Дитяча жадібність: причини та як боротися

Незважаючи на вразливість дитячої психіки, з таким явищем можна і потрібно боротися.

діти 1 358

Головна База знань Дитяча жадібність: причини та як боротися

У віці від 1,5 до 3 років дитина починає відчувати себе цілісною особистістю. У цей момент відбуваються перші спроби відокремити власне «Я» від інших людей. З’являється розуміння, що іграшка належить їй, сукня — мамі, гаманець — татові, а велосипед — братові.

Всі речі, які дитина вважає своїми, є продовженням її самої, а будь-яке посягання на іграшки сприймається як порушення особистих кордонів.

Причини, за якими діти відмовляються ділитися, дуже часто лежать набагато глибше, ніж звичайна жадібність. Розглянемо їх докладніше.

Нестача батьківської уваги

Якщо малюк відчуває нестачу уваги з боку близьких людей, він прив’язується до речей, які стають для нього найкращими друзями.

Діти відчувають емоційну прив’язаність до речей, які подарували батьки, оскільки це єдиний прояв турботи про них. Цілком логічно, що діти не хочуть ділитися своїми подарунками з сторонніми, адже для них це не просто речі, а набагато більше.

У подібних випадках не можна змушувати дитину ділитися або забирати у неї іграшки. Оточіть її турботою і увагою, тоді речі перестануть мати для неї колишню цінність.

Бажання бути лідером

У такій ситуації потрібно спробувати показати дитині, що лідерство полягає не тільки в кількості іграшок, які знаходяться у власності малюка, але і в рисах характеру людини. Покажіть своєму чаду, що можна залишатися лідером, ділячись при цьому своїми машинками або ляльками.

Неприязнь

Дитина може відмовлятися ділитися своїми речами з конкретною людиною, яка їй не подобається, демонструючи таким чином свою неприязнь до неї. Так звана вибіркова жадібність може проявлятися по відношенню до однієї людини або декількох людей, в той час як з іншими дитина буде досить щедрою.

Якщо склалася така ситуація, потрібно постаратися з’ясувати причину неприязні малюка до людини, розібратися в ній і м’яко спробувати усунути.

Ревнощі

Як правило, ревнощі виникають у сім’ях, в яких кілька дітей. Таким способом діти хочуть позначити свій особистий простір і привернути до себе увагу батьків.

Скупість

Ще однією причиною, через яку дитина намагається захистити свої іграшки від оточуючих, може бути непроста фінансова ситуація в родині.

Якщо дитина бачить, що у батьків немає грошей, вона може відчувати страх ділитися своїми іграшками, оскільки якщо їх зламають, навряд чи вона незабаром отримає нові.

Для того щоб у дитини не виникало почуття жадібності, дуже важливо донести до неї думку, що в цьому світі всього «достатньо». Адже саме тоді, коли «достатньо», а не «багато», ми перестаємо бути жадібними. Для цього варто дотримуватися простих правил:

Безумовна любов

Навчіться любити свою дитину з повним прийняттям її характеру, особливостей, зовнішності та прагнень. Без бажання порівнювати, жаліти або щось виправляти. Завжди демонструйте свою любов. Жодні іграшки, подорожі та дорогі розваги не в змозі замінити справжнього відчуття того, що тебе люблять і приймають таким, яким ти є.

Свобода вибору

Визнайте у своєї дитини право на власні речі. Дозвольте їй робити вибір навіть у таких простих питаннях, як «що одягнути на прогулянку» або «яку книгу почитати перед сном». Щоб її рішення не суперечили встановленим правилам, вже в 1,5-2 роки створіть для дитини простір доступності та вибору.

Наприклад, розкладіть в її шафі речі відповідно до сезону. Розмістіть книги на нижніх полицях, для того щоб вона могла взяти їх без сторонньої допомоги. Дайте доступ до ігор, пластиліну, олівців і так далі. Створіть зрозумілий для дитини простір, в якому буде системність і логіка.

Вдячність

Дитина, в якої сформований стан «достатньо», сама ділиться. Наприклад, бажання малюка поділитися з вами печивом — його власний вибір, адже він спокійно може з’їсти його сам. Тому, якщо дитина пригощає вас чимось смачним або ділиться цінною для неї річчю, завжди приймайте її з вдячністю.

Особистий приклад

Діти завжди копіюють поведінку своїх батьків і в перші роки життя вважають її єдино правильною.

Не бійтеся задавати собі незручні питання: «Чи не набираю я гори їжі на шведському столі тоді, коли достатньо було б і одного шматочка?» або «Чи живу я тим життям, яким хочу?». Є те, чого ми, дорослі, повинні навчитися насамперед самі, а вже потім передавати своїм дітям.

Техніка

Для роботи з дитячою жадібністю часто використовують заняття арт-терапією. Брати участь у цій вправі повинні кілька дітей.

Дітям пропонують намалювати щось красиве і різнокольорове, використовуючи фломастери, фарби, ручки або олівці — на вибір.

Після цього діти розповідають, яких персонажів вони намалювали. Потім терапевт пропонує обмінятися малюнками і пояснює, що будь-який вид діяльності, а тим більше творчість, повинен приносити радість не тільки собі, але і оточуючим.

Виховання дитини — складна і відповідальна місія, але насправді вона зводиться до дуже простих і зрозумілих речей: любов, прийняття і повага. Пам’ятайте про це кожну хвилину спілкування зі своїми дітьми, і тоді навколо стане більше щасливих людей.