кінестетичним спектром відчуттів;
• для них важливо, щоб активність навколо них «кипіла». Вони радше звернуть увагу на об’єкт, що рухається, ніж на статичний. Але
• незважаючи на постійну потребу в русі, їх дратують інші непосидючі люди – вони їх відволікають;
• у розмові небагатослівні й надають перевагу діям над словами, мовлення спілкування багате на невербальні повідомлення;
• під час розмови частіше дивляться вниз і вбік і рідко дивляться в очі співрозмовнику;
• добре запам’ятовують інформацію, пов’язану з рухами, вчинками.

4. Дискрет (дигітал).

Англ. Discrete – обережний, стриманий. Найрідкісніший і найсуперечливіший тип. Є прихильники погляду, що їх в окрему категорію виділяти не варто. Вони отримують інформацію через органи чуття як і всі, але потім її всю аналізують, що й відрізняє їх від решти. Чому? Що? Як? Навіщо? Такі питання в них крутяться постійно. Тобто поки інші три типи просто насолоджуються враженнями, дигітали розкладають усе по поличках.

Дітей-дискретів не буває, бо рефлексія – це навичка дорослої людини. Що старші люди, то частіше серед них можна зустріти дигіталів, які під впливом досвіду трансформувалися з інших категорій.

Стосунки з людиною такого типу досить складні, тому що в них усе засновано на логіці і для почуттів місця практично не залишається. Хоча вони можуть «приміряти» на себе інший тип сприйняття залежно від ситуації та обставин.

Вони часто обирають професію юриста, інженера, аналітика, соціолога, економіста.

Відмінними ознаками дискретів є:

• у всьому спираються на логіку;
• знання здобувати за допомогою вивчення, аналізу, обмірковування;
• дуже стримані в прояві емоцій;
• мова вкрай суха, рясніє логічними зв’язками і книжковими зворотами;
• для них багато значать факти та їхня достовірність;
• вибір роблять, ґрунтуючись на характеристиках, функціональності та користі;
• під час розмови вкрай рідко дивляться в очі;
• замкнутість і навіть відлюдькуватість не залишають їм і шансу стати «душею компанії».

Сприйняття та психологія людини загалом дуже велика й цікава тема, в якій чимало стереотипів.

Про них ми розповідаємо в цій статті.