Вікові кризи: 18, 30, 40

Вікова криза – це не надумане явище, а цілком реальне. Воно проявляється в певні періоди життя і приносить чимало неприємних моментів. Їх може бути кілька і в кожного свої особливості.

Але головне, що потрібно завжди пам’ятати – через них проходять багато хто, і якщо знайти правильний підхід, то замість кризи дні будуть сповнені не психологічними проблемами, а продуктивним часом.

Про вік у нас є ще одна стаття – це “Різниця у віці між партнерами: з чим доведеться зіткнутися”. Радимо прочитати, в ній багато корисного.

Криза 18 років або підліткова криза.

Вік у будь-якої кризи досить умовний. У даному випадку з проблемами можна зіткнутися в 14-20 років, коли йде активна перебудова організму і людина помітно змінюється. Статеве дозрівання – це сильний струс, який супроводжується постійною зміною емоцій. У голові постійно крутяться питання, пов’язані із самоідентифікацією в суспільстві, з тим, що чекає в майбутньому і який шлях обрати.

Але притаманні цьому періоду імпульсивність і гострота сприйняття не дають бачити все чітко, оцінювати правильно. До цього також домішується тиск батьків, вчителів і суспільства загалом, що тільки посилюють стрес.

Але якщо відкинути емоції вбік, то стає зрозуміло, що не знати, чого саме хочеться, – це абсолютно нормально в цьому віці.

Криза 18 років часто змушує кидати старі захоплення, особливо, якщо вони були нав’язані батьками. Але залишати старе позаду і шукати щось нове – це цілком природно.

Цікавий факт.

В Америці підлітки часто після закінчення школи і перед тим, як вступати, йдуть в академічну відпустку. Отриманий таким чином рік вони витрачають на подорожі, пробують себе на різній роботі та в різних захопленнях. Такий вихід за межі системи допомагає їм краще зрозуміти себе, визначити свої справжні бажання. І нехай не завжди відповіді знаходяться, але новий погляд на життя все одно приносить чимало користі.

Не варто забувати, що в цей час формується оцінка власної особистості та відбувається і соціальна ідентифікація. З боку батьків дуже важливо приймати дитину, яка дорослішає, замість того, щоб тиснути на неї контролем, дозволяти проявляти їй свої емоції та бажання. Прагнення до незалежності варто заохочувати в розумних межах.

Для підлітка важливо набратися терпіння, не чекати, що все вийде за одну мить. Необхідно пам’ятати, що дорослішання – це повільний процес.

Криза 30 років або криза чверті життя

Тут він зачіпає часовий проміжок від 25 до 35 років. Як правило, вже здобуто вищу освіту, випробувано кілька робіт. Хтось заводить сім’ю, а іноді навіть встигає розлучитися, у когось уже є діти. Але всередині сильне відчуття, що готовності до подібних змін немає, тому починається серйозний розбір власних досягнень на даний момент.

Ситуація ускладнюється тим, що з цим періодом пов’язано багато шаблонів і красивих картинок у соціальних мережах. Вони не мають нічого спільного з реальністю, проте все одно викликають почуття досади, адже в житті все не так гладко і добре.

До цього віку людина краще пізнає себе: свої слабкі та сильні сторони, свої бажання. Водночас уже пройдений шлях часто бачиться помилковим. Але ще частіше доросле, самостійне життя лякає, викликає замішання, сприймається як важке випробування.

Що тут можна зробити? Примиритися з тим, що всі припускаються помилок, що важкий період – це корисний урок або навіть підказка про те, які зміни потрібні і куди рухатися далі. Пам’ятайте, що важкі часи народжують сильних людей.

Криза 40 років або криза середнього віку

У цьому випадку віковий інтервал – це 40-55 років. Попередні дві кризи пов’язані з майбутнім, точніше з його страхом, але при цьому є продуктивними. Цей складний період, навпаки, пов’язаний із минулим і це саме криза з погляду психології.

Тут на сцену виходить розчарування тим, що є. Особисте життя здається прісним, діти вже виросли і живуть своїм життям, робота більше не в радість, а близькі починають «йти». У багатьох кар’єра добігає кінця або робочий час, навантаження стає меншим через стан здоров’я. У чоловіків починається андропауза, у жінок менопауза.

У голові все частіше виникають думки про те, скільки років прожито і скільки залишилося. Погляди та переконання переглядаються, переосмислюються, а це може супроводжуватися жалем.

Тут важливо не зациклюватися на думках, щоб не увігнати себе в депресію. Важливо прийняти зміни, зокрема, старіння як природний процес і невід’ємну частину життя. Корисно зайнятися спортом, налагодити стосунки з дітьми, постаратися цінувати те, що є, заповнити дні справами. Потрібно зрозуміти, що в житті ще багато задоволень і хороших моментів.