Про афірмації і не тільки

Трохи історії
Афірмації: що це?
Як зробити, щоб вони працювали?
Міфи про афірмації

У нашій голові постійно крутяться думки, мрії, ідеї, порівняння. Більшість із них ніяк особливо на наше життя не впливає, окрім тих 5%, що крутяться постійно і не хочуть залишати у спокої. Коли думка тривалий час повторюється раз за разом, вона трансформується в переконання, а переконання вже отримує вплив на наші рішення і вибір.

Ця закономірність і використовується в афірмаціях, позитивних переконаннях, що допомагають поліпшити настрій, почати вірити в себе, налаштуватися на гарне майбутнє. Вірно, що тільки з їхньою допомогою успіху не досягти, але вони можуть стати хорошою опорою і підтримкою на шляху вперед, до обраної мети.

Трохи історії

Батьківство «афірмацій» приписують Емілю Куе, французькому психологу, який жив наприкінці XIX – першій половині XX століття. Коли він працював аптекарем, то прикріплював до ліків, що продавалися, короткі записки з позитивним змістом. Він помітив, що якщо ліки «похвалити», то вони матимуть більш виражений ефект. Зараз такий феномен відомий під назвою «ефект плацебо».

Але на цьому його спостереження не закінчилися. Згодом він розвинув думку до цілої теорії «оптимістичного самонавіювання», а згодом і заснував Лотаринзьке товариство прикладної психології.

Куе заклав основи сучасного уявлення про таке поняття як позитивні переконання. Сам же термін «афірмації» з’явився дещо пізніше, а саме 1980 року. Його дала Луїза Хей, чиє життя було сповнене негативних і складних подій. Постійні та численні нещастя привели її до релігійної громади, де вона знайшла розраду. В один із днів жінка почула фразу «Якщо ви готові змінити своє мислення, ви можете змінити своє життя».

Це і стало для неї відправною точкою до змін.
Луїза Хей захопилася цією темою, потім почала працювати з людьми, використовуючи усні афірмації, а в результаті написала книжку про свій досвід – «Зціли своє життя. У книжці також розглянуто психосоматичні прояви наших думок та емоцій. Згодом у неї з’явилися відеоуроки, навчальні посібники, семінари, сайти, присвячені цій темі. Робота з фразами-переконаннями зробили Луїзу дуже популярною.

А популярність афірмацій призвела до того, що їх почали досліджувати. І дослідження підтвердили, що за допомогою афірмацій можна:

зменшити негативне мислення та бути ефективними в боротьбі з негативними установками;
пом’якшити наслідки хронічного стресу;
частково поліпшити когнітивні здібності;
відновити самооцінку.

Але не настільки просто, як здається. Афірмації в дослідженнях завжди використовували як один із методів позитивного впливу, а сама робота з випробовуваними була складною і багатокомпонентною. Проте можна стверджувати, що за правильного підходу від них є користь, але рівною мірою за неправильного підходу від них є шкода. Наприклад, якщо вони спричиняють внутрішнє напруження, вступають у конфлікт із реальністю або суперечать глибинним уявленням.

Аффірмації: що це?

У психології афірмаціями називають чітко і коротко сформульовані фрази, які потрібно повторювати багато разів. Саме таким чином закладена в них позитивна установка зможе зафіксуватися в підсвідомості та почати діяти.

За своєю суттю це самонавіювання, самопрограмування, аутотренінг, що позитивно впливає на психоемоційний стан і сприяє позитивним змінам у житті.

Їх практикують, щоб:

гарними й потрібними словами спрямувати свої сили на досягнення результату;
налаштуватися на позитивний результат, на успіх;
абстрагуватися від негативу, а також змінити несвідомі думки й бажання;
змінити ставлення до якихось подій, що відбулися раніше;
розвинути впевненість у собі;
замотивувати себе на активний і здоровий спосіб життя тощо.

Загалом вони підкріплюють ваші дії на шляху до мети, але не замінюють їх. Тобто це допоміжний інструмент.

Як зробити, щоб вони працювали?

Джерело сили афірмацій у вашій вірі. Щоб вони працювали, потрібно:

промовляти їх багаторазово;
промовляти їх вголос (найсильніший ефект), але якщо обставини не сприяють, то тоді подумки. Також їх можна наспівувати;
паралельно вести щоденник, куди ви записуватимете свої спостереження щодо думок, образів, почуттів і відчуттів, що виникають під час ритуалу промовляння афірмацій;
не лише їх проговорювати, а й писати їх по 10-20 разів лівою та правою рукою хоча б 3 тижні, потім тиждень перерви і ще 1 знову з написанням для контролю прогресу. Це дає змогу задіяти обидві півкулі. Також можна одну руку стиснути в кулак і, промовляючи афірмацію, стукати нею по долоні іншої, а потім міняти руки;
вішати нагадувалки, які вас організують;
практикувати їх в один і той самий час у звичній позі та звичному місці. Наприклад, можна промовляти фрази в ритм кроків під час прогулянки;
супроводжувати їх жестами, мімікою, потрібною інтонацією, щоб буквально проживати кожне слово;
виконувати їх на регулярній основі. Навіть 10 хвилин, але щодня дадуть чудовий результат. На початку можливе відчуття опору, оскільки вимовлене поки що не відповідає реальності або йому протистоять ваші старі негативні програми, але повторення з часом витіснить негатив і налаштує на потрібний лад.

Щоб формулювати правильні афірмації, буде корисним добре розібратися в собі й отримати знання з основ психології.

Не варто вдаватися до прослуховування записів з афірмаціями, краще говорити їх вголос самостійно.

Не можна прослуховувати записи з «підпороговим навіюванням», тобто такі, які ви не чуєте, зате ваша підсвідомість чує чудово. Подібні записи – це міф, оскільки такий метод не має жодних наукових обґрунтувань.

Загалом афірмації легко поєднуються з іншими техніками, наприклад із психотерапією, з візуалізацією, з фізіотерапією та лікувальною фізкультурою тощо.

Формулювати їх потрібно:

від першої особи, тобто використовувати «Я…», «Мені…», «Мене…»;
налаштовуючи на себе, а не на інших. Наприклад, фраза «Начальство мене цінує і любить» нічого не дасть, бо вона про начальство. Зате фраза «Я користуюся повагою й авторитетом у свого начальства» буде правильною;
про те, що вас турбує, чого ви хочете, чітко, локально по проблемі, адже чим чіткіше, тим ефективніше;
у стверджувальній формі та без використання заперечень, тобто без частки «не», а також без «ніколи», «ні», «позбувся (позбулася)», «перестав (перестала)» тощо;
у теперішньому часі, як факт, оскільки наш мозок не розуміє майбутнього і минулого – він перебуває в зараз;
без слова «можу». Наприклад, замість «Гроші мене люблять» і «Я можу багато заробляти» потрібно використовувати «Мій дохід збільшується з кожним днем», тому що між «можу» і «роблю» дуже велика різниця;
так, щоб вони викликали приємні емоції, тобто стисло і яскраво, адже що сильніший емоційний відгук, то швидше вони спрацюють.

Працювати варто по черзі – вибрали одну проблему і над нею працюєте, а коли все зроблено, переходите до нової. Якщо стрибати з теми на тему, то результату не буде.

Іноді афірмації не спрацьовують, або ви швидко їх кидаєте, або ефект від них дуже слабкий і недовговічний. Причиною може бути таке:

ви намагаєтеся собі навіяти те, що викликає внутрішній опір або йде врозріз із вашими життєвими цінностями;
формула, яку ви навіюєте, входить у дисонанс із вашим тілесним корсетом і навіть із вашим виразом обличчя. Наприклад, якщо ви згорбитеся, опустите плечі й насупитеся, але водночас промовлятимете: «Я щасливий, усе чудово!», – то це й буде протиріччя слів і тілесного корсета. Так не можна. Спочатку потрібно буде попрацювати над поставою і жестами, а потім вже братися за інтонації та обрані афірмації;
замість справи ви займаєтеся переконаннями. Там, де вам уже є, що робити, варто діяти, а не відкладати справи. Наприклад, вам на роботі надійшло завдання і ви просто беретеся за його виконання. Вам не потрібні афірмації, щоб просто робити свою роботу. Так і в житті. Не потрібно по кожній дрібниці звертатися по допомогу до підсвідомості. Вона може бути корисною, але не можна ставати від неї залежною. Краще розвивати силу розуму і брати відповідальність за своє життя на себе. На цю тему є книжка «Самосаботаж. Книга з характером», вона допоможе бути рішучішими в діях;
нерегулярна робота з афірмаціями або перестрибування з однієї на іншу розсіює ефект від них;
оформлення фраз у майбутньому часі. Коли ви говорите, що це «буде», то підсвідомість розуміє, що цього немає зараз, а отже, це «буде» буде відсуватися щодня в коли-небудь «потім» і так і не стане «зараз»;
супутні негативні думки і сумніви. Так, результат хочеться тут і цієї хвилини, і коли він не настає відразу, з’являються думки, що «афірмації не працюють», «я не досягну успіху» тощо. Але ж це теж афірмації, які йдуть врозріз із позитивними, нейтралізують їх. Тому варто набратися терпіння і продовжувати рухатися до мети, не відволікаючись;
механічне промовляння. Якщо в ритуалі почуття не беруть участі, то ви просто втрачаєте час, бо саме емоції змушують фрази працювати;
вони не спираються на особистий досвід і справжні бажання, тобто вони чужі вам.

Міфи про афірмації

Про афірмації чули напевно всі, нехай навіть і не знали, як вони називаються. Але їхня популярність супроводжується і чималою кількістю міфів. Зупинимося на найпоширеніших.

Афірмації немов за помахом чарівної палички вирішують усі проблеми.

Проблеми вирішують не слова й думки, а дії. Якщо ви не рухаєтеся до своєї мети, то вона й не наблизиться до вас. Позитивні переконання тільки допомагають бути впевненішими і дивитися на життя більш позитивно.

Результати будуть швидко.

Ні, швидко не буде. Афірмації потрібно повторювати тривалий час, бути терплячим, а ще супроводжувати повторення реальними справами.

Достатньо всього кілька разів повторити і вистачить.

Ні, не вистачить. Афірмації потрібно повторювати тривалий час. Пам’ятаєте про 5%, про які ми писали вгорі? Тільки коли повторень буде багато, думки стануть переконаннями. Якщо це здається надто затратним за часом, поєднайте їх із якоюсь щоденною справою, наприклад, із розчісуванням волосся. Дивлячись в очі своєму віддзеркаленню і промовляючи потрібні слова щоранку та щовечора, ви зможете добре їх закріпити.

Можна промовляти будь-які афірмації.

Не можна взяти будь-які фрази, що попалися, і користуватися ними. Ваші особисті афірмації мають викликати у вас сильний відгук. Ви можете брати за основу чужі, а потім змінювати їх під себе, головне, щоб емоції, які вони викликають, були насиченими і позитивними. Щоб вони мотивували і давали енергію.

З темою афірмацій добре перегукується тема самопрограмування. Про нього ми розповідаємо в цій статті.