Чим загрожує злість на дітей? ТОП причин батьківського гніву

Коли востаннє ви зривалися на свою дитину? Чому так сталося? Чи є в цьому провина самої дитини? Можливо, ви помічали, що на одні й ті ж витівки малюка іноді реагуєте спокійним зауваженням, а іноді – «вибухаєте» і кричите?

Гнів батьків – це їхнє поле відповідальності. Дитяча поведінка в такому випадку – не більше, ніж спусковий гачок.

Як навчитися розбиратися з гнівом? Чому негативні почуття потрібно конструктивно проживати, а не придушувати в собі?

Чому НЕ ПОТРІБНО виливати деструктивні емоції на дітей? Відповідями на ці питання будуть самі причини батьківського гніву. Розглянемо їх детальніше.

Втома

Коли ми втомлюємося, нас все дратує: гучні звуки, плач, крики, навіть сміх дитини. Як результат, ми зриваємося, проявляючи злість і навіть агресію. Але чи винна дитина? Що робить нас втомленими протягом дня?

Насправді, причин достатньо:

• недосипання
• рутинна робота
• домашні турботи (прибирання, прання, приготування їжі, покупки)
• погане самопочуття
• відсутність часу на себе і так далі.

Дитина – маленька людина, яка не зможе дати гідну відсіч вашій раптовій агресії. Подумайте, кого вона хоче бачити перед собою – люблячих тата і маму або ж постійно роздратованих дорослих?

Руйнування планів

Ваша дитина пропустила денний сон, а ви не встигли приготувати вечерю, почитати улюблену книгу, побачитися з друзями? Ваш чоловік або дружина пізно повернулися з роботи, тим самим не давши вам можливості відпочити протягом дня? Несподівано зламалася пральна машинка, праска, плита? Сьогодні обіцяли сонячний день, але весь час ллє дощ?

Погодьтеся, нас завжди дратує, якщо щось йде не так, як ми запланували. Найлегшим способом «спустити пар», звичайно, буде накричати на дитину. Але її провини тут немає.

Перфекціонізм

«Ідеальні батьки не зляться!» Вам знайома така установка? Вона помилкова. Часто в процесі виховання дітей батьки починають придушувати свої почуття, ігнорувати емоції, висуваючи на перший план потреби дитини.

Але коли діти підростають, багато батьків продовжують таку модель поведінки на «автопілоті», забуваючи про власні мрії та бажання. Почуття прихованої незадоволеності зростає і породжує непорозуміння.

Що ж приховує батьківський перфекціонізм?

1. Заборона на радість.
   Це відбувається з ряду причин: виховання, поведінка наших батьків, тривожність, невпевненість, занепокоєння за себе і близьких. У таких випадках дуже важко витримувати, коли поруч хтось щиро радіє. А діти яскраво проявляють свої почуття, активно веселяться і діляться враженнями. Людина із забороною на радість не може прийняти відкритість своєї дитини, тому напади злості неминучі.
2. Заборона на злість
   Дитяча злість – природний етап емоційного дорослішання. Насправді батьки бояться дитячих негативних реакцій і намагаються їх зупинити будь-яким доступним способом. Парадокс: часто мама або тато шльопають свою дитину тільки через те, що та ображена і плаче.
3. Завищені очікування від дитини
   Якщо у батьків склалося уявлення, що дитина не повинна кричати, плакати, вередувати або скаржитися, а вона це робить, така поведінка може стати причиною батьківського гніву.

   Коли у дитини не все виходить найкращим чином, це практично завжди загрожує гнівом і незадоволенням з боку дорослих. Насправді, дитина завжди старається. Звичайно, в межах своїх можливостей. І її мета дуже проста: порадувати маму і тата.

Зрив на дитині – це найчастіше наслідок поганого контакту батьків зі своїми почуттями і потребами, невміння їх висловити. Як навчитися не зриватися?

Насправді відповідь проста: дозвольте собі проявляти почуття тоді, коли це необхідно. Не накопичуйте їх тривалий час. Поговоріть зі своїм партнером. Відвідайте сімейного терапевта, якщо відчуваєте постійну напругу. І обов’язково дозвольте собі відпочинок.

Не варто карати свою дитину за те, на що вона не може вплинути.

Психологи наголошують, що НЕ МОЖНА карати дітей за:

• Помилки (їх роблять усі, на них вчаться навіть дорослі)
• Повільність або активність (діти вчаться поступово, це вимагає часу і терпіння з боку дорослих)
• Негативні емоції
• Прояв почуттів
• Неуспішність у навчанні (навпаки – хваліть зусилля)
• Завдання собі ненавмисної шкоди (подряпин, ударів під час ігор)
• Бажання більшого (дитина вчиться ставити цілі)
• Обман (шукайте причину, вона завжди є)

Практика

Пропонуємо вам освоїти арт-терапевтичну техніку, яка допоможе подолати різкі прояви гніву у дорослих.

Автор техніки – А. Прощалигіна.

Техніка є у відкритому доступі в Інтернеті.

Матеріали: аркуш паперу А4 (якщо немає, можна взяти будь-який), кольорові олівці або фарби (пензлик, вода).

Сядьте, розслабтеся і прийміть зручну позу. Глибоко вдихніть і спокійно поспостерігайте за своїм станом, внутрішньою напругою або іншими почуттями. Згадайте ситуацію, яка викликала сильне почуття гніву.

Задайте собі питання:

• Де і як зароджувався ваш гнів? Де він знаходиться?
• Якого він кольору? Чи має ваш гнів форму? Якщо має, то яку?
• З якого матеріалу він складається? Легкий він чи важкий? М’який чи пружний? Холодний чи гарячий?
• Чи має ваш гнів запах, смак? Як звучить ваш гнів?
• Поки ви його розглядали, чи відбулися в ньому якісь зміни? Який ваш гнів зараз?

Після осмислення відкрийте очі, зробіть кілька потягувань, як при пробудженні вранці. Потім зробіть три глибоких вдихи і видихи, поверніться в теперішній момент.

Зобразіть свої негативні почуття на папері. Вибирайте ті кольори, які найбільше відповідають вашому душевному стану. Ви можете намалювати один або кілька малюнків свого гніву.

Коли відчуєте, що внутрішнє напруження знизилося, спробуйте змінити малюнок на позитивний: переверніть малюнок будь-якою стороною і домалюйте його іншими кольорами. Робіть це доти, доки не залишиться важких переживань всередині.

Якщо ж змінити свій малюнок на позитивний не вдається, порвіть його на дрібні шматочки. Уявляйте, як ваша лють виливається в цій дії.

Дана вправа допоможе знизити моральне напруження і направити надлишок енергії в творче русло.