Психологія пропаганди

Під пропагандою в більшості випадків розуміють метод психологічного впливу на велику кількість людей за допомогою ЗМІ (засобів масової інформації), а також через комунікацію. Вона виконує функцію регуляції цінностей у свідомості. Її основа – механізми оцінки та порівняння, що належать до психології.

Синонімом є слово «агітація». У Японії для неї є красива і метафорична назва «війна думок».

Трохи історії

Спроби використовувати знання з психології у сфері пропаганди були зроблені ще на початку XX століття. Одним із таких експериментаторів був В. Меде, німецький соціолог і психолог. Він створив цілу програму для пропаганди політичного типу. Його ідеї набули особливо широкого поширення в США. Займався він застосуванням знань із психології і в пропаганді комерційного типу.

У 30-ті роки психологічні дослідження цього напряму були визначені як окрема й акутальна проблема в науковому світі. А 1931 року світ побачила стаття В. Байдла. Байдла, в якій пропаганду було виокремлено в особливу галузь.

Дещо пізніше Л. У. Дуб, американський дослідник, вивчив цю тему більш глибоко, а потім випустив і перший підручник. Це дає привід вважати його засновником цього психологічного напряму. Його теоретичні викладки стосувалися:

• аналізу прийомів для впливу на людські маси з точки зору психології;
• безпосередньо сприйняття психікою людини вмісту пропаганди;
• особистості того, хто проводить пропаганду тощо.

Істотний розвиток цієї галузі психології відбувся у Другу світову. Після війни з’явилося безліч публікацій на цю тему, що належать великим фахівцям зі сфери соціології та психології. Тут варто виділити Л. У. Дуба, С. Говленда, П.Ф. Лазарсфельда, Г. Лассуелла.

Згодом ця царина психології дедалі більше поповнювалася результатами досліджень і даними різних експериментів.

Пропаганда: види

Залежно від того, з якою метою її використовують, виділяють пропаганду комерційного і політичного типів. При цьому основна відмінність першого від другого – це те, що політична версія може використовувати, крім позитивних оцінок і похвал, також і оцінки негативні, які приписують противникам і конкурентам.

І якщо в пропаганді комерційного типу об’єктом «реклами» стають товари, послуги та бренди, то в політичній такими є стереотипи, спосіб життя, думки. Тобто об’єктами обираються держави, політичні партії, уряди, погляди на певні події, відбувається ретельне формування іміджів через звичайне переконання, а також за допомогою підходів, які належать до впливу сугестивного типу.

Також прийнято вважати, що концептуально пропаганду можна розбити на кілька форм:

• просвітництво (коли поширюються корисні для людини знання);
• інформування (коли доноситься певна точка зору, постулат, інформація);
• комунікація (коли використовується взаємодія між людьми);
• навіювання (коли до процесу підключаються потяги і якісь переживання);
• соціалізація (коли йде залучення до культури, культурних цінностей).

Психологія в поєднанні з пропагандою

Якщо розглядати коло питань, якими займається психологія пропаганди, то тут і досі використовується схема, запропонована Г. Лассуеллом у 30-х роках. Лассуеллом у 30-х роках. Згідно з нею, можна виокремити такі основні складові комунікативного процесу: комунікатор – безпосередньо саме повідомлення – канал (засіб передачі інформації) – комунікація – аудиторія – ефект повідомлення.

Або в простішому варіанті: хто повідомив – що повідомив – кому – як, у який спосіб – з яким кінцевим результатом.

Виходячи з цієї схеми виокремлюють такі об’єкти дослідження:

• комунікатор. Тут мають значення його характеристики, а також їхній вплив на те, наскільки ефективною буде комунікація;
• зміст інформації, яку подають, у якій формі її викладено, якими особливостями володіє, значущими при її сприйнятті людьми;
• аудиторія та її соціальні, соціально/психологічні, політичні параметри, які визначають те, як вона поставиться до самого комунікатора і поданої інформації;
• канал як засіб або ж метод, що використовується для комунікації. Його особливості;
• ефективність або результат процесу комунікації, що проявляється через зміну позицій аудиторії в різних питаннях, якщо такі зміни все ж таки відбулися.

Елементи цієї системи за традицією виділяють як об’єкти дослідження. Але якщо дивитися через призму психології, то у фокус дослідження потрапляють такі властивості психіки людини, як сприйняття, увага, пам’ять, а також мислення.

Пропаганда впливає не тільки на розум, вона зачіпає і людські емоції. Тому може бути як позитивного типу, так і негативного.

Перша прагне донести до споживача певні переконання в дохідливій формі. Її мета – це сприяння злагоді, гармонії в соціумі, вихованню особистості в рамках загальноприйнятих норм, а також цінностей. У цьому контексті пропаганда включає в себе виховну та інформаційну функції.

Вона проводиться, виходячи з інтересів тих, на кого вона спрямована, і не має на увазі маніпулятивні цілі. Це її головна відмінність від пропаганди негативного характеру.

Друга, звана також деструктивною, активно нав’язує певні переконання, використовуючи принцип «мета повністю виправдовує обрані засоби». З її допомогою проводять: ескалацію конфліктів і розпалювання ворожнечі в соціумі, загострення суспільних суперечностей, витягування на поверхню низинних людських інстинктів. Людей роз’єднують, роблять слухняними тій волі, яку їм диктує пропагандист. За основу тут береться створення якоїсь «паралельної», ілюзорної реальності, де панує викривлена система цінностей, поглядів і переконань. Такий тип пропаганди використовує низьку критичність, а також сугестивність мас, обираючи собі за мету маніпулювання цими масами в інтересах досить вузького кола осіб.

Що стосується особливостей сучасної пропаганди, то тут варто виділити такі:

• за основу взято науковий аналіз таких галузей науки, як психологія і соціологія. Пропаганда вибудовується, виходячи зі знань про людину, її справжні бажання, схильності, потреби, стан. Знань про групи людей, закономірності їх формування, а також розпаду, про те, як можна впливати на маси;
• діє в межах правил;
• використовує точний і детальний аналіз середовища зовнішнього, а також індивіда, який може бути обраний як об’єкт пропаганди. Тобто спочатку проводиться науковий психологічний і соціологічний аналіз, і тільки потім вибудовується стратегія;
• помітна дедалі більша увага до того, що і як працює, як отримати найкращий результат і виміряти вже наявний ефект.

Про емоційні маніпуляції ми також розповідаємо в нашій іншій статті.