Дитяча агресія: як бути

Звернення до психолога з приводу дитячої агресії завжди знаходяться в топі запитів. Чому ж ця проблема така поширена? Як формується дитяча агресія? Що робити батькам і психологам для запобігання подібних складнощів?

Перш ніж розбиратися в ознаках агресії, важливо пам’ятати, що вона буває не тільки у вигляді схильності дітей до бійок. Дитина може ображати однолітків, може красти і псувати речі тих, на кого злиться.

Не варто забувати і про аутоагресію, яку розпізнати складніше.

Ознаки дитячої агресії:

З самого раннього віку – від шести місяців і до 3-4 років батьки можуть помічати, що дитина схильна кусатися, намагатися бити дорослих, кричати, кидатися предметами. Так проявляється дитяче обурення, і поки іншим способом дитина не може його показати.
З 4 років агресія виражається вже і в словесній формі. Чим більше батьки лаються між собою, тим сильніше вербальна агресія буде виражатися у їхніх дітей.

Про те, що пора звернутися до психолога, свідчать такі ознаки:

Дитина навмисно псує чужі речі – краде або ламає
Часті бійки в садку або в школі, скарги на дитину від вихователів і вчителів
Дитина лається, використовує ненормативну лексику, різко реагує (кричить, тікає, тупотить ногами) у відповідь на відмови
Занадто гостра реакція на вимоги дорослих, відкритий протест і некерованість
Дитина шкодить тваринам – кидає в них предмети, смикає за хвіст і так далі

Які причини дитячої агресії?

На схильність до агресії впливає темперамент, генетика, стан здоров’я. Але в більшості випадків причина агресивної поведінки дітей пов’язана саме з діями батьків. Подивіться, чи не робите ви щось із переліку нижче?

Ми наводимо перелік факторів, що впливають на формування агресії у дітей:

Батьки часто сваряться і розмовляють на підвищених тонах, в гірших випадках – вдаються до рукоприкладства.
Напружене спілкування між членами сім’ї, відсутність емоційної близькості.
Батьки вороже налаштовані до світу: критикують і лають вчителів, керівників, політиків, колег і так далі. Цими діями вони формують таке ж вороже ставлення до світу у дитини.
Батьки не розширюють кругозір дитини. Якщо малюкові немає про що поговорити з однолітками, якщо він не може придумати гру, бути цікавим, домовитися, то буде реагувати на все агресивно.
Батьки не вчать дитину висловлювати свої почуття альтернативними способами.
Батьки самі проявляють агресію по відношенню до дітей, застосовують фізичні покарання. Дитина, розуміючи, що на непослух можна реагувати застосуванням фізичної сили, сама вчиться так робити.
Відсутність уваги до дитини. Дитина сприймає це, як розрив емоційних зв’язків. Буває і так, що агресія стає способом отримати потрібну увагу.
Гіперопіка теж провокує агресію, оскільки дитина звикає отримувати все і відразу. І одного разу не отримавши бажаного, вона може відреагувати не дуже добре.
Заборона на самовираження: «так не роби», «туди не ходи», «стань рівно», «говори тихо» – фрази, які спрямовані на стримування дитини. У підсумку рано чи пізно їй все одно доведеться кудись подіти енергію.
Батьки непослідовні у вихованні: спочатку кажуть одне, потім інше. Сьогодні карають за проступок, наступного дня – ігнорують.

У рідкісних випадках причиною дитячої агресії можуть бути втома, ситуації в школі або вікові кризи.

Психологи виділяють такі кризові періоди у дитини:

Криза раннього дитинства (12-18 місяців). У цьому віці дитина проявляє свої перші «вольові» рішення. Це проявляється в опозиції та протесті.
Криза трьох років (2-4 роки). Агресія в цей період може проявлятися відчутніше. Дитина не тільки робить багато чого навпаки, а ще й злиться у відповідь на найнезначнішу заборону. Злість проявляється через крики, тупання ногами, некерованість, плач.
Якщо позиція дорослих буде занадто жорсткою, такі реакції можуть закріпитися і залишитися надовго. Батькам важливо зберігати спокій, бути уважними, терплячими, переключати увагу малюка на щось інше.
Криза 6-8 років. У цей час дитина йде до школи і соціалізується. У цей період формується її самооцінка і сила волі. Ознаки агресії можуть стати ще більш явними, аж до втечі з дому.
Пубертатна криза (12-14 років). Найбільш напружена криза з усіх. У цей період батьки стикаються з збудливістю і нестриманістю дітей, особливо у хлопців.

Що робити, якщо ви зіткнулися з дитячою агресією?

Озвучуйте почуття вашої дитини: «Ти злишся. Тобі прикро. Я це розумію». Пропонуйте способи для конструктивного виходу дитячої агресії.
Створіть чіткі правила, щоб у всіх членів сім’ї вимоги до дитини були однаковими.
Приділяйте увагу дитині і розширюйте її кругозір: придумуйте ігри, вчіть пісні і вірші, організовуйте дозвілля.
Не забувайте хвалити і підбадьорювати малюка, а не критикувати.
Самі не робіть того, що забороняєте дитині.

Практика

Вправа «Драматична психоелевація» або рольова гра «Ляльковий театр»

Автор: Ірина Медведєва та Тетяна Шишова

(Методика доповнена та перероблена Наталією Крихтіною)

Під психоелевацією розуміється «піднесення душі», тобто подолання недоліків за допомогою театральних прийомів.

Мета методики: корекція дитячих поведінкових розладів – страхів, агресивності, беззахисності.

Завдання:

Прояснення емоційних дитячих переживань
Розвиток уяви
Розвиток творчих здібностей
Виплеск емоцій
Виявлення псевдострахів як внутрішнього конфлікту
Зміна вектора дитячої фантазії і створення нових конструктивних почуттів.

Метод «драматичної психоелевації» можна використовувати з дівчатками і хлопчиками від 4-х до 14-ти років з поведінковими розладами як в груповій, так і в індивідуальній терапії.

Матеріали та обладнання: улюблена іграшка, ляльки, рукавичкові ляльки.

Тривалість гри: 15-20 хвилин.

Алгоритм проведення:

Діагностика. Дитині пропонується вибрати вподобану ляльку для себе і дорослого. Якщо готових іграшок-рукавичок немає, то їх можна створити з підручних матеріалів. Це заняття особливо захопить малюків, які страждають важкою фобією, а також дуже гордих і закритих дітей. Вже сам вибір іграшки може багато про що розповісти.

Коли вибір зроблено, з лялькою розгортається діалог. На цьому етапі дитину можна попросити розповісти трохи про її героя. Питання можуть бути приблизно такими:

Як звати героя?
Який він: хороший чи поганий, добрий чи злий?
Що найбільше любить?
Чи є у нього друзі?
Про що він мріє?
Може, він чогось боїться?
Добре чи зле оточення навколо нього?

Складаємо казку за опорною схемою.

А хто тут живе?
Хто такий наш герой?
Хто покликав героя в дорогу? Виклик.
Дорога в пошуках пригод
У дорозі герой зустрічає перешкоду чи союзників?
Від кого герой отримує чарівну зброю?
Герой знаходить головного ворога, з яким вступає у вирішальну битву.
Хто або що допомагає, яка сила? (ресурс)
Хто переміг?
Який приз або подарунок чекає на героя? Кінець.

Дорослий пропонує готовий сюжет історії або казки:

Кожного разу перед початком гри прочитайте дитині чергову казку.
Розподіліть ролі, наділивши головного персонажа потрібною дорослому якістю. Наприклад, заєць у дитячих казках майже завжди буває боязким, вовк – злим і кровожерливим, лисичка – хитрою і лукавою.
Грати можна на підлозі або на столі. А ще можна накинути на два стільці ковдру – і у вас готова ширма для лялькового театру.
Розігруючи історії з різними героями, давайте дітям імпровізувати. Таким чином, ви дізнаєтеся багато нового і часто несподіваного про дитячі переживання.
Обов’язково стежте за тим, щоб дитина не відхилялася від обраної лінії, яка спрямована на боротьбу з пороком. Встановлення досить жорстких рамок розвиває уяву, стимулює дитину до творчості.
Перебільшені недоліки, доведені до абсурду, в кінці казки перетворюються на достоїнства нашого героя. Наприклад, на початку казки герой агресивний, а в кінці перетворюється на захисника «принижених і ображених». Заєць, який боїться всього на світі, може перейнятися страхами іншого героя. А зі страху народиться співчуття.