Психосоматика жіночих хвороб

• Коротко про психосоматику
• «Жіночі хвороби»: психосоматичні причини
• Як вирішувати такі проблеми?

Коротко про психосоматику

Про психосоматику в нас є окрема стаття, тому не будемо повторюватися й опишемо проблему в скороченому варіанті.

Досить часто психологічні проблеми беруть свій початок у дитинстві. Емоції, які не були прожиті, бо їх вважали за краще не помічати, нікуди не діваються, а залишаються «замкненими» в тілі. Деякий час вони не дають про себе знати, але рано чи пізно приходить момент, коли вони проявляються. Проявляються через тіло у вигляді хвороб. Тобто спочатку відбувається виснаження душевного здоров’я, а потім зміни починають зачіпати й фізичне самопочуття.

Особливо добре це помітно на прикладі жінок, які:

• не впевнені в собі;
• нетерплячі;
• схильні догоджати іншим, навіть якщо дії йдуть собі на шкоду;
• схильні до недовірливості.

Якщо до цього приєднуються анатомічні особливості, які вже поміщають жінку в зону ризиків розвитку того чи іншого захворювання, то приєднання психологічних проблем ще більше посилить ці ризики або реалізує їх.

До списку «жіночих» хвороб зазвичай входять:

• порушення, пов’язані з менструальним циклом, зокрема передменструальний синдром;
• новоутворення матки;
• кісти яєчників;
• проблеми, пов’язані із зачаттям, зокрема безпліддя;
• ерозії шийки матки, ендометріоз;
• запалення сечостатевої системи;
• молочниця і свербіж геніталій;
• сексуальна дисфункція тощо.

“Жіночі хвороби”: психосоматичні причини

Якщо говорити про психологічні причини жіночих/гінекологічних захворювань дещо детальніше, то, як правило, це:

• неприйняттявласної жіночності/жіночого начала на підсвідомому рівні, труднощі з реалізацією себе як жінки;
• негативний досвід із чоловіками в минулому (розчарування, образи, психологічне або фізичне насильство) та очікування від них чогось поганого на підсвідомому рівні, уникнення будь-яких контактів із ними, заперечення їх;
• відчуття приниженості, ураженості, ущербності та ображеності жінкою чоловіками;
• ненависть, неприязнь, презирство і навіть агресію в бік чоловіків;
• негативні почуття та емоції, а також нав’язані заборони, пов’язані з геніталіями та сексом;
• негативні, запозичені дочкою в матері програми, пов’язані з чоловіками;
• підсвідоме або приховане небажання, страх виносити і народити дитину, страх материнства і страх перед майбутнім у ролі матері, відчуття вагітності як помилки і невпевненість у власному партнері;
• відсутність у житті радості, надлишок туги, зневіри;
• докори на адресу власної зовнішності, тіла, сумнів у власній жіночності, привабливості.

Якщо узагальнити цей список, то його можна звести до такого:

1. Образи на чоловіків.

Починаючи від тата і закінчуючи партнерами. Сюди також варто віднести ревнощі, бо вони можуть вважатися різновидом образи. При цьому почуття можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Але в будь-якому разі найчастіше вони призводять до виникнення новоутворень.

2. Перекоси в материнстві.

Починаючи від нереалізованого материнства до надлишкового материнства, коли присутня гіперопіка, спрямована не тільки на дитину, а й на оточуючих, навіть якщо це зовсім чужі люди. Сюди також варто віднести будь-які проблеми, пов’язані з грудьми. Тут наслідками часто виступають мастопатії та рак.

3 Ненависть щодо себе.

По суті це аутоагресія, яка нерідко спостерігається в жінок, чиї батьки не хвалили, надмірно критикували або були тиранами. У цьому випадку нерідко формується установка «я погана і не заслуговую жити». Це виливається в так зване «приховане» самогубство, яке на рівні тіла проявляється у вигляді збоїв гормональної та/або імунної систем. Тобто тіло руйнує саме себе.

4. Неприйняття власної жіночності.

Тут може йтися як про накопичені образи, так і про неприйняття самої себе як жінки. Психологічно це проявляється в комплексах у «ліжку», сором’язливості, табуюванні теми сексу, аж до відмови від нього. Найчастіше починалося це із заборон, які чули в ранньому дитинстві (задирати спідницю соромно, фарбуватися не можна, красиві речі тільки у свята тощо). А в дорослому віці таке неприйняття себе як жінки на рівні тіла проявляється зазвичай у вигляді міом.

5. Страх материнства, вагітності та пологів.

Це може бути як психологічна неготовність бути матір’ю, так і страх якихось ускладнень, труднощів або вплив минулого негативного досвіду. Але призводить він найчастіше до безпліддя. Цікаво, що трапляються випадки, коли бездітна пара, зневірившись від неможливості завагітніти/виносити, всиновлює/удочеряє дитину, а потім успішно народжує свою – психологічна заборона знімається і проблема вирішується.

6. Нелюбов до себе.

Хвороба наздоганяє жінку завжди, коли вона відмовляється обирати себе, адже зазвичай це призводить до економії на своєму відпочинку, здоров’ї, щасті, якості життя. Нерідко невміння любити себе ґрунтується або йде рука об руку з внутрішньою незрілістю. У результаті жінка може триматися за стосунки без любові, безуспішно сподіватися змінити партнера або змінитися самій під нього, терпіти насильство (фізичне та/або психологічне), неповагу, триматися у стосунках заради грошей або через страх стати незалежною, відповідальною за своє життя.

Як вирішувати такі проблеми?

Тут гарною допомогою стануть знання, як на цьому курсі, робота з образами (на цю тему є ціла книга) та іншими пережитими емоціями, і загалом робота над собою й любов’ю до себе, прийняттям себе.

Нерідко робота з психосоматикою жіночих проблем передбачає медичне лікування і психотерапію. Далеко не з усім вийде розібратися власними силами, адже багато проблем визріли роками або перебувають у занедбаному стані, тобто серйозно вкоренилися і навіть розвинулися.

Якщо ж говорити про конкретні приклади, то:

• у разі ерозії шийки матки може знадобитися зміна світогляду, робота з прийняттям себе, із заборонами в сексуальному плані, перероблення травматичного досвіду і вираження гніву;
• у разі порушень менструального циклу може знадобитися пізнання і визнання своєї жіночності, робота з переконаннями і страхами, балансом чоловічого і жіночого, стосунками з батьками, прощення;
• у разі міоми може знадобитися альтернатива для материнського потенціалу (наприклад, творчий проєкт), щоб спочатку прожити її, а потім уже перейти до реального материнства;
• у разі циститів може знадобитися взяття на себе відповідальності за своє життя і щастя, робота над контролем гніву і безпечним його вираженням, над любов’ю до себе.

У кожної хвороби буде своя історія, яка відрізнятиметься від жінки до жінки, тому універсальних рецептів немає. Але, як і завжди, все починається з визнання проблеми й усвідомлення, що потрібно її вирішувати, що можна звернутися по допомогу до фахівця. Робота часто має бути велика, але в результаті ставлення до себе і життя зміниться, а слідом зміниться і стан здоров’я, і це того варте.