Методи диференціальної психології

• Трохи історії
• Диференційна психологія: що це?
• Які області вона досліджує?
• Які завдання переслідує?
• Методи, які застосовує

Не буває однакових людей, навіть близнюки мають відмінності на рівні психіки. А все тому, що кожна людина завжди за умовчанням індивідуальна. Це аксіома. А ще це величезне поле для психологічних досліджень, чим займається диференціальна психологія

Трохи історії

Проблема того, наскільки люди відмінні один від одного, займала голови вчених та мудреців ще Стародавнього Вавилону та Стародавнього Єгипту. Прагнення класифікації індивідуальності простежується і в Аристотеля, Гіппократа, і навіть Галена.

Але в XIX були закладені основи диференціальної психології. Саме тоді стало зрозуміло, що психологічні явища слід вивчати в індивідуальному аспекті. Незабаром виникла потреба виділити під цей окремий напрямок у психології. Дослідження почали набирати обертів.

Термін “диференціальна психологія” виник дещо пізніше – на початку XX століття. Його запровадив У. Штерн. Він один з перших, хто розробив психологічну концепцію індивідуальних відмінностей, що спирається на збір даних, що стосуються відмінностей між людьми.

Диференційна психологія: що це?

Вона є розділом науки, що вивчає психологічні, і навіть типологічні відмінності тих проявів, що спостерігаються в різних груп людей (вікових, етнічних тощо.). І це відрізняє цей напрямок від інших, у яких найчастіше зустрічається прагнення виділити щось спільне, характерне для всіх.

Але важливість індивідуальних відмінностей складно заперечувати, адже існує величезна варіативність людської поведінки: у перевагах, швидкості реакції, цінностях і т.д. Відрізняються і інтелект, пам’ять, особистість та фізичні параметри, такі як стать, зріст і т.д. Відмінностей багато і їх варто вивчати та враховувати.

Які області вона досліджує?

Як правило, у фокусі її уваги та вивчення знаходяться:

• особистість (про теорію особистості Г. Оллпорта у нас є стаття);
• IQ;
• інтелект;
• інтереси;
• мотивація;
• цінності;
• здібності;
• самоефективність;
• почуття власної гідності.

Які завдання переслідує?

Зупинимося на найголовніших, це:

• розробка та формування теоретичної психодіагностичної бази;
• визначення тих принципів, і навіть закономірностей, що у основі появи відмінностей між окремими людьми;
• вивчення, як вони проявляються;
• аналіз особливостей того, як утворюються типи у різних типологіях;
• вивчення того, наскільки варіабельними є вимірювані ознаки та які їх особливості;
• аналіз того, як ознаки розподіляються за групами.

Результати, які одержуються за допомогою цього напряму психології, легко застосувати у різних областях: в криміналістичній і судовій практиці, освіті, профорієнтації тощо.

Методи, які застосовує

У методах простежується кілька груп, які ми коротко опишемо.

Загальнонаукові.

Сюди входять спостереження та експеримент.

Спостереження є методом дослідження, що має описовий характер. У його основі цілеспрямоване сприйняття, та реєстрація тієї поведінки, що демонструє людина.

Його переваги:

• є відображення життя суб’єкта, за яким спостерігають;
• є сприйняття людини як цілісної особистістості;
• є збирання фактів його природної поведінки.

Його недоліки:

• всі результати фіксуються як описи;
• відсутня можливість повтору спостереження з тими самими параметрами. Також поведінка людини виходитиме від того, що вона сама хоче, а не з того, що від неї хочуть дослідники;
• складно відокремити спостерігаємий факт від попутних явищ.

Експеримент є досвідом, що проводиться в спеціально підібраних і створених умовах. Його мета – здобуття наукових даних. Тут втручання у певних межах у життєдіяльність обраної людини буде цілеспрямованим.

І якщо спостереження повторити не можна з тими самими параметрами, то експеримент цілком можна, при цьому необмежену кількість разів, одержуючи при цьому однотипні та однозначні дані. Таку якість можна віднести до переваг.

Щодо недоліків, то це буде зникнення природної течії процесу, а також не цілісна картина людської особистості.

Проте варто розрізняти лабораторний експеримент (недолік яскраво виражений) і природний (є наближеність до умов цілком звичайної людської діяльності). У другому випадку досліджуваний може і не бути поінформованим про свій статус.

До цієї групи методів варто включити і моделювання. Тут є спроба відтворення певної підробленої психологічної реальності, а переваги та недоліки залежать виключно від майстерності того, хто його проводить.

Психогенетичні.

Вони характерні виключно для диференціальної психології, хоча в той же час інші методи загальнонаукові. Тут фокус уваги спрямований на те, щоб виділити аспекти та спадковості та середовища. З методів застосовуються генеалогічний, а також близнюковий.

Генеалогічний – це дослідження сімей/генеалогії. Його базове становище звучить так: якщо ознака відноситься до спадкових і генетично закодована, то з підвищенням ступеня спорідненості підвищується і схожість між людьми саме за цією ознакою. І навпаки: що далі буде спорідненість, то менше схожості. Дослідник, застосовуючи цей метод, складає генеалогічне дерево.

Близнюковий метод – різні дослідження психологічних особливостей близнюків, що дозволяють визначити, як впливають спадкові фактори, а також середовище на те, як формуються різні людські якості.

Історичні.

Їх призначення – вивчати біографії значних/видатних особистостей, які зробили відчутний внесок у розвиток науки, а також культури. У деяких випадках звичайні люди можуть теж стати об’єктом вивчення.

З методів тут застосовуються щоденниковий, автобіографічний та біографічний.

Щоденниковий є вивченням життя якоїсь конкретної людини, що супроводжується описом як його розвитку, так і його поведінки.

Автобіографічний базується на тому, які враження/досвід отримував/отримує безпосередньо сама людина.

Біографічний – використання біографії значущої/видатної особистості. Якщо є інтерес до оцінки особливостей психології обраної людини, то проводиться психографія.

Психологічні.

Серед методів тут найчастіше використовуються самооцінка, а також самоспостереження, за допомогою яких і відкривається об’єкт, що вивчається.

Самооцінка дозволяє відобразити найстабільніші нюанси психіки. Її недолік – людині може бути соромно або незручно демонструвати свої якості або вона може судити про них досить поверхово. До певної міри вирішити цю проблему допомагає анонімність, наприклад, при анкетуванні.

Самоспостереження є спостереженням за тими процесами, що відбуваються у своїй психіці. Його перевага – людині значно простіше пізнати себе, ніж інших. Його недолік – тут не обходиться без суб’єктивізму та необ’єктивності.

Хороший інструмент для пізнання себе – арт-терапія. Ми радимо почитати цей комплект книг, щоб познайомитись з нею ближче.

Підсумовуючи, можна сказати, що ідеального способу пізнати особистість немає, тому концентруватися варто на комбінації методів.

Здобути більше знань про те, як працює психіка людини, допоможе курс основи психології.