Сім’ю можна порівняти з мікросередовищем. Воно має безпосередній і повноцінний вплив на розвиток дитини. Коли сім’я гармонійна, то виокремити в ній якісь батьківсько-дитячі ролі складно, тому що стосунки досить гнучкі та постійно змінюються залежно від обставин. У такій батьківській позиції є все, що необхідно для формування здорової особистості:
- базова довіра до світу, яку по-іншому можна назвати внутрішньою визначеністю;
- ініціативність, тобто здатність бути активним у виконанні завдання;
- автономність, тобто самостійність, відчуття, що можливості самоконтролю розширюються.
Але якщо гнучкість втрачено, а разом із нею й адекватність із прогностичністю, тоді ролі виділені дуже чітко.
Розуміти свою дитину й ефективно з нею взаємодіяти допомагає арт-терапія. Про те, як стати успішними батьками і виростити успішну дитину в гармонійній сім’ї, у нас є дуже насичений курс.
Моделі дитячо-батьківських стосунків
Найпоширенішу класифікацію запровадила Діана Баумрінд. У ній виділяють 4 моделі дитячо-батьківських стосунків:
- Авторитетний (співпраця, демократія, любов і прийняття).
У цьому випадку з боку батьків контроль буде помірним і поєднується з турботою, теплотою. Правила і заборони є, але їх завжди можна обговорити, якщо вони здаються несправедливими і необґрунтованими. Атмосфера довіри призводить до того, що дитина намагається виконувати обіцянки, а з покаранням практично не стикається, оскільки правила зазвичай виконуються.
За такого виховання діти виростають впевненими в собі, зібраними, відповідальними, цілеспрямованими. Уже у своїй сім’ї дитина, яка виросла, також обере такий тип стосунків.
- Авторитарний (диктат, домінування, зайва вимогливість).
Тут контроль посилений, при цьому теплоти не вистачає. Батьки демонструють суворість, встановлюють жорсткі правила і заборони, які не можна обговорювати і порушення яких тягне за собою покарання. Думка дитини ніяк не враховується, як і її почуття
За такого виховання діти виростають несамостійними, наляканими. Вони холодні до інших людей, а іноді навіть агресивні.
- Ліберальний (гіперопіка, концентрація на дитині, потурання).
Багато любові та турботи, але немає контролю. Батьки замість того, щоб спрямовувати дитину, повністю залишають за нею здійснення вибору у вчинках і поведінці. Правил немає, є вседозволеність і навіть анархія.
За такого виховання діти виростають імпульсивними, схильними до потурання своїм слабкостям, хаотичними, що в результаті призводить до нездатності адаптуватися до навколишнього середовища, а також сприяє постійній тривожності.
- Індиферентний (байдужість, неприйняття, відкидання)
Тепла немає, немає правил, багато холоду і дистанції. Батьки неуважні до дитини, жорстокі й не бажають із нею спілкуватися.
За такого виховання діти виростають у повній безкарності, з невмінням дотримуватися правил. Вони постійно роблять помилки.
Кожна така модель дитячо-батьківських стосунків може бути розділена ще на підмоделі, але загалом ці 4 є основними.
З умінням бути хорошими батьками не народжуються. Цьому вчиться, наприклад, із книг.
Висновок
Модель і стиль виховання багато в чому залежать від соціокультурних норм і правил (наприклад, традиції), а також від педагогічної позиції самих батьків, від їхнього розуміння того, як мають будуватися їхні стосунки з дитиною.
Звісно, найсприятливішою слід вважати авторитетну модель. Саме вона дає змогу дитині розкритися максимально і вирости без гори комплексів.
А якщо над упевненістю дитини потрібно попрацювати, то в нас на цю тему є стаття.
Сподобалось? Розкажіть друзям:
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":