Напрями психотерапії: види та в чому різниця

У психотерапії існує понад 450 підходів, які офіційно пройшли реєстрацію. Незареєстрованих набагато більше і постійно з’являються нові, створені змішанням елементів тих, що вже існують.

Підходи розділені на напрямки, а їх прийнято виділяти 5:

• психоаналіз, а також психоаналітика;
• психотерапія поведінкова, а також когнітивно-поведінкова;
• психотерапія екзистенційно-гуманістична;
• психотерапія тілесно-орієнтована;
• психотерапія трансперсональна.

Кожен із підходів виник як відповідь на запити, які диктував окремий час. Їхні відмінності можна розділити на три групи параметрів:

• на що підхід націлений: на те, щоб розв’язати конкретну проблему чи на розвиток загалом?
• яку позицію психотерапевт займає: він веде клієнта за собою чи тільки допомагає клієнту рухатися самостійно?
• який час життя береться у фокус терапії: минуле, сьогодення чи майбутнє?

Психоаналіз і психоаналітика

Психоаналіз являє собою комплексне поняття, що включає в себе:

• метод терапії;
• теорію психіки (головна роль у несвідомого);
• теорію особистості (три елементи: «Я», «Над-Я» і «Воно»).

Фрейд вважав, що причина всіх наших розладів особистості в зрілому віці є не що інше, як несвідомі дитячі фантазії сексуального характеру та події родом із дитинства, які були забуті.

Але це не те ж саме, що і психотерапія. Так, це один з її видів і він допомагає розібратися з цілою низкою проблем, але головна його мета – дослідження свого несвідомого, власного внутрішнього світу.

Крім класичного психоаналізу, зараз існує безліч його відгалужень, об’єднаних загальним поняттям «неопсихоаналіз».

Психоаналітична терапія використовує принципи і методи психоаналізу, але при цьому має меншу інтенсивність. Тут у фокусі перебувають реальні клієнтські проблеми, а також конфлікти, що виникають між психоструктурами, пригнічені всередині емоції/бажання.

Тут головна мета – досягнення інсайту, тобто якогось осяяння, що приносить усвідомлення особистісних протиріч у глибинах психіки, які раніше були приховані, не даючи змоги клієнту жити повноцінним життям. За рахунок такого підходу такий тип терапії також носить назву інсайт-орієнтованої.

Серед найважливіших напрямків цього виду варто виділити:

• психоаналіз у класичному варіанті;
• аналітичну психотерапію, звану також юнгіанським аналізом;
• індивідуальну психологію, звану також адлеріанським аналізом;
• гіпноаналіз;
• транзактний аналіз;
• психодраму;
• символдраму, звану також кататимним переживанням образів або кататимно-імагінативною психотерапією за Лейнером.

Когнітивно-поведінкова, а також поведінкова психотерапія

Тут терапевт націлений на виявлення основних патернів людської поведінки/мислення, визначення того, як сама людина дає їм підкріплення і як вони впливають на життя клієнта. Тут у фокусі ірраціональне мислення, таке як автоматизм і катастрофічні думки. Коли відповіді знайдено, терапевт із клієнтом спільно вирішують, що потребує змін, щоб проблеми було вирішено. Такий патерн може повторюватися раз за разом, поки результат не буде отримано.

Що стосується напрямку когнітивно-біхевіорального, то у фокусі його вивчення те, як же людина сприймає конкретну ситуацію, як вона мислить. Це допомагає досягти набагато тверезішого, реальнішого погляду на речі, а з ним прийти і до поведінки з більшим рівнем адекватності.

Екзистенційно-гуманістична психотерапія

Тут людину розглядають як єдину, цілісну систему, у складі якої розум, дух, а також тіло. Застосовувані методи в цьому підході ґрунтуються на міркуванні, що в будь-якої людини є здатність самозцілюватися.

Напрямок дуже схожий з гуманістичним, незважаючи на те, що їхні принципи розроблялися зовсім різними людьми. Щоб підкреслити цю схожість, зараз частіше використовується назва екзистенційно-гуманістична психотерапія.

У завданнях екзистенціальної терапії – допомогти клієнту знайти конструктивні рішення для вирішення життєвих труднощів. У фокус береться індивідуальний досвід конкретної людини, її система поглядів/представлень, а також особистих цінностей. На їхній основі шукають зв’язок із проблемами клієнта, враховуючи при цьому його минуле і сьогодення, а також його очікування від майбутнього.

На противагу психоаналізу, тут не прийнято вважати, що всі проблеми виникають із конфліктів у несвідомому. Але при цьому виокремлюють поняття, при зіткненні з якими найчастіше виникають проблеми (свобода/відповідальність/смерть/ізоляція/почуття безглуздості).

Трансперсональна терапія

Тут основне завдання – це турбота про людську душу. У фокус цей метод бере глибинні області психіки, процеси особистісного розвитку, динаміку свідомості, досвід світових традицій духовності.

Трансперсональний напрям підходить до вивчення людської свідомості в найширшому сенсі, беручи до уваги такі стани свідомості, як:

• множинність;
• вищий;
• змінений;
• криза;
• переживання, пов’язані зі смертю;
• розвиток інтуїції;
• розвиток творчості;
• ресурси;
• феномени зі сфери парапсихології.

Значення тут мають біографія людини, її перинатальна історія, трансперсональний досвід. А за основу взято уявлення, що будь-яка людина має можливості для реалізації власного потенціалу та повного зцілення своєї психіки, а також для зростання духовного/особистісного за допомогою усвідомлення незадоволених бажань, їхнього переживання, переробляння негативного досвіду та травмуючих психіку подій. Тобто одночасно тут розв’язуються проблеми й вивільняється людський потенціал, людина вчиться використовувати його.

До уваги також береться фізичний стан здоров’я. Саме тому поряд із процедурами оздоровчого характеру, використовуються й тілесно-орієнтованого типу.

Для подолання проблем емоційного характеру використовують цілу низку технік, що змінюють стан свідомості. Переважно це дихальні техніки.

Для подолання емоційних блоків звертаються до технік із гештальту, роботи зі снами, зі скерованою уявою тощо.

Використовуються тут і елементи терапії екзистенціальної, медитативні техніки тощо. Вибираючи техніки для клієнта, терапевт обов’язково враховує особливості і конкретної особистості, і властиві людям загалом.

Тілесно-орієнтована психотерапія

Вона об’єднує відразу кілька напрямів і методик:

• вегетативну;
• соматичнe терапі. – біосинтез;
• біоенергетичний психоаналіз;
• хакомі та багато інших.

Близькими до неї заведено вважати:

• рухову терапію;
• техніки акторської майстерності;
• танцювальну терапію;
• інсайт-метод;
• розен-метод;
• східні варіанти тілесних технік тощо.

Від звичайних тілесних відчуттів, психотерапевт спрямовує свого клієнта до його тілесних переживань, уже забарвлених емоціями. Це допомагає усвідомити їхню історію, повернутися в той час, коли вони тільки-но з’явилися (регресія), а потім прожити їх по-новому і знайти від них свободу (катарсис). У такий спосіб людина заземлюється, отримує щільніший контакт із реальністю і покращує свою стійкість до життєвих проблем.

Синтетичні/еклектичні напрями

Ці напрямки мають чимале значення в сучасних підходах у психотерапії, але при цьому їх складно віднести до напрямів, що перелічені вище, адже вони поєднують у собі характеристики одразу кількох.

Синтетичні – це ті, де відбулося усвідомлене поєднання настанов теорії та практики з одразу кількох напрямів.

Еклектичні – це ті, де з’єднання зачепило більше бік технічний, а ось теоретичне обґрунтування опрацьовано не було.

До еклектичної психотерапії вдаються найчастіше ті терапевти, які ще не визначилися з вибором пріоритетної для себе теоретичної бази, або ж ті, які не приділяють достатньо уваги теоретичному аналізу власної діяльності. Нерідко серед них зустрічаються чудові фахівці, здатні дуже точно підібрати для клієнта потрібний метод впливу.

Нейролінгвістичне програмування застосовується дуже широко. Цікаво, що терапевт може використовувати його прийоми, але при цьому навіть не знати, що це елементи НЛП.

НЛП зазвичай використовується для зміни поведінки клієнта за допомогою створення нових поведінкових стереотипів, що мають вищий ступінь адаптивності методом «створення якорів» (класичне павлівське зумовлення).

Гештальт-терапія – гілка психоаналітики. Тут за основу взято принцип, що здорова особистість контролює своє життя/поведінку, тобто є цілісною (задоволена потреба – гештальт), але з якихось причин цілісність порушується (незадоволена потреба – незакінчений гештальт), що спричиняє внутрішньопсихічну напругу. Напруга вмикає «захисні механізми», що перехоплюють контроль особистості над життям/поведінкою, призводячи до розладів.

Особливість цієї терапії – її відкритість, тобто в неї легко привносити прийоми з інших напрямків або включати її прийоми в інші методи.

Корисним доповненням до цієї теми буде наша стаття «Етичний кодекс психолога: як спілкуватися з клієнтами».

• Ви психолог?
• Ви шукаєте психолога?
• Ви хочете потрапити до спільноти професіоналів і спілкуватися на цікаві для вас теми? Все це можливо в нашому чаті психологів у Telegram >>>! Приєднуйтесь до нас уже більше 2000 учасників!

Знайти фахівця можливо також у нашому каталозі міжнародної федерації арт-терапії >>>!