Концепція ненасильницького спілкування Маршалла Розенберга

• Що являє собою ННС?
• 4 компонента ННС
• Принципи ННС
• Як перейти на ННС

Коли на свою адресу ми чуємо різкі оцінки та висловлювання, наша реакція зазвичай – це переконати. Але замість розв’язання конфлікту, все тільки загострюється. І ось уже слова замість того, щоб доносити почуття і потреби, обертаються проти людей – починають ранити.

Але ж можна і по-іншому. Можна без критики, звинувачень і ярликів. І тут ідеться навіть не про те, що саме потрібно говорити, йдеться про те, з якого стану це робити. Цьому і вчить метод Маршалла Розенберга, відомий як ненасильницьке спілкування або ННС.

Що являє собою ННС?

Це підхід, що базується на емпатії, самовираженні та усвідомленості. Його мета – поліпшення комунікативних процесів у будь-якій сфері: від особистих стосунків і до бізнесу. Він допомагає зробити спілкування продуктивнішим і поліпшити взаємини його учасників.

По суті це спосіб доносити до співрозмовника інформацію в зрозумілому ключі, а також домагатися свого. Він був сформульований ще в 1960-х і викладений у книзі «Мова життя». Його автор – Маршалл Розенберг, психолог з Америки.

Його ідея в тому, що наші потреби мають прямий зв’язок із почуттями. Задоволення потреб приносить нам задоволення, а якщо ні – злість. Пропозиція Розенберга – сконцентруватися на розумінні потреб, а також на співпереживанні тому, що відчувають інші.

Наведемо приклад:

• Насильницьки: «Нормальні так пізно музику не вмикають!»
• Ненасильницьки: «Уже по опівночі і я чую від вас музику. Я не можу заснути через це і злюся. Мені необхідно виспатися, бо завтра в мене важливий день. Будь ласка, зменшіть гучність, щоб музику не було чутно».

Принадність запропонованого способу в тому, що він універсальний. Його можна використовувати з ким завгодно і коли завгодно. Він дає змогу зрозуміти співрозмовника, а потім попросити його про важливе без агресії, зокрема пасивної.

ННС допомагає прийти до спілкування, яке є:

• продуктивним;
• позитивним;
• виявляє труднощі, що мають значення, і сприяє їх вирішенню;
• веде стосунки шляхом розвитку.

Чимале значення в спілкуванні має знання і розуміння себе, своїх емоцій і потреб. У цьому чудово допомагає арт-терапія.

4 компонента ННС

Принцип ненасильницького спілкування базується на 4 основних компонентах, використовувати які варто з максимальною ясністю і в безоціночному ключі, без будь-якого осуду і тим більше без перекладання на когось відповідальності.

Спостереження.

Це перший крок. Необхідно пояснити співрозмовнику, якою у ваших очах виглядає ситуація, що відбувається, обираючи для озвучування конкретні факти й уникаючи будь-яких ярликів та оцінок. Якщо ж усього цього не зробити, то розмова піде в русло критики, а подальша інформація співрозмовником сприйматися перестане, сприяючи збільшенню нерозуміння. Тут важливо не узагальнювати, не додумувати за іншого. Наприклад, неправильною буде така позиція: «Ти постійно все не встигаєш через свою неорганізованість».

При цьому Розенберг не виключає, що можливі й оціночні судження та відсутність об’єктивності. Але якщо так виходить, то оцінки краще ґрунтувати саме на спостереженнях, тобто так, наче б ви бачили ситуацію збоку. Варто відзначати об’єктивні факти й деталі, не залучаючи до них власну думку.

Наведемо приклади:

• Оціночно: «З тебе поганий баскетболіст».
• Безоціночно: «За останні 10 хвилин гри ти не виявив ініціативи».
• Оціночно: «Ця людина негарна».
• Безоціночно: «Його зовнішність не виглядає привабливо для мене».
• Оціночно: «Він байдужий до порядку у власному будинку».
• Безоціночно: «За останній час я жодного разу не бачив, щоб займався прибиранням у себе».

Почуття.

Наступний крок – зрозуміти, яка емоція у вас зараз піднялася, а потім назвати її. У кожному спілкуванні є вираження емоцій, але зазвичай воно невербальне – слова не використовуються, а передача йде через жести, міміку, інтонації. Але якщо перевести невербальне в слова, то це додасть комунікації точності. Наприклад, серйозність ситуації може не сприйматися достатньою мірою, якщо співрозмовник не зрозумів за мімікою, що вам страшно – варто проговорити емоцію вголос, сказати «Я боюся», щоб він зрозумів і вжив заходів.

Досить назвати тільки одну емоцію (позитивну або негативну). Це складно, особливо, якщо немає звички прислухатися до себе, коли досить легко сплутати почуття й оцінку, думку або те, як ситуація бачиться. Щоб вийшло висловити свою думку ясно, Розенберг пропонує взяти на озброєння і використовувати на постійній основі словник почуттів.

Виглядає він таким чином:

• Коли почуття немає: «Я відчуваю, що та людина мене не любить».
• Коли виражається саме почуття: «Я відчуваю до себе байдужість».
• Коли почуття немає: «Я відчуваю, що та людина мене зовсім не поважає мене».
• Коли виражається саме почуття: «Те, що я відчуваю – це приниження».
• Коли почуття немає: «Я відчуваю, що зовсім не зможу впоратися з цією посадою».
• Коли виражається саме почуття: «Мене лякає відповідальність на цій посаді».

Такий словник кожен може скласти для себе, переосмисливши те, що відбувається всередині та прислухавшись до себе.

Потреба.

Це третій крок. Тут необхідно сформулювати саму потребу, знову уникаючи оцінок, думок та суджень. Це допоможе пояснити, що стало основою почуттів і чому таке важливе прохання, яке буде далі. Якщо цей крок пропустити, то потреба буде сприйнята як причіпка або ж як критика. І відповіддю тоді буде оборона або така сама відповідь: критична або з причіпкою. Наприклад, дружина каже «Ти постійно допізна на роботі, вона тобі важливіша за мене!» – йдеться про задоволення потреби в близькості, але для чоловіка це звучить як критика і його відповіддю стане «Я працюю так багато, щоб ми могли поїхати у відпустку, ти зовсім не цінуєш те, що я роблю!» – за агресією прихована потреба у визнанні.

Більшість не знайома з мовою потреб, тож якщо на їхню потребу відгуку немає, то причиною вони вбачають «ненормальну» поведінку інших.

Наведемо приклади:

• Із судженням: «Ти все обіцяєш, але минув уже тиждень».
• Потреба, яка є насправді – Чесність.
• Із судженням: «Може досить у мій телефон постійно заглядати?».
• Потреба, яка є насправді – Довіра.
• Із судженням: «Я б зараз і слона з’їв».
• Потреба, яка є насправді – Їжа.

Прохання.

Це четвертий крок і полягає він у формулюванні прохання, тобто того, що саме ви бажаєте від інших отримати, щоб зробити своє життя дещо кращим. Просити задовольнити вашу потребу необхідно гранично чітко і конкретно. Наприклад, не «Давай найближчим часом зустрінемося», а чітка дата зустрічі: «Давай призначимо нашу зустріч на 18:00 у середу».

Найчастіше людина робить щось, що нам не до душі, не через ненависть або злість. Вона вважає, що все нормально, правильно або ж звикла так робити. Коли прохання зрозуміле, то у співрозмовника є план, як діяти, щоб у результаті ваші стосунки покращилися, а разом із ними і життя. Щоб вийшло сформулювати ваше прохання цілком зрозуміло, Розенберг пропонує спиратися на позитивні формулювання, в яких відсутня частинка «не» і розмиті описи. Наприклад, якщо людина тоне, то не варто кричати «Потрібна допомога», тому що тут немає конкретики, краще використовувати «Тону, врятуйте».

Також варто враховувати, що якщо прохання буде сприйнято як вимогу і за непокору буде покарання або звинувачення, то відповіддю буде відмова або ж агресія, насильство. Мета ННС тут – це не досягнення своїх цілей будь-якими доступними способами, а встановлення таких стосунків, які базуються на емпатії та чесності. Тільки так вийде задовольнити потреби обох сторін.

Наведемо приклади:

• Із критикою: «Доню, дорослішай уже!».
• Із проханням: «Доню, прибирай свої речі в кімнаті».
• Із критикою: «Досить нас підводити!».
• Із проханням: «Приходь за 10 хвилин до призначеної зустрічі».
• З критикою: «Дай мені просто бути собою!».
• З проханням: «Посміхнися мені і похвали мене за ось це».

Принципи ННС

Наведемо основні, щоб легше було зрозуміти, як перейти до ненасильницького спілкування, і це:

• потреби у всіх однакові;
• у світу достатньо ресурсів, щоб задовольнити потреби всіх;
• ваші дії спрямовані на задоволення власних потреб;
• почуття підказують вам, вдається чи ні їх задовольнити;
• усі люди здатні до співчуття;
• якщо усвідомлюємо, що нам потрібно, то скоріше приймемо відповідальність, замість того, щоб займатися звинуваченням інших;
• коли наші дії продиктовані задоволенням потреб, то це гра, а якщо почуттям страху, сорому чи провини, то це ні що інше як самозречення;
• бажання давати щось є нашим природним станом;
• усе, що не бере початок у природній енергії, є насильством над собою;
• найпряміший шлях до миру пролягає через з’єднання із самим собою.

Також буде корисною інформація з цієї книги.

Як перейти на ННС

Це потребує певного тренування, адже перебудуватися одразу на новий спосіб мислення буде дуже складно. Але якщо діяти поступово, то все обов’язково вийде. Почати варто з формулювання розглянутих вище спостереження, почуття, потреби та прохання до себе. Спробуйте зрозуміти, що потрібно іншим, які їхні потреби, а потім відповідати на них саме з позиції спостереження.

Інструменти, які пропонує ненасильницьке спілкування, допомагають дивитися під іншим кутом на те, як ми звикли спілкуватися, які слова використовувати і як діяти. Спочатку буде складно, але з часом така емпатія стане цілком природною. Комунікація стане гармонійною, цілісною, продуктивною і позитивною. Цього варто вчитися.

Про те, як вибудовувати довірливі стосунки з партнером, ми розповідаємо тут.