Чому діти не хочуть вчитися? Топ-5 помилок батьків

Вірте чи не вірте, але в більшості випадків небажання дітей вчитися в школі виникає зовсім не через самих дітей, а через дорослих.

Ми склали рейтинг помилок батьків, які відбивають у дитини мотивацію вчитися.

Ситуація в сім’ї

Будь-який конфлікт між дорослими членами сім’ї завжди зачіпає дитину. Їй навіть не обов’язково знати про проблему або бути присутньою під час сварки. Діти дуже точно вловлюють емоційний сімейний фон, і якщо щось не в порядку — будьте впевнені — вони це відчують.

Неважливо, зовсім маленька дитина чи підліток — будь-які сімейні проблеми найважче відбиватимуться на них.

Ситуація в школі — конфлікти з однокласниками та вчителями

Навіть якщо батьки щиро цікавляться, як у дитини йдуть справи в школі, часто єдиним джерелом інформації про це є сама дитина. Тут важливий момент довірчих відносин у родині.

Підлітки не схильні ділитися своїми проблемами з батьками. Однак переживають вони ці проблеми цілком «по-дорослому».

Те, що дорослій людині здається незначним або смішним, для дитини — цілком серйозно і навіть фатально. Тому батьки повинні залишатися уважними до дитини і не ігнорувати проблеми з успішністю або зміни в поведінці (замкнутість, агресія тощо).

Батьківська гіперопіка

Батьки, які контролюють кожен крок дитини, продовжують так само чинити і тоді, коли дитина йде до школи і починає соціалізуватися.

В принципі, дитині може підходити, що тато або мама збирають їй портфель і краще за неї знають, які в неї уроки. Однак такими діями батьки позбавляють дитину права власного вибору. Це призводить до низької самооцінки і до відсутності мотивації до отримання знань.

Батьківський контроль

Покарання за погані оцінки, вимоги виконувати накази, покладання на дитину жорстких «обов’язків» можуть відбити бажання вчитися серйозно і надовго.

Потрібно розуміти, що і контроль, і опіка повинні бути присутніми в рівній мірі. Головне завдання батьків тут — знати міру і чітко розуміти адекватність своїх вимог.

Батьківська проекція

Не секрет, що багато батьків несвідомо намагаються через своїх дітей реалізувати свої власні нездійснені мрії та бажання.

Самі того не бажаючи, батьки геть забувають, що їхня дитина — самостійна особистість зі своїми власними бажаннями, уподобаннями та інтересами.

Звичайно, батькам приємно бачити, що «Коля — вилитий тато», а «Маша — ну точно, як я в дитинстві». Але, забудьте про це. Дитина має право сама вибирати, як буде будуватися її власне життя. Звичайно, не без допомоги батьків.

Існує безліч інших причин, які також впливають на ставлення дитини до навчального процесу. Це:

• особливості віку
• гіперактивність
• темперамент
• психо- та інтелектуальна готовність до навчання
• нудьга
• вікові потреби
• надмірні навантаження
• кліпове мислення тощо.

Уникнути цих проблем цілком можливо. Головне — пам’ятати, що в основі взаємин батьків і дітей лежить чесність, емоційна відкритість, довіра і любов.

Практика

Техніка «Активне і пасивне»
(Модифікація Е. Тараріної) з книги «Практикум з арт-терапії: скринька майстра»

Мета: розвивати пізнавальний інтерес.

Завдання:

• активація творчого ресурсу;
• зняття внутрішнього контролю;
• визначення особистих ресурсів і стратегій поведінки.

Інвентар: фотоапарат або телефон з камерою.

Час роботи: 30 хвилин.

Вікові рамки застосування: діти від 10 років і старше.

Алгоритм роботи

Вступ
Зробіть двадцять фотографій активності та пасивності.

Основна частина

Бесіда:
1. Покажіть свої фотографії.
2. Порахуйте, яких фотографій у вас більше: де ви активні або пасивні.
3. У якому процентному співвідношенні активності та пасивності ви перебуваєте в даний момент життя?
4. Яким вам бути легше?
5. Яка позиція дає вам більший ресурс?
6. Назвіть п’ять занять, які викликають у вас стан активності, і п’ять занять, що занурюють у стан пасивності.

Заключна частина
Підведення підсумків.

Висновок. Техніка «Активне і пасивне» активує творчий ресурс, допомагає визначити ефективні стратегії поведінки людини і способи занурення в стани активності і пасивності.