При слові «екзистенціальний» може виникати певний набір припущень або асоціацій. Можливо, ви думаєте про фільми або книжки, в яких «усі вмирають». Можливо, згадуєте філософів, про яких читали в школі чи університеті. Про тих, хто, судячи з портретів, що супроводжують уривки в підручнику, здавалося, боровся за найпохмуріший вираз обличчя. Ви можете подумати про підлітків, які слухають музику, що буквально сочиться тривогою і кричить про кризу ідентичності.
Хоча це можуть бути прояви заклопотаності екзистенціалістськими темами, проте вони безумовно не являють собою репрезентативну картину того, чим насправді є екзистенціальна теорія. Середній екзистенціаліст не перебуває в постійній депресії і не одержимий смертю! Читайте далі, щоб дізнатися, що таке екзистенціалізм насправді, і про вид терапії, яка була розроблена на основі цієї цікавої філософії.
Екзистенціальна теорія – про що вона?
Екзистенціалізм про відсутність всеосяжного сенсу. Це не означає, що в нашому світі немає жодного сенсу, просто немає внутрішнього, вбудованого або «стандартного» значення.
Невипадково ця суперечлива та радикальна філософія поширилася під час Великої депресії, жахів Другої світової війни та подальшого відновлення. Зіткнувшись із реаліями війни, повсюдного голоду і бідності, багато людей почали сумніватися, чи існує якийсь природний порядок або набір правил, що керують нашим існуванням. Зрештою, якщо війна може принести руйнування в масштабах Другої світової війни, що або хто допускає руйнування і з якою метою?
Раптово привабливість звернення до церков, уряду або іншого авторитетного джерела сенсу була заплямована. Коли звичайні джерела авторитету було підірвано, люди почали шукати сенс у собі, а не зовні. Екзистенціалізм припускає, що у людей є свобода і відповідальність робити власний вибір. А покладатися на соціальні інститути або інших людей, які радять, як робити моральний вибір, недостовірно і перешкоджає нашому особистому розвитку. Згідно з екзистенціальною логікою, ми маємо зазирнути всередину себе, щоб віднайти сенс, відстояти наші цінності та ухвалити рішення, які сформують наше життя.
Що таке екзистенціальна терапія?
Екзистенціальна терапія заснована на кількох основних ідеях екзистенціалізму як філософії, включно з:
- Ми несемо відповідальність за свій вибір.
- Ми унікальні через вибір, який робимо. Плюс, ми постійно «переробляємо» себе, роблячи цей вибір.
- Ми самі надаємо життю сенс.
- Занепокоєння – природна риса людського життя.
- Ми повинні змиритися з цією тривогою, щоб жити по-справжньому.
Екзистенціальна терапія спрямована на те, щоб допомогти клієнтам прийняти і подолати екзистенціальні страхи, властиві людині. Ці побоювання включають: свободу, відповідальність, смерть, ізоляцію та безглуздість. Зіткнення віч-на-віч із будь-яким із перелічених вище може спровокувати непереборне відчуття страху або занепокоєння.
Хоч може бути і втішно просто не думати про неминучість смерті або самотність, яку ми всі час від часу відчуваємо, втеча від реальності не допоможе нам жити, щоб вирішувати реальні проблеми. Без прийняття реалій людського буття неможливо жити по-справжньому. Екзистенціальна терапія допоможе клієнтам:
- Навчитися брати на себе відповідальність за свій вибір.
- Обирати відповідно до своїх цінностей.
- Жити більш автентично.
Ця форма терапії не зосереджена на незвичайних методах або призначенні домашніх завдань для досягнення бажаних результатів. Справа не в тому, щоб навчитися певних навичок, а в тому, щоб сформувати реалістичні та справжні стосунки з життям.
Так само екзистенціальні терапевти не є відчуженими інтелектуалами білої вежі психоаналізу. Також вони не є експертами, що призначають магічну комбінацію вправ і завдань, які дають змогу пацієнтові зцілюватися. Скоріше, екзистенціальні терапевти – це люди, які проходять одні й ті самі мандри та стикаються з одними й тими самими неминучими істинами людського стану.
Засновники екзистенціальної терапії
Хоча первісних філософів, які зробили внесок в екзистенціалістську думку, можна вважати засновниками екзистенціальної терапії, все-таки було кілька терапевтів-практиків, які проробили роботу з включення екзистенціалізму в цілісну галузь.
Отто Ранк – засновник екзистенціальної терапії, з огляду на його початкову спробу об’єднати екзистенціалізм із психоаналізом. Хоча Ранк почав свою кар’єру паралельно з Фрейдом і теоріями, що лежать в основі психоаналізу, він більше зосередився на сьогоденні та почав більше вивчати емоції, притаманні людині. Далі Пол Тілліх і Ролло Мей допомогли вивести екзистенціальну терапію в мейнстрім у середині 20-го століття. І нарешті Ірвін Ялом додав 11 терапевтичних чинників до групової терапії, включно з важливістю прийняття та навчання існуванню з екзистенціальними страхами. Цей внесок допоміг популяризувати екзистенціальну терапію.
Сподобалось? Розкажіть друзям:
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":