9 теорій лідерства

• Народжуються чи стають?
• Лідер: хто він?
• Керівник і лідер: де хто?
• Теорії лідерства
• І що ж у підсумку?

Теорія лідерства за історію свого існування зазнала безліч змін. Одні казали, що лідером винятково народжуються, успадкувавши певні риси характеру та склад розуму. Інші, що ним можна стати через кропітку і тривалу працю над собою. Треті, що це зовсім не риса характеру, а стиль поведінки. Четверті, що лідерство має зв’язок тільки з обставинами і контекстом. Були ще п’яті, шості тощо, і в кожного був свій погляд на те, що воно з себе представляє.

Постараємося розібратися в цьому різноманітті і розставити все на свої місця.

Народжуються чи стають?

У Journal of Personality and Social Psychology можна знайти цікаве дослідження на цю тему. Його перший етап почався ще в 1960, другий припав на 2010 рік. Опитували одних і тих самих людей, спочатку їм було по 16 років, а потім уже по 66. Предметом опитування було лідерство і 10 якостей особистостей випробовуваних.

Зміни відстежували і фіксували, а результати вийшли вельми цікавими. Наприклад, здатність до збереження спокою не вирізнялася постійністю, на відміну від впевненості у своїх лідерських здібностях. Практично 80% учасників протягом 50 років залишилися переконаними, що їм притаманне лідерство. Ще 17% відзначили збільшення подібних якостей і лише 4% заявили про їхнє зменшення.

Ці цифри не можна віднести до вагомих аргументів, що лідерство – це вроджена якість. Але вони ясно вказують, що схильність до неї безумовно продиктована генами. Проте дослідження не заперечує, що стати лідером можна і через роботу над собою.

Також цікаві дані іншого дослідження. У ньому опитували керівників компаній, які демонструють стрімке зростання, про початок їхньої кар’єри та переваги підприємницького життя. 69% учасників опитування відзначили можливість бути лідером як основну мотивацію для старту.

Для тих, хто хоче будувати свою справу гармонійно та збільшувати свою ефективність, хто хоче підвищити власну мотивацію та вести інших за собою, будуть корисні 2 курси:

• «Бізнес у стані потоку» ;
• «Мотиваційна провокація».

Лідер: хто він?

Статистика свідчить, що приблизно 80% працівників не притаманна залученість у роботу, ба більше, вони не надто люблять те, чим їм доводиться займатися. І тут у справу вступає лідерство, у завданнях якого допомогти таким працівникам знайти внутрішню мотивацію.

По суті лідерство – це цілий процес впливу на інших, щоб у підсумку разом досягти спільної мети. Той, хто впливає, і зветься лідером. Для нього характерні сильна мотивація і залученість, він сприяє тому, щоб інші знайшли сенс у своїй роботі, дає змогу їм задовольняти свої базові потреби.

Загалом у лідера можна виділити 4 функції:

• організація інших, щоб потрібний результат був досягнутий. Тут йому в пригоді стануть певні навички, знання, риси характеру та моделі поведінки;
• усвідомлення бачення шляху до мети і транслювання його іншим. Лідер показує, а також пояснює стратегію і напрямок руху, пояснює вплив зовнішніх чинників на процес і плани. Тут йому корисні добре розвинені комунікативні та когнітивні навички;
• збір та організація команди. Тут корисні створення і культивація відчуття прийняття, причастя до команди;
• забезпечення безпеки. Тут корисні емпатія, людяність, підтримка і турбота.

Лідер необхідний, коли є місце змінам, коли потрібно долати опір змінам і вставати на новий курс. Цікаво, що коли команда демонструє стабільну роботу і працює над зрозумілими і чіткими завданнями, то присутність у ній лідера здатна привнести розлад.

Рука об руку з розвитком лідерських якостей йде розвиток емоційного інтелекту. Чому це важливо і як цього навчитися розповідає ця стаття.

Керівник і лідер: де хто?

Керівник далеко не завжди має виконувати роль лідера. Дослідження не підтверджують, що лідери призводять до кращих результатів, ніж просто керівники.

У завданнях керівника збереження поточного стану справ, дотримання обраної раніше стратегії та забезпечення виконання завдань.

У завданнях лідера кидати виклик, сумніватися в цілях, стимулювати зміни. Він і стабільність несумісні.

Управлінців призначають згори, лідерів обирають «знизу» самі «послідовники». Варто зазначити, що лідер також має вміти бути в підпорядкуванні та слідувати за іншими, якщо така потреба виникне.

Але буває й по-іншому. Управлінця призначено, але командою не прийнято – співробітники завдання виконують тільки заради зарплати, але мови про те, щоб вони слідували за своїм керівником, не йде.

Для роботи над собою та особистісного зростання буде корисно почитати цей комплект книжок.

Теорії лідерства

Дивно, але їх понад 60. Ми зупинимося на найпоширеніших і найвідоміших 9 теоріях.

Великої людини (по суті це найстаріша теорія в нашому списку).

Вона говорить про те, що лідерство є вродженою якістю. Це твердили ще стародавні греки, які вважають лідерство якимось даром Богів. І зовсім невипадково та сама «харизма», яку приписують лідерам, у перекладі з давньогрецької означає «дар божий», «помазання».

Особистісних якостей лідера.

Вона каже, що лідери – ті, хто зібрав у собі певний набір якостей, що дає змогу захоплювати інших слідувати за собою.

Дослідження, проведені у XX столітті, свідчать, що зв’язок між деякими рисами характеру і лідерством дійсно є, але в кожному конкретному випадку ці риси будуть різними, тобто універсального набору просто немає.

Лідерство слід розглядати як поєднання якостей набутих і вроджених. Людям з різними задатками доведеться докласти різну кількість зусиль для становлення лідером.

Цікаво, що в лідери охочіше обирають вищих людей. Тут простежується вплив домінантних ознак в історії еволюції, коли у ватажки зграї обирали більших, а отже й сильніших особин.

Ще одне дослідження було сфокусоване на однояйцевих близнюках, яких розділили в дитинстві. Їхні набори генів однакові, нерідко вони, не знаючи один про одного, дотримувалися однакових смаків у виборі їжі, машини, супутниці життя. Але ось їхні особисті, а також кар’єрні досягнення найчастіше не збігалися. Підсумок – результати наших життєвих шляхів визначаються здібностями, даними від народження, тільки на 24%.

У кожного без винятків своя траєкторія розвитку і якщо ви прагнете виховати або ж посилити власні лідерські якості, то не варто вести порівняння себе з іншими. Варто порівнювати себе вчора і сьогодні, те, якою була поведінка, ставлення до світу раніше, з тим, якою вона є зараз.

Контекстуального лідерства.

Воно говорить про те, що лідерство є вдалим і точним збігом контексту з особистісними якостями. Тобто, коли контекст змінюється, то лідерські якості цілком можуть зникати в одних і проявлятися в інших людей, чиї навички, а також поведінка більше відповідають контексту.

У лідерстві завжди присутні 3 змінні. Залежно від їхнього поєднання лідер і обирає те, як йому діяти. Це:

• сам лідер;
• ті, з ким він взаємодіє і кого потрібно вести за собою;
• безпосередньо сам контекст.

Наприклад, для стартапу оптимально обрати демократичний стиль підходу, для чіткої ієрархічної структури найкращим вибором буде авторитарний стиль.

Ситуаційна.

Вона говорить, що лідерство проявляється незалежно від особистісних якостей, властивостей психіки чи біографічних епізодів, а залежно від того, як людина поводиться в різних ситуаціях.

Це означає, що коли ситуації різні одна й та сама людина може демонструвати різний рівень лідерства. Згідно з Деніелом Гоулманом, стилі поведінки можуть бути такими:

• директивний, тобто «Робіть так, як я вам сказав»;
• візіонерський, тобто «Ідіть зі мною»;
• еталонний, тобто «Робіть також, як я»;
• товариський, тобто «Найголовніше – це самі люди»;
• коучинговий, тобто «Спробуйте і навчіться»;
• демократичний, тобто «А як думаєте ви?».

Наприклад, коли ситуація надзвичайна, то краще підходить директивний підхід, коли напрямок втрачено – візіонерський.

Вважається, що хороший лідер має вміти працювати щонайменше у 4 стилях. І завжди буде домінуючий стиль і додаткові.

Зміна стилів, зважаючи на ситуацію, дає змогу економити сили і ресурси, рухатися без опору як зі свого боку, так і з боку команди. Також лідеру корисно вміти перемикатися доволі швидко, а також застосовувати ті навички, які йому зазвичай не властиві (тобто «сплять» до потрібного часу).

Соціальної ідентичності.

Вона говорить, що посісти місце лідера здатен виключно той, кого бачить у цій якості сама соціальна група. Тобто та людина, яка відображає ідеали, традиції, культуру своїх послідовників, а також створює значимість для них.

Обміну (також відома як трансакційна).

Вона говорить, що лідером здатен стати виключно той, хто може задовольнити потреби членів своєї групи.

Тобто група та її лідер здійснюють обмін: задоволення потреб, повага, безпека, визнання обмінюються на довіру, навички, час, а також зусилля

Трансформаційного лідерства.

Вона каже, що лідер має вплив на тих, хто слідує за ним. Він дає мотивацію, натхнення, стимуляцію, зміну системи цінностей і цілей у розрізі довгострокової перспективи.

Групи, очолювані таким лідером, демонструють вражаючі результати. Він змінює своїх послідовників, змінює структуру їхньої організації та їхню культуру в корпорації.

Психодинамічна.

Вона говорить про те, що для людей характерна виражена ірраціональність, а лідер у своєму виборі спирається на несвідомі, глибоко заховані людські потреби в наявності захисника, якоїсь сильної особистості.

Тут у фокусі «токсичне лідерство» і вивчення чинників, що змушують одних слідувати за іншими, називати когось чесним і етично праведним.

Ідентичності.

Вона каже, що лідерський розвиток являє собою ніщо інше як еволюцію самосвідомості. Тут лідер – той, хто і сам вважає себе таким і інші таким його визнають.

Варто зазначити, що існують відмінності між власним уявленням і тим, як уявляє собі лідера група. Тобто людину, яка вважає, що її самооцінка низька, оточуючі можуть визнати лідером. І навпаки, того, хто занадто самовпевнений, можуть і не визнати.

Під розвитком лідера розуміється зміна рамок дозволеного, тобто коли змінюється те, що дозволяє собі лідер у своїй поведінці та при прийнятті рішень, а також те, що відносять до легітимного ті, хто стоїть за ним.

І що ж у підсумку?

Щоб лідерські якості йшли шляхом розвитку, важливо:

• випробовувати себе в найрізноманітніших ситуаціях;
• відстежувати, в яких вони можуть проявитися;
• відстежувати, коли ви припиняєте свою роль;
• діяти не тільки у власних інтересах, але також і допомагати іншим;
• шукати можливості для свого зростання.

Не варто зациклюватися на якійсь одній теорії, адже як було сказано вище, шлях у розвитку лідерства у кожного свій, як і якості, що роблять із вас лідера саме у вашій ситуації та контексті.

Загалом:

• лідерство являє собою процес, під час якого в людей виходить знайти мотивацію і впевнено рухатися до потрібного результату спільно;
• керівник далеко не завжди поєднує в собі ще й лідера, його спосіб досягнення цілей цілком може бути й іншим;
• керівник і лідер нерідко зустрічаються в рамках однієї команди. Залежно від контексту лідерська роль може бути покладена на різних людей;
• за століття (якщо не тисячоліття) інтересу до цієї теми з’явилося безліч теорій лідерства і жодна з них не дає вичерпного і точного пояснення, на яке можна було б спиратися;
• визначити лідера одразу практично неможливо, можна тільки припускати в конкретній людині такі задатки, спираючись на успіх у схожих ситуаціях і контекстах. Але знову ж таки, в інших вони можуть і не проявитися.