На будь-які життєві події ми реагуємо емоціями. Саме вони дають відчуття життя. Але є близько 15% людей, які не можуть розрізняти те, що відчувають і більше схожі на беземоційних роботів. Страх і голод, радість і смуток – для них усе на один лад. Емоції є, але в таких людей немає для них назви. Цей стан – алекситимія.
Алекситимія або «емоційний дальтонізм» найкраще описує такий приклад. Уявіть собі прекрасний краєвид, сповнений чудових фарб і життя, сфотографуйте його, а потім приберіть з фотографії фарби, перетворіть усе на чорно-біле зображення. Це і є те, як люди з алекситимією відчувають світ і події в ньому. Для них є тільки чорне і біле і немає інших кольорів-емоцій.
Це не хвороба, це психологічний стан, за якого людина, втративши здатність визначати та виявляти власні емоції, змушена намагатися виглядати в очах інших нормальною. Вона не може зрозуміти свої емоції і не може розповісти про них іншим. Це призводить до проблем у соціальній сфері та навіть може стати причиною захворювань психосоматичного спектра.
Важливо розуміти, що емоції на людей, які страждають від емоційного дальтонізму, впливають так само, як і на звичайних, але через труднощі з їхньою диференціацією життя в алекситиміків складається зовсім по-іншому.
У більшості випадків алекситимія є симптомом іншого розладу психіки. Загальновизнаного тесту на виявлення цього стану немає, визначити його можна тільки за відповідями пацієнта.
Серед ознак, що вказують на емоційний дальтонізм, виділяють такі:
Алекситимію також називають нечутливістю. Вона може бути вродженою або набутою внаслідок сильного стресу чи інших причин і навіть засвоєною. При цьому тільки 2% випадків можна пов’язати з генетикою, решта 98% – це саме отримана за життя.
У 90% випадків алекситимія спостерігається тоді, коли в дитинстві стояла заборона на емоції; показувати прикрість не можна, показувати радість не можна, все повинно бути суворо логічно, раціонально й обґрунтовано. Тут ідеться про засвоєний варіант. Тобто дитина зростала в умовах, коли емоції в неї є, але вони пригнічені і їм немає назви. Їй просто ніхто не пояснив, що таке щастя, любов, страх, горе, радість. Зате пояснили, що таке вина і сором. Ситуацію погіршує і холодність у сім’ї, коли батьки часто кажуть: «відчепися від мене», «дай мені спокій», «відчепись». Дитина не бачить почуттів інших і не може їх зрозуміти, зіставити, а значить і правильно відреагувати.
Набутою алекситимія вважається тоді, коли в критичний період розвитку дитина отримує велику психічну травму. Причиною також може бути емоційна травма в певний життєвий період.
Для людини з алекситимією єдиним способом хоч якось висловити те, що вона відчуває, є розмови про свої фізичні відчуття.
Для них також характерно:
Цей стан може мати різний ступінь вираженості: від легкого до важкого, з ускладненнями у вигляді інших психічних розладів. При цьому така людина може бути соціально адаптованою в першому варіанті або ж стикатися з труднощами навіть у базових соціальних ситуаціях за варіанта другого.
У стосунках з іншими вони часто стикаються з конфліктними ситуаціями. Стосовно себе вони не розуміють свої бажання, сприймають себе просто пасивними спостерігачами, які марнують час даремно. На роботі часто пропускають симптоми вигорання, доводячи все до крайності.
Люди з емоційним дальтонізмом рідко звертаються до психолога.
Якість їхнього життя багато в чому залежить від того, наскільки їх розуміють оточуючі. Тому при спілкуванні з людьми такого типу слід:
Часто без допомоги фахівця не обійтися, тож можна м’яко підвести до цієї думки та допомогти знайти потрібного професіонала.
Слід пам’ятати, що ліків від цього стану немає. Але навчиться розпізнавати емоції можна, розвиваючи емоційний інтелект.
Дещо схожим з алекситимією є емоційна депривація. Про неї наша інша статья.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":