Чим небезпечна дереалізація?

У цій статті ми розповімо як проявляється дереалізація, чому виникає і чим небезпечна.

Елена Тарарина
Головна База знань Чим небезпечна дереалізація?

Близько 50% людей хоча б раз у житті під впливом сильного стресу стикалися з таким захисним механізмом психіки як дереалізація. У цьому стані людина світ навколо здається штучним, нереальним, предмети в ньому більше нагадують картонні моделі, люди – роботів, будинки – декорації, а події начебто відбуваються у фільмі. Таке сприйняття дає змогу дещо абстрагуватися від шквалу емоцій і тверезо подивитися на ситуацію, що виникла, знайти спосіб виходу з неї.

Це непогано, коли стан тимчасовий, але коли він затримується, то це вже патологічний стан.

Дереалізація: симптоми

Дереалізація часто входить до комплексу симптомів різних психічних, а також органічних захворювань. Але вона може спостерігатися й окремо, проявляючись із різним ступенем інтенсивності: від легкого притуплення до глибокого спотворення сприйняття реальності. До її ознак варто віднести таке:

  • відчуття, що навколишній простір незнайомий, він начебто є частиною кіно, сновидіння, фотографії або сюжету книги;
  • відчуття, ніби людину від інших людей відділяє стіна. Спостерігається емоційна відірваність;
  • світ навколо здається вицвілим, спотвореним, двовимірним, розпливчастим і створеним штучно. Усе виглядає як у тумані або як у комп’ютерній грі;
  • сприйняття часу спотворене, нещодавні події можуть виглядати як справи давно минулих днів. Час може ледве повзти або ж летіти з лякаючою швидкістю;
  • спотворення розміру, кольору, форми предметів і відстані до них, зокрема спотворення сприйняття власних частин тіла (голова надто важка, руки майже дістають до підлоги, очі готові сповзти з лиця, тіло легке, наче пушинка).

Дереалізацію часто супроводжує деперсоналізація, тобто болісне переживання втрати власного «Я». Люди в цьому стані відчувають, ніби «втратили обличчя», різко «поглупішали», стали «порожніми» і не можуть відчути повноту життя.

У будь-якому разі дереалізація – це досить неприємне явище. Людина усвідомлює, що нездорова, і в переважній більшості випадків здатна і себе, і свої дії повністю контролювати. Вона адекватна, раціональна і осудна, але саме тому важче переносить такий стан, ніж ті, хто по-справжньому психічно хворий. Якість її життя знижується через нечітке і спотворене сприйняття навколишнього світу.

Людина в стані дереалізації поводитиметься так само, як і всі, проявлятиме належні емоції, але водночас усередині залишиться відчуженою, без будь-якої чуттєвої залученості.

Іноді вона може повторювати на різні лади одну й ту саму думку, що з боку має дещо дивний вигляд, але насправді є спробою не втратити зв’язок зі співрозмовником, утримати його.

Дереалізація: причини

Дереалізація – це не що інше, як самооборона психіки, спроба адаптації до гострого стану, який важко переноситься, такого як затяжна депресія або сильний, тривалий стрес.

Захищаючись, мозок активує опіоїдні рецептори, що знижує біль і прибирає тривожність. Але це може спричинити «перекіс» нейрохімічного балансу, тож паралельно відбувається блокування центрів задоволення та відключення лімбічної системи, в якій і народжуються емоції. Так і виникає відчуття ізоляції від світу.

За однією з версій дереалізація може бути спричинена порушенням балансу глутамінової кислоти.

Насправді чіткого розуміння механізмів її походження немає.

Проте відомо, що дереалізація частіше виникає в людей із певним складом характеру. Наприклад, у тих, хто недовірливий, зациклений на негативі, не приділяє достатньої уваги своїм потребам, має завищені домагання, схильний переоцінювати власні можливості та не об’єктивний в оцінці обставин тощо.

Вона може виникати і в разі хронічного недосипання, тривалої перевтоми, зловживання кофеїновмісними напоями, вживання антигістамінних, снодійних, седативних засобів та інших ліків, що діють на нервову систему.

До факторів ризику виникнення дереалізації також варто віднести:

  • шизофренію та деякі психози;
  • розлади дисоціативного характеру;
  • епілепсію;
  • органічні патології, що зачіпають головний мозок;
  • період вагітності;
  • підлітковий вік;
  • насильство (психоемоційне або фізичне) в дитячому віці;
  • спостереження сцен, у яких відбувається насильство;
  • низький рівень стресостійкості;
  • відкидання в колі однолітків або ж у сім’ї;
  • спадкову схильність до такого стану як патологічна тривога.

Спотворення сприйняття реальності може спостерігатися і в тих, хто величезну кількість часу проводить у соціальних мережах або комп’ютерних іграх, піддаючи себе нервовій і зоровій перевтомі, ведучи одноманітний, сидячий спосіб життя в малопровітрюваному приміщенні.

Іноді до неї призводять проблеми з шийним відділом хребта, коли спостерігається здавлювання судин і нервів та порушення кровопостачання мозку.

Вживання алкоголю та наркотичних речовин також сприяє виникненню цього стану відчуженості від реальності.

Дереалізація: наслідки

Дереалізація значною мірою ускладнює життя, оскільки негативно впливає на:

  • працездатність;
  • виконання повсякденних справ;
  • взаємодію і контакти з оточуючими.

Вона сприяє тому, що людина ізолюється, а з часом може впасти в депресію або замислюватися про суїцид.

Дереалізація сильно виснажує і заважає нормальному життю, тому якщо вона набуває затяжної форми, то це вимагає звернення до фахівця.

Психологічна травма може стати причиною дереалізації, прочитайте нашу статтю «Психологічна травма: як відновитися?», щоб знати, як швидше прийти в нормальний стан.

15 модулів Відеокурс

Найважливіше із професійної психології в одному курсі.

Сподобалось? Розкажіть друзям:

Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":