Когнітивні спотворення

• Що являють собою когнітивні спотворення?
  
• Трохи історії
• Класифікація
• Звідки беруться пастки мислення?
• Так а що в них поганого?
• І що ж робити з такими «вивертами свідомості»?

Помиляється кожен, непогрішних людей не буває. Ми можемо неправильно оцінити ситуацію, робити вибір, ґрунтуючись на стереотипах, орієнтуватися на те, що думає більшість. А все тому, що наш мозок той ще ледар, він не хоче трудитися над виваженими рішеннями, тому ми і стикаємося з когнітивними спотвореннями, які з одного боку допомагають нам вижити, а з іншого – доставляють нам проблем.

Що являють собою когнітивні спотворення?

Їх також називають помилками мислення або пастками свідомості. Вони мають систематичний характер і відбуваються через особливості людського мислення. Зазвичай вони малопомітні та їх непросто розпізнати і в цьому їхня небезпека – те, про що ми не замислюємося, вкрай складно змінити.

Говорячи про них, ми робимо припущення, що люди апріорі:

• ірраціональні або ж раціональні обмежено;
• помиляються завжди і систематично в місцях зовсім невипадкових, оскільки будь-яке зі спотворень має зв’язок із конкретним і усталеним механізмом роботи нашого мислення.

Трохи історії

Перші дослідження в цій царині належать Деніелу Канеману та Амосу Тверскі. Спочатку вони вважали, що пастки свідомості пов’язані переважно з процесами ухвалення рішень, з умовиводом, а також з винесенням суджень.

Так, під час досліджень, Канеман пропонував учасникам двох груп провести оцінку співвідношення країн Африки в ООН, використовуючи відсотки. Але спершу групі 1 озвучували запитання: «Частка країн Африки в ООН становить менше або ж більше 65%», а 2 – «Частка країн Африки в ООН становить менше або ж більше 10%». У підсумку оцінки групи 1 виявилися істотно вищими, ніж у 2.

Тут спостерігався механізм, відомий як «евристика прив’язки». Але потім було виявлено схожі помилки мислення. Згодом термін «когнітивні спотворення» почали застосовувати до досить широкого кола явищ, включно із зоровими ілюзіями, а також помилками пам’яті. Але останні два не мають зв’язку з раціональністю, тому не можуть бути віднесені саме до когнітивних спотворень

Насправді, досліджень у цій сфері було не так вже й багато, але можна стверджувати, що пастки свідомості можуть бути вродженими або ж виникати в досить юному віці. Про це йдеться, наприклад, у працях Жана Піаже, які побачили світ набагато раніше, ніж почалися дослідження когнітивних спотворень.

Класифікація

Чіткої класифікації немає, бо немає й чіткого визначення самих когнітивних спотворень. Але найзручнішим вважається поділ на 3 групи явищ:

• ті, що формуються на етапі прийняття рішення;
• ті, що формуються на етапі умовиводу;
• ті, що формуються на етапі винесення судження.

Хоча й тут усе не просто. У першому варіанті можна виділити ще 3:

• ті, що спотворюють репрезентацію ситуації вибору. Іншими словами те, які ми маємо альтернативи;
• спотворюють оцінку суб’єктивної цінності наявних альтернатив. Іншими словами те, які саме альтернативи несуть велику користь;
• оцінка ймовірності результатів.

Як приклад останньої групи, можна навести «помилку гравця». Це явище, коли людина програє 10 разів поспіль в азартних іграх, але вважає, що 11 разів буде вдалішим. Насправді в кожному випадку ймовірність виграшу однакова і 10 та 11 рази ніяк не пов’язані.

Хорошим прикладом групи, що має зв’язок зі спотворенням оцінки суб’єктивної цінності наявних альтернатив (привабливості), є ефект «Ікеї». Дослідження продемонстрували, що чим ми більше зусиль витратили на створення предмета, тим більше він буде нам до вподоби. Меблі Ікеа знамениті тим, що їх потрібно збирати. І тут цінність комода/шафи/стола залежатиме і від його вартості, і від того, скільки довелося попрацювати над його складанням.

Загалом можна сказати, що когнітивні спотворення зовсім не універсальні, оскільки в кожній сфері життя працюватимуть по-різному.

Звідки беруться пастки мислення?

У них є головна корисна функція – мозку з їхньою допомогою легше справлятися з:

• надлишком інформації, що надходить. Мозок відсіває все, що йому складно зрозуміти;
• складністю в розумінні світу. Легше не аналізувати нові дані, а просто заповнювати прогалини тим, що вже відомо, добудовувати з використанням стереотипів і раніше отриманого досвіду;
• необхідністю швидкої реакції. Коли можна одразу перейти до висновків і «проскочити» повз аналіз ситуації – це економить час;
• вибором тієї інформації, яку потрібно запам’ятати. Людська пам’ять не безрозмірна, тому мозок обирає залишати узагальнення та яскраві ознаки, а решту просто ігнорувати.

Тобто когнітивні спотворення – це справді механізм виживання, сформований у процесі еволюції.

Так а що в них поганого?

Побудова логічних зв’язків та їхнє запам’ятовування дає змогу мозку суттєво економити свої ресурси. Але це не скасовує того факту, що вони неминуче призводять до хибних уявлень, провокують ухвалювати хибні рішення та неправильні висновки, формують зовсім не корисні стереотипи. А в кінцевому підсумку сприяють виникненню проблем зі здоров’ям ментальним.

Наведемо найпоширеніші приклади.

Ефект ілюзії правди.

Якщо інформація була зустрінута кілька разів, ми починаємо сприймати її як правду, навіть якщо вона неправдива.

Евристика доступності.

Коли ми згадуємо якийсь схожий випадок, то те, що сталося, нам починає здаватися поширеним.

Феномен Баадера-Майнгофа.

Якщо якусь інформацію ми отримали зовсім нещодавно, а потім знову на неї натрапили, то сприйматимемо її як ту, що є всюди.

Схильність до підбору тих даних, які підтверджуватимуть наші власні переконання.

Так ми можемо присипати людині/предмету хороші якості заднім числом, якщо вони нам до вподоби – спотворення сприйняття досконалого вибору.

Знаходження закономірностей там, де їх немає.

Виявляємо зв’язок там, де він відсутній (ілюзорна корекція) або думаємо, що в наших силах передбачити, як закінчиться випадкова подія (помилка гравця).

Про арт-терапію в роботі із залежностями дуже багато інформації на цьому курсі.

Знайоме викликає вищий рівень довіри, ніж незнайоме.

Ми можемо думати, що члени іншої групи соціуму є більш схожими один з одним, ніж є в реальності (помилка групової атрибуції, а також ефект однорідності чужої групи), сприймати їхню поведінку як не таку прийнятну, як наша (гранична помилка атрибуції). Це також стає причиною того, що хороші ідеї можуть бути відкинуті (реактивне знецінення), а ми натомість станемо «винаходити велосипед» (синдром неприйняття чужої розробки).

Переконання, що нам відомі чужі думки.

Нам буває вкрай складно уявити собі, що інші чомусь не розуміють того, що є для нас цілком очевидним (прокляття знання). Паралельно ми переоцінюємо проникливість інших людей (ефект прожектора, а також ефект прозорості).

Схильність переоцінювати власну унікальність.

Ми можемо вважати не такими сприйнятливими до рекламних трюків або ж пропаганди, ніж інші люди (ефект третьої особи). Також можемо вірити в те, що погане станеться вже точно не з нами, а з кимось там (помилка оптимізму).

Про психологію пропаганди у нас є окрема  стаття.

І що ж робити з такими «вивертами свідомості»?

Викорінити їх повністю не вийде, але ось зменшити їхній згубний вплив ми цілком здатні. Тут дуже добре працює когнітивно-поведінкова психотерапія.

Наведемо три дієві вправи.

Пошук пояснень-альтернатив.

Візьміть аркуш паперу та ручку і в стовпчик запишіть ті ваші думки, які помітили за останні кілька днів. А потім навпроти кожної додайте пояснення-альтернативу.

Визначення пасток свідомості.

Якщо ваша думка виявляється і не фактом зовсім, а вашою власною думкою, постарайтеся визначити, що саме цьому посприяло, яке з когнітивних викривлень лягло в основу помилки.

Факт чи все ж таки думка?

Коли у вас виникла оціночна думка про когось/щось, запишіть її. А потім постарайтеся визначити: вона є підтвердженим фактом чи це бездоказова ваша власна думка?

Про нелогічну поведінку людини проти самої себе, відому як самосаботаж, розповідає ця книга.