Алекситимія: що це таке, звідки береться, ознаки

На будь-які життєві події ми реагуємо емоціями. Саме вони дають відчуття життя. Але є близько 15% людей, які не можуть розрізняти те, що відчувають і більше схожі на беземоційних роботів. Страх і голод, радість і смуток – для них усе на один лад. Емоції є, але в таких людей немає для них назви. Цей стан – алекситимія.

Алекситимія або «емоційний дальтонізм» найкраще описує такий приклад. Уявіть собі прекрасний краєвид, сповнений чудових фарб і життя, сфотографуйте його, а потім приберіть з фотографії фарби, перетворіть усе на чорно-біле зображення. Це і є те, як люди з алекситимією відчувають світ і події в ньому. Для них є тільки чорне і біле і немає інших кольорів-емоцій.

Це не хвороба, це психологічний стан, за якого людина, втративши здатність визначати та виявляти власні емоції, змушена намагатися виглядати в очах інших нормальною. Вона не може зрозуміти свої емоції і не може розповісти про них іншим. Це призводить до проблем у соціальній сфері та навіть може стати причиною захворювань психосоматичного спектра.

Важливо розуміти, що емоції на людей, які страждають від емоційного дальтонізму, впливають так само, як і на звичайних, але через труднощі з їхньою диференціацією життя в алекситиміків складається зовсім по-іншому.

Ознаки алекситимії

У більшості випадків алекситимія є симптомом іншого розладу психіки. Загальновизнаного тесту на виявлення цього стану немає, визначити його можна тільки за відповідями пацієнта.

Серед ознак, що вказують на емоційний дальтонізм, виділяють такі:

• погано розвинена емпатія. У таких людей є складність із розпізнаванням власних емоцій, а з емоціями інших усе ще складніше – вони
• просто не можуть зрозуміти, які почуття ті відчувають;
• людина спирається на логіку та ігнорує почуття. Вони раціональні та звикли прораховувати кожен крок;
• тривожність. Плутанина з власними емоціями змушує їх постійно перебувати в тривожному стані;
• нетактовність і грубість. Спілкування з іншими ускладнене. Навколишні сприймають алекситиміка як байдужу, нетактовну і грубу в поведінці людину;
• невміння висловлювати емоції. Від них можна почути про фізичні відчуття, а ось про емоційний бік вони «забувають»;
• складнощі в тому, щоб ділитися своїми враженнями. Це виражається через малотовариськість і не вміння підтримувати чужі розмови;
  нижчий больовий поріг. Біль ними переноситься краще через те, що вони надають менше значення таким відчуттям, адже біль – це теж емоція.

Причини виникнення

Алекситимію також називають нечутливістю. Вона може бути вродженою або набутою внаслідок сильного стресу чи інших причин і навіть засвоєною. При цьому тільки 2% випадків можна пов’язати з генетикою, решта 98% – це саме отримана за життя.

У 90% випадків алекситимія спостерігається тоді, коли в дитинстві стояла заборона на емоції; показувати прикрість не можна, показувати радість не можна, все повинно бути суворо логічно, раціонально й обґрунтовано. Тут ідеться про засвоєний варіант. Тобто дитина зростала в умовах, коли емоції в неї є, але вони пригнічені і їм немає назви. Їй просто ніхто не пояснив, що таке щастя, любов, страх, горе, радість. Зате пояснили, що таке вина і сором. Ситуацію погіршує і холодність у сім’ї, коли батьки часто кажуть: «відчепися від мене», «дай мені спокій», «відчепись». Дитина не бачить почуттів інших і не може їх зрозуміти, зіставити, а значить і правильно відреагувати.

Набутою алекситимія вважається тоді, коли в критичний період розвитку дитина отримує велику психічну травму. Причиною також може бути емоційна травма в певний життєвий період.

Особливості

Для людини з алекситимією єдиним способом хоч якось висловити те, що вона відчуває, є розмови про свої фізичні відчуття.

Для них також характерно:

• наявність харчових розладів. Їжа для них стає радістю, яку можна отримати і відчути на фізіологічному рівні. У таких людей частіше спостерігається цукровий діабет, ожиріння, надмірна вага, захворювання, пов’язані з обміном речовин;
• наявність залежностей: наркотична, тютюнова, алкогольна. У них високий ризик ішемій і захворювань системи дихання;
• труднощі під час соціальних контактів. Їм складно взаємодіяти з іншими, будувати стосунки. Їх не розуміють, вважаючи байдужими та відчуженими. Це провокує апатію, депресію, іпохондрію.

Життя з алекситимією

Цей стан може мати різний ступінь вираженості: від легкого до важкого, з ускладненнями у вигляді інших психічних розладів. При цьому така людина може бути соціально адаптованою в першому варіанті або ж стикатися з труднощами навіть у базових соціальних ситуаціях за варіанта другого.

У стосунках з іншими вони часто стикаються з конфліктними ситуаціями. Стосовно себе вони не розуміють свої бажання, сприймають себе просто пасивними спостерігачами, які марнують час даремно. На роботі часто пропускають симптоми вигорання, доводячи все до крайності.

Люди з емоційним дальтонізмом рідко звертаються до психолога.

Спілкування з алекситиміками

Якість їхнього життя багато в чому залежить від того, наскільки їх розуміють оточуючі. Тому при спілкуванні з людьми такого типу слід:

• ніколи не поспішати з діагнозом. Навіть якщо ви вірні у своєму твердженні, людині неприємно це чути в обличчя. При цьому від фахівця вона це вислухає цілком нормально;
• бути уважним у стосунках. Необхідно вибудувати стратегію поведінки з такою людиною і пам’ятати, що людина не зі своєї волі така, що потрібні терпіння і розуміння;
• допомогти їй із визначенням її емоцій. Людина з алекситимією не здатна зробити сама, але їй можна з цим допомогти. Але слід уникати позиції вчителя та обирати делікатні й ненав’язливі формулювання.

Часто без допомоги фахівця не обійтися, тож можна м’яко підвести до цієї думки та допомогти знайти потрібного професіонала.

Слід пам’ятати, що ліків від цього стану немає. Але навчиться розпізнавати емоції можна, розвиваючи емоційний інтелект.

Дещо схожим з алекситимією є емоційна депривація. Про неї наша інша статья.