Самоїдство: як припинити знущатися над собою

• Самоїдство: що це?
• Самоїдство і самокритика: у чому різниця?
• Чому так виходить?
• Чим загрожує самоїдство?
• Як перестати «поїдати» себе?

Помилки трапляються і всі помиляються. Це нормально. Помилки – це досвід і можливість зрозуміти, як не потрібно і як краще. Але це в ідеалі. А в реальності вони часто стають причиною самоїдства, деструктивної поведінки, у якої дуже багато поганих наслідків.

Самоїдство: що це?

У нього багато імен: самобичування, самокатування, самотерор, самозвинувачення. Але трохи одна – незадоволення власними вчинками й поведінкою та подальші за цим муки й докори у свій власний бік. Нерідко до самоїдства приєднуються страхи, тривожність, невіра у свої сили, зацикленість на минулому.

У психології під цим поняттям розуміють негативний самоаналіз, супроводжуваний неприйняттям своїх дій (слів, поведінки, думок).

Залежно від того, наскільки людина приймає і любить себе, воно може бути виражене:

• у м’якій формі. Зазвичай це демонстраційна самокритика, тобто гра на публіку, з метою викликати жалість і співчуття, отримати підтримку й уникнути можливого покарання. До такої форми вдаються ті, хто невпевнений у собі та має низький рівень почуття відповідальності;
• у жорсткій формі. Тут ситуація протилежна, бо в справу вступає гіпервідповідальність і надмірні вимоги до себе, що змушують сильно критикувати себе за помилки чи не зроблене. Таке самоїдство виконується на самоті, без свідків;
• у невротичній формі. Тут ідеться про тривале і регулярне самобичування, яке стало звичкою. Воно активізується навіть за найдрібніші, незначні помилки та помилки.

Загалом можна виділити основних 12 ознак самоїдства:

• у пам’яті регулярно спливають спогади про невдачі, думки зациклюються на них;
• людина розглядає себе і свої дії в негативному ключі;
• прагнення щось виправити немає;
• постійне озирання на минуле і нав’язливі роздуми на кшталт: «А якби…», «Чому промовчав або не зробив?», «Треба було…»;
• багато страхів і побоювань, які нерідко переростають в обмежувальні переконання;
• переслідує думка, що можна було краще;
• самосуд і самопокарання, які можуть змінюватися жалістю до себе, самовиправданням, а потім знову повертатися до самозвинувачення;
• всередині постійно крутяться діалоги, які вимотують;
• порівняння з іншими завжди виявляється на користь інших;
• упевненість у собі або зовсім відсутня, або постійно знижується;
• відчуття дефіциту часу, адже замість дій час витрачається на те, щоб прокручувати в голові ситуацію раз по раз і нескінченно звинувачувати себе;
• погіршення стосунків з оточуючими, неприйняття чужих порад і втрата здатності чути інших. Погіршення якості життя, відгородження.

Самоїдство і самокритика: у чому різниця?

Самоїдство являє собою одну з форм аутоагресії, тобто агресії, спрямованої на самого себе. Це процес звинувачення себе (усвідомлено або неусвідомлено) в чому-небудь. Але також нерідко це механізм захисту для компенсації комплексів і невпевненості. Людина, якій властиве самобичування, найчастіше тікає від помилок, не тягнеться до щастя і не прагне уникати поганого, бо вважає його справедливим покаранням. Він не відчуває, де закінчуються межі його впливу, натомість у ньому сильно розвинена гординя.

Самокритика – це свого роду самоаналіз, спосіб зрозуміти себе і свої сильні та слабкі сторони, відшукати можливості для зростання. Поки вона не виходить за рамки, вона конструктивна. Для самокритичної людини не властиво брати на себе чужу відповідальність, оскільки вона добре усвідомлює, де проходять межі її можливостей.

Більше про самоагресію ми розповідаємо в цій статті.

Чому так виходить?

У кожної негативної дії є позитивна глибинна установка-ініціатор. Наприклад, батьки кричать на дитину за її неправильну поведінку, але насправді вони намагаються домогтися, щоб малюк засвоїв урок і надалі поводився більш розсудливо.

Якщо брати самоїдство, то тут як позитивна установка виступає захист, нехай і дещо агресивний, пов’язаний із нападом. Це працює установка з дитинства: «краще самому себе покарати, ніж отримати покарання від іншого».

І справді, серед людей, схильних до самоїдства, чимало тих, хто в дитинстві регулярно страждав від чужих нападок (батьки, бабусі/дідусі, вчителі тощо). Такі діти, що подорослішали, звикли вписуватися в певні стандарти і навіть найменший вихід за їхні межі вважається найжахливішою річчю. Помилки для них під забороною, а самобичування – норма, бо не можна бути недосконалим. Вони не люблять себе, не поважають свою душу і тіло, не вміють приймати свої негативні сторони, не прощають себе за помилки і недоліки.

По суті самобичування – це наслідки психотравм. Навчитися діагностувати їх і працювати з ними, досягаючи зцілення, допоможе цей курс.

Чим загрожує самоїдство?

Таке світовідчуття і світосприйняття не обходиться без наслідків і це:

• блокування позитивних емоцій і постійне невдоволення собою, життям, усім, що відбувається;
• дефіцит часу, порушення сну і постійне відчуття занепокоєння;
• переконаність у власній неспроможності, безпорадності, через що не вдається реалізуватися або хоча б змінити конкретну ситуацію;
• мислення набуває нездорових та ірраціональних відтінків – оцінка того, що відбувається, спотворюється;
• неприйняття і нелюбов до себе знаходить відображення в інших – вони теж починають не любити і не приймати самоїда;
• підвищена вразливість перед маніпуляторами.

Коли самокритики забагато, це виснажує людину емоційно, енергетично, фізично і психологічно.

Як перестати «поїдати» себе?

Тут не обійтися одним кроком, тут потрібен комплексний підхід.

• Відзначайте власні досягнення.

Визнайте те, що виходить добре, осмисліть свої досягнення: від маленьких і навіть крихітних до великих. Привчіть себе щовечора складати список із 5 ваших справ, за які можна пишатися або просто почуватися трохи щасливішим. Не лише записуйте їх, а й промовляйте вголос. Це допоможе отримати те, що можна протиставити самопригніченню.

• Практикуйте доброту до себе.

Коли вам хочеться сказати собі щось образливе, уявіть, що перед вами близька вам людина і ці слова ви говорите їй. Ви або не захочете їй говорити таке, або виберете максимально нейтральне, м’яке формулювання, щоб не образити, не заподіяти болю. Так само чиніть і з собою, спрямовуючи турботу й доброту й у свій бік, бо бути добрим тільки для інших недостатньо, ви теж заслуговуєте на таке ставлення. Насамперед від себе.

• Припиіть порівнювати себе з іншими.

Людей багато і серед них завжди буде хтось кращий за вас і хтось гірший за вас. Якщо ви порівнюєте себе з тими, хто успішніший, – ви гарантовано в програші. Якщо з тими, хто менш досвідчений, – ви загрузнете в гордині й нічому не вчитеся. Прийміть себе таким, яким ви є, визнайте, що бути досконалим в усьому неможливо, бо немає досконалих людей. І єдина людина, з якою можна себе порівнювати, – це ви самі. Порівнюйте себе вчорашнього із собою сьогоднішнім і намагайтеся щодня ставати трішки кращим.

• Знаходьте в помилках можливості чогось навчитися.

«Хто не ходить, той не спотикається». Помилки – це невід’ємна частина нашого життя. Помиляються всі, особливо на нових для себе дорогах. І важливо не те, що помилки трапилися, важливо те, як ви до них ставитеся. У кожному з нас є хороші сторони і те, що варто розвивати. І помилки допомагають удосконалюватися.

• Будьте терплячі по відношенню до себе.

Самоїдство – це звичка, яка прищеплювалася роками, тому за кілька днів її не викорчувати. Щоб змінити спосіб мислення і стимулювати розмову з собою в позитивному ключі потрібні час і зусилля, щоденна робота над собою. Не самоїдствувати – це теж звичка, яку можна в собі виховати, тим паче, що вона того варта. Тому будьте терплячі, рухайтеся вперед крок за кроком, не засуджуйте себе за помилки і хвилини слабкості, а зміни на краще не змусять себе чекати, роблячи ваше життя яскравішим, повнішим і цікавішим.

Також радимо прочитати книгу про те, як перестати звинувачувати себе.