Психологічні аспекти кар’єрного зростання

• Кар’єра: психологічні аспекти
  
• Висновок

Термін кар’єра не має чіткого визначення, адже кожен вкладає в нього свій зміст. Хтось розуміє під ним рід занять (спеціальність), хтось – шлях до успішного майбутнього, а хтось – результат певного становища і навіть переміщення людей від нижчого рівня у спеціальності до вищого.

Проте, все ж таки можна сказати, що кар’єра – це персональний професійний шлях, який передбачає зростання навичок, знань, досвіду, визнання і змін, що слідують за цим, на посаді та в житті загалом. Це реалізація індивідуальних, а також професійних можливостей, прагнення до успіху і певного статусу.

А ще це можливість досягти визнання власної унікальності та важливості як для інших людей, так і загалом для суспільства.

Гарною допомогою в кар’єрному зростанні стане знання основ психології.

Кар’єра: психологічні аспекти

Просування кар’єрними сходами можна розглядати з двох боків: як структуру життєвого шляху конкретної людини, її особистий проєкт, а також як структурний компонент ринку праці.

Якщо говорити про тип кар’єри та професійні вподобання, то це прагнення відповісти на запитання: «Хто саме я?». Це прагнення зрозуміти власну особистість. І водночас це життєвий план.

Просування кар’єрними сходами є суб’єктивним осмисленням власної трудової перспективи, задоволенням від роботи та способи самовираження.

На кар’єрний розвиток суттєво впливають 2 категорії умов:

• конкретні (структура суспільства, рівень безробіття, престиж освіти та певної спеціальності, відмінності за регіонами тощо);
• індивідуальні (уявлення про себе і свої можливості, таланти, особливість розуміння спеціальності, накопичений досвід тощо).

Сама кар’єра також може бути розглянута з 2 сторін:

• об’єктивного (розвиток людини в роботі, по службі, результат певного соціального статусу);
• суб’єктивного (розуміння того, яким має бути власне професійне життя).

Кар’єра – це не лише добробут у професійній діяльності, а й добробут загалом у житті. Тобто її варто вважати одним із визначень, що описують рух розвитку конкретної людини у своїй професії. А ефективність та успіх безпосередньо пов’язані із самовизначенням, із судженням про те, чи досягнуто мети, до якої індивідуум прагнув.

Визначення кар’єри в різній психологічній літературі різняться, але загалом їх можна об’єднати за групами, представляючи її як:

• вид професійної діяльності на кожному з етапів трудового шляху;
• послідовність займаних посад, місць, професій;
• вид діяльності, який є частиною способу життя;
• покликання, що найкраще узгоджується з «життєвим завданням»;
• професійний досвід, який виходить за рамки професії та ролі в ній;
• професійний шлях, у процесі руху яким людина розвивається;
• досягнення, соціальне визнання, матеріальний достаток, успіх, повага, статус.

Кар’єру можна розділити за критеріями:

• часовими (пізня і рання, довга і коротка);
• просування (поступова і стрімка);
• охоплення видів діяльності (концентрована і генералізована);
• основної спрямованості (особистісний розвиток і досягнення);
• характеру того, як досягаються результати (зигзагоподібна і прогресуюча);
• того, які способи обрано для досягнення мети (чесні й авантюрні);
• енергетичних витрат (оптимальні, надмірно високі та низькі);
• вираженості визнання соціумом (неуспішна та успішна);
• кількості криз у різних ситуаціях (відносно спокійна і конфліктна);
• змістовних схем опису (синтетична та аналітична моделі структури).

Поділ можливий і за гендерною ознакою.

У чоловіків кар’єра поділятиметься на:

• стабільну – без пробного періоду;
• звичайну – через пробний період до зайнятості на стабільній основі;
• нестабільну – проби і періоди зайнятості на стабільній основі, що змінюють одна одну;
• множинну – часта зміна професій, стабілізація відсутня.

У жінок кар’єра поділятиметься на:

• кар’єру домогосподарки в стабільному руслі;
• звичайну – спочатку робота поза домом, потім заміжжя і кар’єра домогосподарки;
• професійну на стабільній основі – тут робота як справа всього життя;
• подвійного шляху – ведення домашнього господарства в поєднанні з роботою поза домом;
• перервану – перерва в роботі пов’язана з народженням і вихованням дітей;
• нестабільну – різні роботи, що змінюють одна одну, і ведення домашнього господарства;
• множинну – часта зміна професій, стабілізація відсутня.

Багато що залежить і від віку. Саме він впливає на інтереси, мотиви, орієнтацію працівника, на варіантність і динамізм його потреб.

Якщо говорити про періодизацію кар’єри, то тут можна виділити такі часові рамки:

• 16-20 років – навчання;
• 20-23 роки – залучення;
• 23-30 років – досягнення певного рівня успіху;
• 30-40 років – досягнення компетентності;
• 40-50 років – переоцінка цінностей;
• 50-60 років – досягнення професіоналізму;
• 60-65 років і вище – вихід на пенсію.

Є й інший варіант періодизації:

• 18-22 роки – підготовчий;
• 23-30 років – адаптивний;
• 30-40 років – стабілізаційний;
• 40-50 років – консолідаційний;
• 50-60 років – зрілість;
• 60-65 і вище – заключний.

Професійне становлення має на увазі можливість для людини виходити за рамки практики, що вже була сформована, подолання меж власних професійних здібностей задля самопроєктування та вдосконалення.

У міру дорослішання кар’єра набуває нових відтінків смислу: на передній план виходять амбіції та можливість їх задовольнити, спілкування із соціальним колом, яке перебуває вище, а потім і прагнення заробляти більше, працювати з більшою вигодою.

Стадії розвитку фахівця, пов’язані з рівнем майстерності, мають такий вигляд:

• допрофесіоналізм;
• компетентність;
• суперпрофесіоналізм;
• дилетантство;
• післяпрофесіоналізм.

Освоєння роботи, досягнення досконаліших методів її виконання та перехід на вищий рівень професіоналізму сприяють тому, що особистість кардинально перебудовується.

У молодшому віці працівник сфокусований більше на собі, на своїх особистих амбіціях і своїх власних цілях, залишаючи дещо осторонь потреби своїх колег/підлеглих, те, як себе поводить і як спілкується. Він вірить у свій талант, непогрішність і харизму.

Якщо порівнювати з працівниками 40-60 років, то тут також помічено зміщення інтересів, тільки вже в бік особистого життя, сім’ї. Їм уже немає потреби займатися особистісним саморозвитком, доводити свій професіоналізм, створювати ім’я і репутацію.

Висновок

Психологічні аспекти кар’єрного зростання все ще вивчаються. Дедалі більше керівників усвідомлюють, що успішність їхньої організації/підприємства сильно залежить від людей, які на ньому працюють. Це призвело до того, що актуальність послуг із роботи з персоналом (тренінги, тімбілдінг, підбір працівників) зростає, а разом із цим зростає і потреба у використанні пов’язаних із цим різноманітних технік і методик. Наприклад, в арт-коучингу.

Шлях до професіоналізму та кар’єрне зростання починається з правильного вибору професії. Про те, як підлітку зробити все правильно, ми розповідаємо в цій статті.