Як батькам підтримати підлітків у період вступу – і самім не з’їхати з глузду

• З чим стикаються підлітки?
• З чим стикаються батьки?
• Як допомогти підліткові в період вступу?
• Як підтримати себе, коли дитина вступає?

Одна із дуже стресових криз у житті сім’ї – це період вступу. І це справжнє випробування для багатьох підлітків. Але й для батьків це емоційний шторм: ніби знову здаєш іспити, тільки тепер відповідальність не на тобі, хоча від цього все одно не легше.

Тут дуже важлива правильна психологічна допомога. І підлітку, і його батькам. А тому розбираємося.

З чим стикаються підлітки?

Період вступу приносить підліткам цілий коктейль думок, емоцій, почуттів і переживань. З яким впоратися зовсім непросто.

Краще зрозуміти, як вони бачать світ, допоможе стаття про психологію підлітків – рекомендуємо прочитати.

Гарною допомогою також стане ця книга.

А зараз перейдемо до того, з чим доводиться стикатися з підлітками, коли вони вирішують, яким буде їх подальше життя.

Стрес через невизначеність

Багато підлітків не знають, ким хочуть бути. Вони вибирають не просто університет, а ніби все своє майбутнє одразу. Це лякає і паралізує: “А що якщо я помиляюся?”, “А раптом це не моє?”. Це підвищує градус напруги, а в стані стресу мозок гірше приймає рішення – тому підлітки можуть відкладати вибір або уникати його.

Що робити?

Дозвольте дитині шукати, міняти думку, пробувати. Підтримуйте в тому, що вибір не зобов’язаний бути ідеальним – він має бути чесним, на зараз. А потім завжди буде можливість щось переграти, змінити, скоригувати. Навіть після вступу.

Порівняння себе з іншими

“Катя вже збирає документи до ВНЗ”, “Саша точно знає, ким хоче стати”, “А я – ні”. При такому порівнянні у підлітків з’являється відчуття, що вони відстають. Що з ними щось не так. А соцмережі лише посилюють це почуття.

Що робити?

Зміцнюйте в підлітку розуміння цінності власного шляху. Допомагайте відстежувати, що вже зроблено, в чому сильні сторони дитини, що її надихає.

Емоційне вигорання

Після кількох років нестабільності (війна, переїзди, онлайн-навчання, втрата звичного середовища) багато підлітків просто виснажені. А тут ще й “прийми найважливіше рішення в житті”. Це може стати останньою краплею, після якої піде зрив.

Що робити?

Нормалізуйте втому і дайте дозвіл на відпочинок. Необов’язково вступати до топового університету, якщо немає ресурсу. Підлітку важливо чути, що його стан важливіший, ніж бали.

Відчуття втрати опори

В міру дорослішання, підлітки починають усвідомлювати, що багато чого тепер потрібно вирішувати самим. Але саме в ці моменти як ніколи хочеться відчувати, що хтось є поруч, хтось “прикриває тил”, тому що впевненості в собі та досвіду все ще не вистачає, навіть якщо зовні – показна бравада.

Що робити?

Запитайте: “Що тобі зараз потрібно від мене?”. Не тисніть. Просто будьте поруч, стабільно, спокійно. Це допоможе підлітку повернути почуття опори, а разом з ним і розуміння, що він зможе пройти через цей кризовий період.

З чим стикаються батьки?

Батькам теж доводиться не солодко.

Тривога і страх

Іноді батьки переживають період вступу навіть гостріше, ніж самі підлітки. Хвилюються, що дитина не впорається, помилиться, “втратить час”. Ця тривога передається, навіть якщо ви намагаєтеся її приховати.

Що робити?

Запитуйте себе: “Це моя тривога чи його/її?”. Поговоріть про почуття з іншими дорослими, щоб не тиснути ними на дитину. Не намагайтеся бути й мамою, й ментором, й психотерапевтом одночасно.

Біль сепарації

Навіть якщо ви хотіли, щоб дитина стала самостійною – коли це дійсно відбувається, може бути несподівано боляче. Виникає бажання контролювати, зупинити все, повернути час назад. Але вступ підлітка – важливий етап сепарації.

Що робити?

Визнайте: сепарація – це процес. І тут абсолютно нормально сумувати, тривожитися, навіть ревнувати. Головне – не діяти з цих емоцій, а усвідомлювати та переживати їх.

Старі сценарії

Коли підліток вступає до вишу, часто хочеться, щоб він “не повторив наших помилок”. Але іноді це не про нього, а про наш власний досвід. І тоді ми підштовхуємо до “логічного” вибору, який може бути не живим, не його, а значить – чужим.

Що робити?

Запитайте себе: “Цей вибір – він про кого? Про дитину чи про мої страхи?”. Якщо потрібно – проговоріть це з психологом, щоб не перекладати своє минуле на плечі дитини.

Як допомогти підліткові в період вступу?

Загалом поради щодо психологічної допомоги підліткові в кризовий період вступу можна звести до таких пунктів:

1. Дозвольте дитині помилятися, передумувати, шукати себе. Розповідайте історії людей, які змінювали професію, шукали свою справу поступово. Поясніть, що краще розпочати шлях і скоригувати його, ніж стояти на місці зі страху.
2. Слухайте, а не оцінюйте. Замість “Скільки можна сидіти в телефоні!” – скажіть: “Здається, тобі важко зібратися. Хочеш, подумаємо разом?”. Підліткам потрібно бути почутими, а не відчитаними.
3. Пропонуйте ресурси, але не нав’язуйте їх. Ви можете допомогти знайти інформацію про університети, професії, тести профорієнтації, консультації – але без тиску.
4. Підтримуйте рутину та прості радощі, залишайте місце для відпочинку, легкості, спільного часу без розмов про майбутнє (дім не повинен перетворитися на екзаменаційний центр). Стабільний режим, спільні вечері, прогулянки, жарти – це дрібниці, які тримають на плаву. Не недооцінюйте їхню силу.
5. Не робіть усе за дитину. Якщо вона не докладе зусиль, то це буде не її результат. Допомагайте, будьте поруч, але не відбирайте в неї її досвід.

Як підтримати себе, коли дитина вступає?

Тут завдання теж непросте, а тому:

1. Прийміть, що тривожитися – нормально. Не потрібно бути “залізною стіною”. Навпаки – дозвольте собі бути живими. Робіть паузу, якщо відчуваєте, що на межі.
2. Залишайте місце для себе. Час без гаджетів, 10 хвилин тиші, чашка чаю – це не дрібниці. Це ваш особистий ресурс і він потрібен, щоб залишатися в контакті з собою та з дитиною.
3. Пам’ятайте: ви не зобов’язані все вирішувати. Це життя вашої дитини. Ви поруч – але не замість. І в цьому теж – любов.
4. Використовуйте силу арт-терапії. Коли слова не працюють – вона дуже допомагає. Багато підлітків (і дорослих) не можуть висловити свої емоції словами. Їм простіше малювати, ліпити, творити, щоб зрозуміти, що всередині.

А ще творчість – хороший інструмент, щоб:

• знижувати тривожність;
• усвідомлювати почуття;
• знаходити себе;
• вибудовувати діалог між поколіннями.

Хочете глибше в цю тему? Тоді запрошуємо на курс з роботи з підлітками.