Способи роботи з тривожністю у батьків і дітей

Уявлення про світ діти будують на підставі того, що вони бачать навколо себе. І найбільше часу у фокус їхньої уваги потрапляють батьки. Якщо батьки тривожаться з будь-якого приводу, то й діти копіюють їхню поведінку, але щоб не змушувати маму й тата нервувати ще більше, часто приховують свої почуття.

З одного боку, відкоригувавши психоемоційний стан батьків, можна домогтися автоматичного поліпшення стану і в їхніх дітей. Але з іншого, дітям складно розпізнавати свої почуття і тим більше керувати ними. Тому працювати доведеться і самим батькам, і дитині, і всій родині разом.

Поради для батьків у боротьбі з їхніми переживаннями

Коли тато з мамою працюють зі своєю тривожністю, вони не тільки допомагають собі, а й показують гарний приклад своїм малюкам.

Отже:

Відстежуйте сигнали тривоги

Ми часто самі не помічаємо, що турбуємося з якогось приводу. Потрібно навчитися «ловити» такі моменти ще на самому їхньому початку, адже що раніше емоція виявлена, то легше з нею впоратися. Також можна підключити інших членів сім’ї, які допомагатимуть відстежувати саме ваші тривожні сигнали.

Намагайтеся не переносити на свою дитину власні тривоги

Коли якісь речі змушують вас хвилюватися, ви неусвідомлено чекаєте такої ж реакції і від своєї дитини. Наприклад, вам потрібно до стоматолога і вам страшно. Малюк бачить, що з вами відбувається і зайвий раз переконується, що лікарі страшні.

Тут допоможе планування. Ви вже знаєте, що вас турбує, а значить можете продумати варіанти дій, залежно від розвитку ситуації. Так ви зможете заздалегідь продумати, що сказати дитині, як усе їй пояснити.

Крім того, план дій додасть вам впевненості та спокою.

Дайте малюкові можливість виступити проти страху

Щоб дитина не копіювала ваші страхи, потрібно дозволити їй зустрітися з ними ніс до носа. Дозвольте їй випробувати те, чого боїтеся ви самі, а потім дайте зрозуміти, що з цим можна впоратися. Наприклад, ви боїтеся собак, тому що у вашому дитинстві одна з них вас вкусила, а тепер ви обходите їх десятою дорогою і не дозволяєте своїй дитині до них підходити.

Постарайтеся розповісти, що собаки бувають різні, як правильно поводитися з ними, якщо ситуація виглядає безпечною – дозвольте наблизитися до тварини. Якщо вам важко це зробити, можна попросити знайомих або когось із родини.

Говоріть із дитиною про свої тривоги

Що ненормально, а що нормально – все це для дитини визначається далеко не відразу. Відчуваючи постійно тривожність, малюк може думати, що з ним щось не так, і від цього переживати ще більше.

Поговоріть із ним про власні страхи, розкажіть, що відчуваєте, як із ними справляєтеся. При цьому обирайте ті, які зрозумілі малюкові. Пояснюйте, що це лише страхи, а насправді вони рідко або зовсім ніколи не втілюються в реальності.

Такі розмови допоможуть дитині відчути себе впевненіше, зрозуміти, що боятися – нормально.

Працюйте над своїми страхами, залучаючи малюка

Станьте справжнісіньким прикладом, показуйте на собі, як працювати з тривогами. Попросіть допомоги у своєї дитини. Наприклад, нехай вона нагороджує вас за успіхи. У цьому рішенні є одразу хороші моменти:

• це мотивує вас працювати над страхами старанно;
• дитина в позиції «експерта» стає більш впевненою;
• дитина сама вчитися справлятися з тривогами.

Звертайтеся по допомогу

Якщо ви відчуваєте, що ваших зусиль недостатньо – попросіть допомоги у фахівця. Навіть дрібні проблеми можуть вирости або об’єднатися з іншими і набути сили помітно псувати вам життя. Завжди пам’ятайте, що ви не самі і на вас дивиться ще й дитина.

Поради щодо роботи з тривожністю у дітей

Тривожні батьки не завжди є причиною тривоги в їхніх дітей. Іноді якісь речі справді лякають дитину. Але й тут можна допомогти.

Завжди пам’ятайте, що головна мета – це не позбавити від того, що турбує. Головна мета – це допомогти малюкові впоратися з його тривогами.

Тобто важливо не уникати тригерів, а навчити протистояти їм і справлятися з ними.

Не відгороджуйте дитину від страхів

Так, малюк точно почуватиметься краще, якщо предмет його страхів не потраплятиме на очі. Але це тільки в короткостроковій перспективі. Сам страх нікуди не дінеться, а через деякий час навіть посилиться, тому найкраще починати з ним працювати якомога раніше.

Будьте позитивні, але не забувайте про реальність

Деякі страхи можуть бути цілком обґрунтованими. Замість нічим не підтверджених запевнень, що нічого подібного не трапиться, краще допомогти дитині усвідомити, що проблему можна розв’язати, і це їй під силу.

Будьте шанобливі до її почуттів, але не дозволяйте почуттям бути сильнішими за дитину

Страхи не потрібно применшувати, але також не потрібно їх перебільшувати. Краще допоможіть розібратися в почуттях і мотивуйте протистояти тривозі.

Уникайте навідних запитань

Заохочуйте малюка говорити про свої почуття, але уникайте навідних запитань, щоб не давати підживлення циклу думок, які турбують. Краще ставити запитання відкритого типу, вони допоможуть дитині розібратися в ситуації та спонукатимуть самостійно шукати відповіді на запитання, замість очікування готових підказок.

Не підкріплюйте тривогу

Зі страхом потрібно працювати, але потроху, м’яко, дбайливо, а не зіштовхувати дитину з тим, що її турбує, з розгону.

Допоможіть усвідомити і прийняти свої почуття

Цінуйте зусилля, яких докладає малюк у боротьбі зі своїми страхами. Допоможіть не уникати почуттів, а чітко їх виділяти та приймати, щоб під час контакту з об’єктом, який тривожить, потроху звикати до того, що він викликає.

Згодом занепокоєння слабшатиме, поки не зникне зовсім.

Не нагнітайте

Якщо дитині потрібно піти до лікаря, не потрібно обговорювати це заздалегідь, нагнітаючи обстановку. Пам’ятайте, що очікування страху часто набагато страшніше самого страху.

Допоможіть навчитися дивитися на страх із різних боків

Постарайтеся з малюком розглянути страх під різними кутами. А що якби сталося ось так? А якщо так? Що було б? Що з цим можна було б зробити? А ось із тим? Продумайте плани дій для різних сценаріїв розвитку тривожної ситуації. Так дитина зможе зрозуміти, що все в її руках.

Будьте підтримкою і прикладом

Про приклад ми вже розповіли вище. А щодо батьківської любові тут навряд чи можна сказати щось нове. Просто любіть і підтримуйте свою дитину. Це дасть їй крила злетіти над будь-якими негараздами.

Про страхи та фобії розповість ще одна наша стаття.