Супервізія, інтервізія, особиста терапія: відмінності

• Особиста терапія
  
• Супервізія
• Інтервізія

Інструментом психолога є сам психолог. А будь-який інструмент необхідно утримувати в чистоті. Супервізія, інтервізія та особиста терапія – це необхідні складові професійної гігієни, яка потрібна постійно і регулярно, а не тільки на початкових етапах. Але їх часто плутають, тому розставимо всі крапки над «і».

Особиста терапія

Це те, з чого варто починати занурюватися в процесію, а потім час від часу повертатися, щоб не переносити свої ситуації та емоції на клієнта. Тобто, щоб залишатися чистим інструментом.

Індивідуальна (особиста) терапія – це допомога психологу в підвищенні рівня емоційної компетентності. Вона спрямована на:

• поліпшення розуміння власних потреб, а також потреб інших;
• самопізнання;
• поліпшення навичок вибудовування здорових стосунків із людьми.

Майбутньому психологу вона допомагає усвідомити свої емоції, забарвлені болем, вчить «проживати» їх перед іншою людиною та отримати глибше розуміння «клієнтської позиції».

У багатьох країнах, згідно з нормативними документами, отримати диплом психолога, а також кваліфікаційний сертифікат можливо тільки після 500-600 годин саме особистої терапії.

Такий підхід зовсім не новий. У 50-х роках 20-го століття американська психоаналітикиня Фріда Фромм-Райхман зазначала, що особиста терапія, будучи частиною підготовки до професійної діяльності, сприяє розвитку усвідомленості та емпатії, поліпшенню майстерності, зниженню особистих симптомів.

Загалом вигод від проходження індивідуальної терапії заведено виділяти 6:

• емоційне і психічне самопочуття поліпшуються;
• приходить глибше розуміння особистої динаміки, а значить і консультування стає більш усвідомленим;
• емоційне напруження, викликане професійною діяльністю, знижується;
• підвищується і стає більш різноманітним досвід взаємодії з клієнтом у рамках терапії або консультування;
• чутливість до клієнтських реакцій і потреб підвищується, оскільки сам психолог краще використовує «приміщення в роль клієнта»;
• перебуваючи всередині процесу, можна краще бачити дію технік і методик.

Барбара Табачник і Кеннет Пол провели дослідження за участю понад 800 психологів-практиків і виявили, що з 84% тих фахівців, які проходили особисту терапію, тільки 2% вважали її марною. Решта випробовуваних відзначали цінність можливості саморозуміння і самопізнання, підвищення впевненості в собі, а також підвищення кваліфікації.

Супервізія

Це певний формат професійного консультування, що проводиться для фахівців. Того, хто проводить консультацію, називають супервізором. Того, кого консультують – супервізантом.

Зазвичай супервізор – це колега з величезним досвідом загалом або ж просто з більшим досвідом саме в тій царині, що безпосередньо стосується проблематики клієнта супервізанта.

Проблеми клієнта нагадують листковий пиріг і розкриваються шар за шаром. Тому спочатку може здаватися, що труднощі, з якими до фахівця звернулися, лежать в одній області. Але з часом джерело проблеми виявляється абсолютно в іншій області і навіть розділене на кілька рівнів. У підсумку психолог може зіткнутися з ситуацією, коли спочатку проблема здавалася цілком зрозумілою і розв’язуваною, а зрештою перейшла в стан, коли кваліфікації не вистачає і потрібне консультування з більш досвідченим фахівцем.

Варто врахувати, що в інтенсивному контакті з клієнтом погляд психолога іноді дещо втрачає об’єктивність. Це цілком вписується в рамки норми, адже під час повноцінної терапії уникнути психічного захоплення з клієнтського боку практично неможливо. І це також потребує опрацювання.

По суті супервізія являє собою співпрацю колег-психологів заради пацієнта, якого супервізують.

А ще подібна практика підвищує рівень не тільки супервізанта, а й самого супервізора.

Буває супервізія індивідуальною, а буває груповою. І якщо з індивідуальною все зрозуміло, то в груповій формі є певні особливості:

• сумарний досвід групи колег завжди більший, ніж коли консультування відбувається один на один;
• коло однодумців – це чудова підтримка;
• проблему вдається розібрати з більшої кількості ракурсів, а отже, і зрозуміти її глибше й об’ємніше.

Інтервізія

Вона дуже схожа на супервізію. Але головна відмінність тут у тому, що група колег тут рівна в досвіді та позиціях. Керує зустріччю модератор (ведучий) і така роль може бути щоразу призначена новому фахівцеві.

По суті це інтерколегіальний метод роботи, який орієнтований на професійний розвиток усіх учасників. Це взаємна консультація, в якій всі її члени несуть спільну відповідальність за зміст проведених сесій, а також процес навчання.

Такий формат як основні цілі ставить: освоїтися і потренуватися для модератора; отримати досвід клієнта і краще пізнати метод для всіх учасників.

Інтервізійні зустрічі дають можливість реалізувати запит на конкретні знання/навички в практиці та теорії, а також:

• покращують мета-навички (вміння приймати інші точки зору, підвищувати рівень клінічної проникливості, вчитися);
• дають змогу визначити «сліпі» зони і знайти нові можливості для розвитку в професії;
• дають змогу отримати підтримку від колег і обмінятися інформацією;
• допомагають провести профілактику вигорання.

У групі інтервізорів можна отримати відразу кілька варіантів досвіду: клієнтський, терапевтичний і супервізорський. А також можна приміряти на себе роль ведучого та інші ролі, формати.

Більше про те, у чому відмінність групової та індивідуальної супервізії ми розповідаємо в цій статті.

Також буде корисною книга Олени Тараріної — «Супервізія в арт-терапії» — це унікальне видання, що створене на основі реального багаторічного досвіду психологічної роботи. Вона адресована психологам, арт-терапевтам, коучам, які працюють із важкими випадками та шукають підтримку, нові підходи, бачення та глибину в професійному зростанні.