Щоб описати ПТСР в умовах воєнного часу, можна провести таку аналогію. Людина отримала важку рану, але вдає, що все гаразд, намагається жити, як зазвичай. Вона не звертається до лікаря, а рана кровоточить, підточуючи сили, доки людина не завалиться або опиниться на межі життя і смерті. Поранений тут – це той, хто на власні очі бачив війну і був у її пеклі, а рана – це ПТСР. І це зовсім не те, що можна ігнорувати.
Подія, що травмує, являє собою ситуацію, в якій людська безпека або життя опинилися під серйозною загрозою, або ж сприймалася як така. Психотравму може спричинити і подія, яка сталася з оточуючими людьми, а людина стала свідком цього.
Війна – невичерпне джерело таких подій. Але слід розрізняти ситуації уявні та реальні. Наприклад, якщо людина боялася опинитися під обстрілом і водночас її зона перебування не обстрілювалася, то про ПТСР говорити не варто, тільки про стрес. Коли є загроза психологічному благополуччю (звільнення, переїзд), то розлад також не розвивається.
Якщо читати велику кількість військових новин, то це також не призведе до ПТСР. Але він може розвинутися в тих, чиї близькі або друзі пережили травмувальні події, або ж у тих, хто за роботою змушений бути свідком наслідків важких травмувальних ситуацій (рятувальники, репортери тощо).
Схильні до нього і дорослі, і діти, але в дітей, особливо віком до 6 років, його діагностувати складніше.
Частіше воно розвивається у тих, хто:
Слід пам’ятати, що діагноз ПТСР ставить тільки фахівець.
У перший місяць після події може спостерігатися розвиток стресової реакції гострої форми. Вона схожа на ПТСР, але ним не є, проте може потім у нього перерости, тому також варта пильної уваги і звернення по допомогу. Не обов’язкова очна консультація, можлива і консультація онлайн.
Якщо ПТСР і розвивається, то найчастіше це відбувається в перші три місяці після важкої події. Але іноді воно виникає і через роки. У будь-якому разі спочатку необхідний чіткий діагноз і тільки потім підбирається лікування.
Згідно з даними ВООЗ, приблизно 50% людей, які страждають на ПТСР, відновлюються через 3 місяці після прояву симптомів навіть без особливого втручання. Але близько ⅓ можуть і далі страждати від цього розладу навіть через 10 років, зокрема й діти. Проте, якщо терапія проводиться, то одужання відбувається в більшості випадків. І що швидше лікування розпочато, то швидше відбудеться повернення до нормального життя.
Коли навколо мир, люди здебільшого контролюють свої життя, самі вибирають, як їх будувати. Ланцюжок подій іде безперервно. Війна відбирає контроль і розриває безперервність.
Безперервності бувають таких видів:
Щоб позбавити травму сили, потрібно відновити розірвані безперервні ланцюжки дій. І для початку потрібно зрозуміти, який саме з них постраждав. Від цього залежать кроки допомоги собі чи близьким. Розберемо на простих прикладах.
Якщо когнітивна, то потрібно:
Якщо функціональна, то потрібно:
Якщо історична, то потрібно:
Щоб не траплялося, життя триватиме. Травми можна пережити і більше того, вийти з них не з ПТСР, а з посттравматичним зростанням.
Вивчіть техніки арт-терапії для роботи з різними етапами проживання травми та посттравматичної стабілізації.
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":
