Юнацький максималізм

У цій статті ми розповімо про юнацький максималізм, про його ознаки та причини, про те, як батькам пережити цей період разом із дитиною.

Головна База знань Юнацький максималізм

Юношеский максимализм психология

 

 

 

Є 2 слова, які максимально точно описують юнацький максималізм – це категоричність та гарячковість. У цей період підлітки люблять шокувати, протестувати, реагувати гостро, наважуватися на дурниці і шкодувати про них, коли стануть старшими і спокійнішими.

 

 

Що таке юнацький максималізм?

Це вікове явище, яке спостерігається у школярів середніх та старших класів, іноді у студентів перших курсів та визначає становлення особистості. Характеризується нестандартним сприйняттям дійсності, у якому немає півтонів, є лише крайнощі.

Іноді юнацький максималізм плутають із поганим характером та невихованістю.

Формується в кожного підлітка. Поява залежить від особливостей характеру, психоемоційного стану, темпераменту. Належить до періоду, коли дитина активно шукає себе і своє місце в навколишньому світі. Може протікати коротко, а може перерости в максималізм як постійну особистісну межу, яка залишиться до кінця життя.

 

Виділяють у цього явища наступну періодизацію:

  • рання фаза (12-15 років). У цьому віці відбувається усвідомлення себе як окремої особистості, свідомість перебудовується у відповідь збільшення вимог до поведінки. Це провокує протест у дитини, можливі проблеми з однолітками, а також у школі;
  • середня фаза (15-18 років). Вік активного статевого дозрівання, вік перших розчарувань у коханні, першої ревнощів, протистояння дорослому світу та жадання незалежності, індивідуальності;
  • пізня фаза (18-22 років). Вік філософських роздумів, пошуку свого місця у соціумі, формування світогляду.

 

 

Прояви максималізму підлітків

Є деякі відмінності у його прояві у дівчат та хлопців.

 

Дівчата:

  • прагнення бути дорослою;
  • демонстрація того, що дитинство пройшло та іграшкам немає місця;
  • готовність до боротьби за ідеї та до втілення їх у життя;
  • експерименти із зовнішністю;
  • поява шкідливих звичок (іноді).

Хлопці:

  • стриманість у емоціях;
  • сумніви у своїх силах у досягненні цілей;
  • відстоювання своїх інтересів та конфлікти з оточуючими;
  • болісне сприйняття того, що йде не так, не ідеально;
  • бажання домагатися всього самостійно (часто);
  • бажання жити окремо;
  • бажання бути популярним серед однолітків.

Загалом прояв юнацького максималізму виглядає так:

 

1. Сімейні узи перевіряються на міцність.

Принципи, які батьки використовують у житті, починають аналізуватись що часто призводить до конфлікту “батьків та дітей”, скандалів.

 

2. Крайності у переконаннях.

Поблажок і нюансів немає, є лише категоричність.

 

3. Пошуки ідеалу.

Якщо вже чимось володіти, то тільки найкращим. Проводити пошуки ідеалу демонстративно та нелогічно.

 

4. Болюча реакція на будь-яку критику.

Зауваження не сприймаються адекватно, хоч би якими вони були.

 

5. Егоїзм.

Чужі переживання та проблеми залишаються за межею інтересів, здаються несуттєвими. Важливі лише свої. Прохання про допомогу може викликати байдужість чи агресію.

 

6. Відчуття дорослості.

Здається, що про життя вже відомо, що інші дорослі живуть “не так”.

 

7. Ультимативність.

У відповідь на заборону можуть використовуватись “заборонені” прийоми (голодування, відмова від навчання або своїх обов’язків по дому).

 

8. Зацикленість.

Захоплення чимось межує зі сліпою пристрастю. На це можуть витрачатися години, можуть ігноруватися перерви. При інтересі до протилежної статі спостерігається “витання у хмарах”.

 

 

Дар чи прокляття?

І перше і друге, але все ж таки більше дар. Якщо розглядати негативні крайнощі, то юнацький максималізм може вилитися в:

  • дисморфофобію, болісну зацикленість на вадах у зовнішності, як реальних, так і вигаданих;
  • попадання в секту внаслідок пошуку допомоги у лже-проповідників під час кризової ситуації;
  • потяг до неформальних течій, як вираження протесту світу дорослих, як бажання спробувати заборонене;
  • асоціальні вчинки у спробі виглядати безстрашним, сильним;
  • алкоголізм як демонстративна “доросла” поведінка;
  • наркоманія через недооцінку наслідків.

 

Якщо розглядати з боку дару, це період, який необхідно пройти, щоб перестати бути дитиною і стати дорослим. Він дає можливість пізнати себе, сепаруватися від батьків, стати кимось, стати самостійним, знайти свої дороги, якими хочеться йти в подальше життя.

 

 

Причини виникнення чи загострення

Серед основних:

  • нестача батьківської уваги;
  • невдоволення власною зовнішністю;
  • нерозуміння того, як слід вчинити (мало досвіду, непристосованість до соціуму).

 

 

Як впоратися батькам?

Головне правило тут – пам’ятати, що максималізм це нормально. Це не патологія, це природний період дорослішання тож паніка буде зайвою.

 

А далі:

  • пам’ятати, що це тимчасово;
  • увага. Не можна залишати дитину наодинці з її проблемами,  варто сісти поряд, щиро вислухати, намагатись зрозуміти;
  • терпіння. Буде непросто, але ви впораєтесь;
  • підтримка. Дитині через різницю досвіду складніше, ніж батькам, тому необхідно оточити її підтримкою. Якщо вона не знайде її в сім’ї, то шукатиме в іншому місці;
  • згода. Але не через правоту, а через збереження довірчих відносин;
  • пошук нових точок контактів. Дитина змінюється, взаємини з нею теж це потрібно враховувати. Варто дозволити їй бути собою: у зовнішності, в одязі, у вчинках. При цьому можна м’яко спрямовувати її в потрібну сторону, але не залишати зміни та захоплення на самоплив;
  • щирість. Діти дуже тонко відчувають, де брехня, а де правда;
  • розумні межі. Щось можна зробити разом, щось можна дозволити спробувати з екстремального, але про межі забувати не варто. Краще обговорювати їх із дитиною, прораховуючи наслідки разом;
  • не ідеальність. Ніхто не є ідеальним і батьки теж, не треба боятися це показувати;
  • без критики. Образливі слова та критика мають бути мінімізовані у бік підлітка;
  • дружба з його оточенням. Якщо дозволити приводити друзів дитину в гості і налагодити з ними контакт, то буде ясно, в якому оточенні вона знаходиться і який вплив на неї чиниться. Також дитина буде більш відкритою;
  • зниження контролю. Цілком прибирати контроль не можна, а от зменшити його варто.

 

Участь батьків та щира підтримка дозволить дитині пройти цей складний період та перетворитися з наївної особистості на впевненого та самостійного, зрілого дорослого.

Сподобалось? Розкажіть друзям:

Отримуйте унікальні статті та техніки - підпишіться на нашу корисну розсилку та отримайте у подарунок "Словник арт-терапевта"