Діти колись виростають і приходить час їм «вставати на крило», покидаючи батьківське гніздо. Перед ними весь світ, а для батьків часто багато років поспіль весь світ – це їхня дитина, і коли вона підкорює нові висоти десь там, їм дуже складно. Настільки складно, що це явище отримало назву «синдром “спорожнілого гнізда”.
Синдром спорожнілого гнізда: що це?
Цей діагноз не офіційний. Але така назва чудово розкриває все те, що переживають батьки, коли дитина поїхала на навчання, створила власну сім’ю або просто з’їхала, щоб жити самостійно, а вони залишилися самі в будинку.
Опис синдрому зустрічається в літературі з психології з 70-х років 20 століття. Є в нього і синонім – «криза батьківства». І хоча найчастіше під час його згадки розмова більше йде про батьків, але не варто забувати, що й діти процес сепарації також переносять не просто.
Сім’я являє собою складну систему, в якій кожен пов’язаний і впливає один на одного. Коли ця система розпадається, то батьківська сім’я залишається без важливого «компонента», який довгий час був важливою складовою.
І почуття в цій ситуації завжди дещо двоякі: з одного боку є радість, що дитина рухається вперед і отримує новий досвід, з іншого – батьки почуваються спустошеними, покинутими, самотніми.
На тему сім’ї в нас є цілий комплект книг, який допоможе багато в чому розібратися.
Як проявляється?
Синдром спорожнілого гнізда – це ціла купа емоцій, і більшість із них не особливо приємні:
- істерики;
- смуток;
- неспокійні сни або зовсім безсоння;
- почуття втрати життєвої мети;
- складнощі з концентрацією;
- дратівливість і роздратованість;
- труднощі з ранковим підйомом;
- депресія.
Можуть підступати сльози, і це нормально, може накочуватися ностальгія, коли на очі потрапляють речі дитини або батько заходить у її кімнату, буває в тих місцях, з якими пов’язано багато спогадів, дивиться ті відео, які раніше дивилися разом (фільми, серіали, канали).
Інтерес до чогось може пропасти, може не хотітися готувати, адже більше немає для кого це робити.
Якщо йдеться про неповну сім’ю, у якій лише 1 батько, то сепарація дитини сприйматиметься ще болючіше.
Перший час відзначений найбільше розгубленістю. У цей період батьки нерідко намагаються вмовити чадо повернутися в сім’ю і продовжити звичне життя разом. Також можуть намагатися максимально збільшити свою присутність у житті дитини та постійно втручатися в її справи у спробі зберегти вплив.
Синдром порожнього гнізда пов’язаний із такими розладами, як депресія та тривожність. Але варто пам’ятати, що навіть за тієї хворобливості, яку він здатен принести, це також і джерело хороших змін, адже батьки можуть зайнятися собою, своїми бажаннями, потребами, мріями та захопленнями, відпочинком і спілкуванням з іншими. Загалом, усім тим, на що раніше не вистачало часу.
Те, що оберуть батьки, першу чи другу інтерпретацію їхньої новопридбаної «свободи», залежить від їхньої підготовки до розставання з дитиною чи дітьми та те, які цілі вони собі поставили.
Причини появи
Дослідження демонструють, що багато в чому на виникнення цього синдрому впливають особливості культури (норми, звичаї). Так, вихідці та жителі Індії більше схильні до нього, ніж люди з Південної Європи, Китаю та Великої Британії. Свою роль відіграють і соціальні чинники:
- кількість дітей у сім’ї. Якщо дитина лише 1 – синдром буде гострішим;
- ідентифікація себе виключно як батька/матері (жінки частіше занурюються з головою в цю роль, забуваючи про себе);
- відчуття, що над дітьми більше немає контролю (це частіше спостерігається у чоловіків);
- не вистачає суспільної підтримки;
- час сепарації дитини розходиться із суспільними нормами;
- сильні переживання за безпеку, з якою дитина може зіткнутися поза стінами батьківського дому;
- якщо батьки молоді або в них дитина-бумеранг (вона з’їхала, але потім повернулася).
Загалом, виникнути синдром може з 3 основних причин:
- Піклуватися більше немає про кого.
Особливо це буде сильно відчуватися одразу після того, як дитина піде в самостійне плавання. Це не дивно, адже виховувати і ростити дитину – це непроста праця, на яку витрачалося дуже багато часу і ресурсів, а зараз це все звільнилося і не зрозуміло, що з цим усім робити.
- Батьки хвилюються і сумують.
Раніше дитина була під боком, а тепер сама піклується про себе десь там. Що з нею зараз? Коли вийде побачитися або поговорити знову? З чим вона може зіткнутися і чи готова вона до цього?
Ось за обіднім столом пустує місце, у ванній менше зубних щіток і рушників, у передпокої менше взуття, а в шафі речей. Батькам буде дуже хочеться зустрічатися частіше і проводити з дитиною більше часу – вони шалено сумують.
- У батьків немає свого життя.
Якщо дитина була сенсом життя, а тепер орієнтира немає. Вона була центром, навколо все крутилося, а батькам було не до хобі, захоплень і планів. Вони рідко бачилися з друзями і ще рідше намагалися втілити свої мрії. Вони в буквальному сенсі жили заради свого чада. У цьому випадку їм буде дуже важко, коли цей центр зникає з їхньої системи і тепер з’являється дуже рідко.
Як його пережити?
Тут дуже важлива попередня підготовка. Якщо батьки мали багато інтересів, захоплень і велике коло спілкування, то зміни не здаватимуться такими страшними, адже чим зайняти час, що звільнився, і на що переключити увагу, знайдеться.
Не варто забувати, що сепарацію проживають не тільки батьки, а й діти. Потрібно заспокоювати і готуватися всім сторонам процесу. Тут дуже допоможуть розмови. Батькам потрібно постаратися донести, що дитині все так само будуть раді, і якщо вона надумає повернутися, її приймуть із любов’ю, що в рідній домівці вона завжди зможе знайти підтримку, безпеку і теплоту.
Також подумайте про братів і сестер, які залишаються – їм теж важко дається від’їзд частинки їхнього життя. Надихайте їх підтримувати зв’язок із тим, хто виїхав.
У більшості випадків діти не з’їжджають раптово, і це добре – буде легше перебудуватися і продумати, як діяти. Корисні кроки тут – згадати про старі хобі, які були занедбані, придумати, куди поїхати помандрувати, витягти з глибин пам’яті запорошені мрії. Коли частина думок зайнята справами, відчуття порожнечі буде не таке сильне і з ним вийде легше впоратися.
Можливо, виходом стане участь у волонтерській діяльності або допомога зоозахисникам. Без фанатизму, інакше різкі зміни можуть налякати. Така допомога допоможе знову відчути свою потрібність і важливість.
Загалом не варто робити різких рухів і змінювати своє життя кардинально, навіть якщо хочеться. Бажання миттєвих змін продиктовані почуттями, які потім охолонуть, а от із наслідками доведеться або жити як є, або розбиратися. Краще дочекатися, коли прийде спокій і все дещо вляжеться, тоді можна буде придивитися до нових реалій – у них багато хорошого і їх варто використати, доки не пішли онуки (тоді вільного часу помітно поменшає).
Корисно буде почати вести щоденник, щоб залишати на його сторінках тривоги і страхи, будувати плани і висловлювати сміливі думки, фіксувати те, що відбувається в житті, особливо хороші речі і події.
Із правильних кроків також варто виділити такі:
- Постарайтеся відпустити свої очікування.
Не потрібно пильно стежити за життям дитини, перетворюючись на сталкера. Не потрібно вираховувати час від зустрічі до зустрічі. Замість цього варто визнати, що дитина виросла і вона – окрема особистість. Вона може жити так, як сама вважає за потрібне, і не зобов’язана відповідати батьківським очікуванням.
- Не втрачайте зв’язок.
Так, ви тепер живете в різних місцях, але це не означає, що ви тепер чужі і любов закінчилася. Завжди можна знайти формат спілкування на відстані, який влаштує всіх, і домовитися його підтримувати. Наприклад, це може бути «сімейний чат», у якому ви надсилатимете одне одному новини та цікаві фотографії. Також можна збиратися разом із певною періодичністю наживо або по відеозв’язку.
Постарайтеся знайти точки дотику і схожі інтереси. Це привід пізнати один одного з нового боку.
- Приділіть більше уваги своїй другій половинці, якщо вона є.
Якщо ви залишилися удвох, то найлогічніше – підтримувати одне одного. Часу тепер більше, то чому б не постаратися зблизитися ще більше, шукати те, що подобається обом, а можливо навіть отримати новий виток романтичних стосунків.
- Насолоджуйтеся новими реаліями.
У вас тепер є всі можливості і час пожити для себе і це не соромно, не дивно, не соромно – це нормально і правильно! Шукайте в усьому переваги і перевертайте негатив з мінуса на плюс. У будинку тихо – гарне середовище для відпочинку, чисто – можна рідше прибирати, більше часу – можна зайнятися чим завгодно!
- Не відмовляйтеся від допомоги, якщо вона потрібна.
Іноді не виходить впоратися самотужки, тоді розумно буде звернутися до психолога або психотерапевта. Можна навіть стати арт-терапевтом для себе і навіть для інших, пройшовши цей поглиблений курс. Він і відволіче вас, і подарує масу корисних знань.
На тему спорожнілого гнізда у нас є одна стаття, вона добре доповнить цей матеріал.
Сподобалось? Розкажіть друзям:
Щоб отримати унікальні статті та техніки підпишіться на нашу корисну розсилку. А прямо зараз ми даруємо вам "Словник арт-терапевта":