Самі почуття далеко не завжди піддаються контролю, але зате піддаються контролю наші реакції на них. І першим крок тут буде – навчитися розпізнавати, які емоції є наразі, і зрозуміти, як вони впливають на життя. А все тому, що поки емоція не помічена, у нас немає над нею влади. Ба більше, така влада може випадково опинитися в руках інших людей. Не ви, а хтось інший зможе викликати емоційну реакцію у вас.
Неприємно? Дуже.
А отже, розбираємося, як керувати тим, що ми відчуваємо. Як стати цьому господарем.
Про те, як розвинути емоційний інтелект ми також розповідаємо в цій статті.
Рекомендації «не тримати почуття в собі» і «висловлювати їх відкрито» дехто розуміє буквально. І начебто все непогано виходить: людина незадоволена або злиться, і всі навколо про це знають, бачать, а можливо навіть відчувають. Ми зараз не говоритимемо про свідків такої відкритості. Ми зараз говоримо тільки про цю людину.
З таким підходом вона, безсумнівно, не тримає емоції в собі, але, виливаючи свою злість на оточуючих, чи почувається вона добре? Звісно, ні. Вона почувається погано, вона почувається поганою, чужою і огидною. У неї немає контакту зі своїми власними почуттями, відкрите вираження негативних емоцій тільки множить їх і провокує додаткові проблеми. А по суті людина реагує на свою ж власну реакцію, на саму себе і свої емоції в цій конкретній ситуації.
Якщо все це виглядає занадто складним, можливо, вам варто вивчити основи психології.
Є кілька непродуктивних реакцій на свою поведінку і свої почуття. Виділимо 4 основні:
Іноді злість настільки сильна, що лише фантазії про те, як ви фізично караєте кривдників або розносите на друзки робочий кабінет, здатні вас заспокоїти. Це і є знищення у відповідь на ваші переживання негативного характеру.
Люди з таким типом емоційної реакції схильні «спалювати мости», викорінювати у своєму житті все, що хоч якось провокує погані переживання або нагадує про них. Немає перед очима – можна забути. Але насправді це не що інше, як втеча. А від почуттів не потрібно тікати, потрібно вчитися їх приймати такими, якими вони є, і тільки потім відкрито їх висловлювати.
У цьому разі людина намагається ніби обходити проблему стороною. Вона тікає від неї та своїх на неї реакцій. Наприклад, «Ця робота просто пекельна, як усе дістало на ній, дорогою додому куплю хліба і кефіру, а ще приберу в клітці у хом’яка…». Тобто спостерігається переключення на більш приємні теми на інші справи.
Іноді це корисно, але на регулярній основі призводить до втрати контакту зі своєю емоційною сферою, до відсутності рефлексії щодо почуттів, до психосоматичних захворювань.
Якщо про проблему не думати, то й розв’язати її не вийде.
Тут на обличчя спроба взяти почуття під контроль або заперечення того, що всередині виникли негативні емоції. Наприклад, людина «встала не з тієї ноги» і все від ранку йде криво і навскіс, але вона переконує себе, що «Це дрібні проблеми, треба бути вищою за це, навіщо дратуватися, треба поберегти нерви, тому не психуємо і дихаємо глибоко».
Але емоцій не позбутися. Вони є, просто не прийняті. Необхідно визнати їх, розібратися в тому, чому вони взагалі з’явилися і чому в них стільки влади над вами.
Важливим кроком буде також прийняття себе разом з усіма почуттями, адже вони теж ваша частина. А щоб усе було правильно – не ігнорувати їх, а розбиратися з тим, що почуття викликало.
Людина тут може намагатися прийняти і навіть висловити ті негативні почуття, які з’явилися, але це призводить до знецінення себе. Наприклад, можуть виникнути такі думки як «Усі люди навколо поводяться спокійно, і тільки я істерю на рівному місці», «З власними емоціями навіть розібратися не можу, я просто ніхто, ні на що не придатний». А все тому, що всередині немає прийняття ідеї, що відчувати негативні переживання – це цілком нормально. Як результат – негатив множиться.
Тут важливо прийти до усвідомлення, що людина і почуття не тотожні, навчитися приймати те, що відчуваєш, і при цьому не оцінювати власну особистість.
Пізнавати себе дуже комфортно через кінотерапію. Більше про це тут.
Ця робота непроста, але цілком здійсненна. І перше, що варто зробити, це почати за собою спостерігати. Саме по собі спостереження вже займе частину мозку справою й обмежить свободу емоціонуванню. І поки триває аналіз, необхідно виділити, які думки запускають бурхливі реакції. Дуже часто це одні й ті самі думки. І у кожної відповіддю буде своя емоція.
Ці закономірності-установки буде корисно виявити. Іноді від них є користь, але найчастіше вони давно застаріли і потребують переробки. Не усунення, а саме трансформації, гнучкої.
Наступний крок – зрозуміти, які ситуації призводять до таких думок. А потім придумати варіанти реагування. І що більше їх буде, то краще. Це допоможе побачити, що не обов’язково діяти за старими, автоматичними сценаріями, є й інші варіанти. Щирість та усвідомленість тут будуть найкращими помічниками в боротьбі з шаблонами та звичками.
Наша реакція має стати логічним відображенням актуального стану, настрою, ситуації тут і зараз.
Далі має бути робота над конструктивною поведінкою. Наприклад, є ваша реакція на щось і вона вам не до душі. Ви згадуєте, що послужило початком, а потім змінюєте свою реакцію і свою поведінку подумки. Дивно? Зовсім ні, адже думка, яка це все запустила, вона єдина підвладна нашій волі. Ми здатні її змінити, а значить і змінити все інше. Ви перебираєте варіанти своїх реакцій, уважно прислухаєтеся до себе і шукаєте той, який вам підходить найкраще. Не йде проти вас, а відображає ваш душевний стан, влаштовує з морального погляду, примушує бути гордим собою і не провокує у вас почуття провини.
А потім уявляєте, що ось саме це ви і зробили. При цьому поведінку інших людей у цій ситуації змінювати не можна – виключно свою. І так ви прокручуєте це все в голові кілька разів, закріплюючи. Зрештою ви зможете все раніше і раніше ловити себе. І що ближче ви до початку ситуації, то більше у вас над нею контролю. У якийсь момент старий шаблон буде витіснений потрібною вам реакцією.
У нас є книга про те, як подолати себе і стати кращими за себе нинішнього. Радимо прочитати у зручний час.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":