Психологія дітей із синдромом дитячого аутизму

У цій статті ми поговоримо про те, що являє собою аутизм, чому може виникнути, як його запідозрити в дитини і які для нього прогнози.

Головна База знань Психологія дітей із синдромом дитячого аутизму

 

Понад 10 млн людей у світі страждають від аутизму, водночас із кожним роком їхній відсоток серед здорового населення суттєво збільшується. За даними на 2021 рік цей тип розладу серед 8-ми річних дітей зустрічається в 1 із 44, хоча ще у 2018 цей показник становив 1 із 54, а у 2008 – 1 із 150. 47% із цих дітей отримали такий діагноз у віці до 3 років, решта були діагностовані пізніше.

Взаємозв’язку виникнення аутизму з расою, віросповіданням і соціально-економічним статусом немає. Якщо говорити про статеву приналежність, то у хлопчиків відсоток захворюваності в 4,2 вище, ніж у дівчаток.


Аутизм: що це?

Коли синдром тільки вивчали, вважали, що річ переважно в неконтактності дитини, але зараз під дитячим аутизмом розуміють порушення розвитку, яке зачіпає всі сфери дитячої психіки. А неконтактність розглядається вже в контексті множинних дефіцитів.

Сам термін «аутизм» перекладається як «людина, що пішла в себе»/«людина всередині себе». Але крім порушень здатності спілкуватися і взаємодіяти з соціумом, також відзначається жорстка стереотипність (можуть бути і багаторазові повторення простих рухів, і складні ритуали) і деструктивність (зустрічається не завжди, але часто), що виявляється агресією, криками, негативізмом, самоушкодженням і т. д.

В аутиста відсутній прояв емоцій, вербальне або невербальне звернення до оточуючих. Що стосується його дій, то вони позбавлені соціального сенсу.

Найчастіше цей розлад діагностують у 3-5 років, він має назву ранній дитячий аутизм (РДА або синдром Каннера). Є кілька форм цього розладу, які розрізняються клінічними проявами, а як наслідок – і методами лікування.

Аутизм може виступати і самостійною нозологічною одиницею, а може бути і вторинним симптомом такого розладу психіки як шизофренія.

За зовнішністю запідозрити наявність такого захворювання неможливо: діти нічим не відрізняються від здорових і мають приємну зовнішність та гарний фізичний розвиток.

Діагноз встановлюється виключно лікарем психіатром. Для встановлення діагнозу також необхідні спеціалізовані тести-опитувальники, УЗД головного мозку, ЕЕГ, консультація отоларинголога.

Причини аутизму

Досі достеменно не встановлено, що призводить до такого розладу психіки, але є низка чинників, які сприяють його розвитку і це:

  • ДЦП;
  • кисневе голодування, яке перенесла дитина ще в утробі або ж у процесі пологів;
  • низка інфекційних захворювань, перенесені матір’ю під час вагітності;
  • ожиріння вагітної;
  • спадкова схильність;
  • черепно-мозкові травми.

Існує також думка, що аутизм може виникнути через вроджену мозкову дисфункцію або як наслідок недорозвинених нейронних структур, що відповідають за переробку інформації.

Поліпшити стан таких дітей допомагає, зокрема, арт-терапія. Багато про це ви можете дізнатися тут.

Аутистичні розлади: види

Їх чимало, але найчастіше можна зустріти:

  • синдром Ретта. Це важка форма, спричинена дефектами в Х-хромосомі. Хлопчики з такою патологією гинуть ще в утробі. Дівчатка виживають, але хворобу практично не вдається коригувати, симптоми максимально виражені;
  • синдром Аспергера. Це легка форма. Якщо створено всі необхідні умови для виховання і розвитку, то високий шанс цілком нормального життя.

Як дитина з аутизмом бачить світ?

Така дитина найчастіше не здатна зібрати деталі якихось дій у єдиний ланцюжок. Їй складно відрізнити одухотворене від неживого, а будь-яка людина представляється їй не як щось цілісне, а своєрідний набір окремих елементів.

Аутист чутливий до зовнішніх впливів (світло, звук, дотик), його реакція на них – це дратівливість, що проявляється у відмові контактувати з іншими, навіть якщо це його близькі.

Аутизм: як проявляється?

Перші ознаки можливі навіть у однорічного малюка, але батькам важко їх виявити або ж відрізнити від симптомів інших розладів, тож тут необхідна консультація з фахівцем.

Проте саме уважність батьків допомагає діагностувати захворювання якомога раніше, а насторожити їх мають такі ознаки:

  • у перші місяці після народження крихітку мало приваблюють яскраві предмети, у них знижена рухливість, а міміка мізерна;
  • у 5-6 місяців немає особливого інтересу до навколишніх предметів, малюк не тягне до них руки, не намагається схопити, хоча тонус м’язів у порядку;
  • дитина в розмові не дивиться безпосередньо в очі, вважаючи за краще завжди відводити свій погляд. Погляд виглядає відсутнім;
  • спілкування з іншими дітьми не цікаве дитині, тому вона зазвичай відходить убік і обирає гратися сама з собою;
  • дотики змушують її нервувати;
  • чутлива до звуків високої гучності;
  • рідко і невиразно говорить, частіше відмовчується, далеко не завжди здатна виразно висловити свої бажання;
  • часто істерить;
  • гіперактивний або навпаки, повністю пасивний;
  • не здатний усвідомити, які ситуації небезпечні й тому без побоювання бере в руки гостре, виходить на дорогу з інтенсивним рухом тощо.

Якщо говорити про клінічні ознаки, то основних чотири:

  • порушення у сфері соціальної взаємодії;
  • порушення у сфері комунікації;
  • поведінка, що вирізняється стереотипністю;
  • ранні прояви розладу у віці 1-3 років (молодші дошкільнята).

Порушення у сфері соціальної взаємодії.

Перші ознаки можна помітити вже в 12 місяців. За легкої форми відзначається порушення зорового контакту: малюк не дивиться на того, хто до нього звертається. Також дитина може або зовсім не посміхатися, або навпаки, сміятися без причини.

Аутисти для позначення своїх потреб і бажань частіше вибирають жести. Емоційне спілкування батьків ігнорують, але якщо мама пропадає з поля зору, то поводяться неспокійно.

Своїх однолітків уникає, а коли батьки намагаються залучити дитину-аутиста до ігор з іншими, реагує капризами/істериками.

Рольові варіанти ігор у 2-3 роки для них занадто складні, вони також не в змозі вигадувати сюжети для ігор.

Цілісно іграшки не сприймаються, а тільки по частинах. Наприклад, дитина обирає не ігри з машинкою, а тільки з якоюсь окремою її деталлю, з якою може займатися годинами.

Порушення у сфері комунікації.

Мовленнєвий розвиток відбувається з вираженою затримкою або мовлення відсутнє повністю. Багато що залежить від того, наскільки важко протікає аутизм, від віку, в якому його діагностували, і того, як проходило лікування (або ж не проходило, через що хвороба задавнена).

Найчастіше навіть якщо мовлення присутнє, то відрізняється незв’язністю, замість речень – набір слів. Часто такі малюки щодо себе говорять у третій особі. Замість відповіді на запитання можуть повторювати останні почуті слова або ж відповідати не за темою. Власне ім’я не викликає в них реакції.

Поведінка, що вирізняється стереотипністю.

Під такою поведінкою маються на увазі такі ситуації:

  • зацикленість на якомусь одному занятті, яка може тривати годинами і відволікти від нього дитину вкрай важко;
  • залежність від щоденних звичних ритуалів і стабільності навколишнього простору. Якщо щось іде не за планом або обстановка змінюється, то це викликає дискомфорт, змушує дитину турбуватися;
  • багаторазово повторювані певні рухи під час стресу або в незвичній обстановці;
  • якщо стресових ситуацій занадто багато і вони повторюються, то дитина в страху може проявляти агресію навіть щодо себе.

Інтелект.

Тут усе залежить від того, як протікає захворювання.

Найчастіше спостерігається розумова відсталість у легкій формі. Діти з аутизмом у школі демонструють погану успішність, матеріал запам’ятовують насилу, у них не виходить концентруватися на уроках.

Коли аутизм став наслідком епілепсії, мікроцефалії або ж хромосомних аномалій, то розумова відсталість буде глибокою.

Примітно, що інтелект у таких дітей вибірковий, тобто в одних науках вони демонструватимуть чудову успішність і навіть успішність, а в інших відставатимуть.

Також нерідко спостерігається савантизм, тобто обдарованість у якійсь конкретній галузі. Як приклад савантизму можна навести таких видатних особистостей як Альберт Ейнштейн, Енді Кауфман, а також Вуді Аллен.

Незважаючи на те, що аутизм не можна вилікувати, але його можна коригувати й істотно поліпшити стан аутистичної дитини, допомогти їй адаптуватися до навколишнього світу. За належного лікування та догляду малюк має всі шанси жити повноцінно, вирости, вивчитися, створити сім’ю.

Про застосування ігрової терапії для особливих дітей ми розповідаємо в цій статті.

Сподобалось? Розкажіть друзям:

Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":