Теорія Особистості Гордона Оллпорта

• Диспозиційні теорії: що це?
  

• Трохи про самого Г. Оллпорта

• Особистість: що це?

• Риси особистості: концепція

• Про критерії визначення

• Риси загальні та індивідуальні

• Індивідуальні диспозиції: типи

• Пропріум

Трактування особистості – це те, чому безліч персонологів надавало великого значення. Серед них особливо виділяється Гордон Оллпорт, прихильник диспозиційного напряму. Цей дослідник дотримувався думки, що будь-яка особистість за своєю суттю унікальна, і ця унікальність найкраще може бути зрозуміла за допомогою виявлення і визначення конкретних особистісних рис. Але такий погляд – це тільки частина його теоретичної позиції. А докладніше трохи нижче.

Людина – це завжди цікаво, а знання основ психології – це дуже корисні знання. Їх можна отримати тут.

Диспозиційні теорії: що це?

Диспозиційні теорії базуються на двох основних ідеях:

1. Для людей властива найширші варіації схильностей (під ними розуміються риси особистості), що визначають певні реакції в тих чи інших ситуаціях.

2. Двох абсолютно однакових людей не буває. Кожен – унікальна особистість зі своїми характерними індивідуальними рисами.

З цього можна зробити висновок, що:

поведінці будь-якого індивідуума притаманна певна сталість (висновок із першої ідеї);
поведінка будь-якого індивідуума має відмінності від поведінки інших (висновок із другої ідеї) .

Як було сказано вище, Гордон Оллпорт стоїть в одному ряду з провідними представниками цього напряму.

Трохи про самого Г. Оллпорта

Гордон Віллард Оллпорт народився 1897 року в родині сільського лікаря. З раннього дитинства демонстрував неабиякі здібності, що в результаті привело його до Гарварду, де він навчався на курсах із психології, філософії та економіки.

Навчання закінчив у 1919 році. З 1920 року був молодшим науковим співробітником, а з 1922 року вже з докторським ступенем з усе тієї ж психології. Його дисертація, присвячена особистісним рисам, стала в США першим такого роду дослідженням. Цій темі були присвячені й наступні 2 роки досліджень.

Має досвід викладання на факультеті соціальної етики в Гарвардському університеті, де вів курс на тему особистості та її аспектів у психологічному та соціальному контекстах. І тут курс був найпершим на цю тему в США.

З 1926 до 1942 року пройшов шлях від асистента-викладача і до професора психології, яким і залишався до кінця своїх днів. Видав чимало книжок.

Особистість: що це?

Першою виданою книжкою Оллпорта стала «Особистість: психологічна інтерпретація», в якій описано і класифіковано понад 50 різних визначень щодо особистості людини. Був у ній і висновок, що людина – це і є об’єктивна реальність. Але сенс такого висновку виявився настільки широким, що залишав місце для неточності, тому визначення було переглянуте в бік того, що особистість – це щось, щось, що не залежить від вчинків і лежить десь усередині самого окремого індивідуума. Вона не розглядалася Оллпортом як суто гіпотетичне поняття, але розглядалася як реальна сутність, що стосується індивідуума.

Але це не містило відповіді на питання про те, якою ж є природа зазначеного ним «щось». Дослідник пішов далі і провів безліч коригувань, у підсумку визначення було сформульовано більш точно: «Особистість являє собою динамічну організацію всіх тих внутрішніх психофізичних систем, що визначають типове для індивідуума мислення, а також поведінку». І це означає таке:

• людська поведінка не є незмінною, вона постійно еволюціонує;
• людська особистість організовує, а також об’єднує різні елементи, тобто тут присутня основоположна структура, але сама особистість – це не статичність;
• розглядаючи й описуючи особистість, важливо враховувати не тільки елементи «розуму», а й елементи «тіла»;
  Оллпортом обрана психофізична орієнтація;
• у особистості вмикаються «визначальні тенденції» у відповідь на відповідні стимули, які й дають поштовх вчинкам, за допомогою яких і демонструється справжня природа індивідуума;
• у системі Оллпорта двох ідентичних людей немає, кожен унікальний;
• «мислення і поведінка» містять усі варіанти людської поведінки.

Дослідник також зазначав, що близькими за значенням до слова «особистість» є такі слова як «темперамент» і «характер». Як казав сам Оллпорт, характер – це за своєю суттю оцінена особистість, а особистість – це не що інше як неоцінений характер.

Якщо говорити про темперамент, то це «первинний матеріал», що стоїть в одному ряду з інтелектом, а також фізичною конституцією. Особистість будується з темпераменту. Його вивчення важливе, коли обговорюються аспекти емоційної природи, отримані у спадок:

• наскільки легко відбувається емоційне обговорення;
• який фон настрою переважає;
• з якою інтенсивністю проявляються емоції;
• як коливається настрій.

Темперамент – це частина генетичної обдарованості, яка встановлює рамки для розвитку індивідуальності.

Загалом визначення особистості, дане Оллпортом, чітко описує, чим особистість є за своєю суттю, а що до неї стосунку не має зовсім.

Варто зазначити, що дослідник надавав значення не тільки спадковості, а й середовищу. Згідно з його твердженнями, особистість – це спадковість, помножена на середовище.

Риси особистості: концепція

Відмінність однієї людини від іншої, згідно з Оллпортом, визначається її рисами. Це і є одиниця аналізу, нейропсихічна структура, яка здатна трансформувати різноманітні функціонально тотожні стимули і сама стимулювати, а також задавати напрямок еквівалентним формам поведінкової експресії та адаптації.

Якщо говорити більш простою мовою, то риса – це певна схильність до схожої поведінки незалежно від ситуації. Так, якщо людина сором’язлива і стримана, то такою вона і буде в найрізноманітніших ситуаціях. Якщо людина вирізняється товариськістю і дружелюбністю, то такою вона і буде в найрізноманітніших ситуаціях.

Згідно з теорією Оллпорта, людська поведінка зберігає відносну стабільність навіть із плином часу і в ситуаціях різного типу. Риси особистості, як особливості психіки, стійкі й генералізовані, що й зумовлює схожість відповідей на безліч стимулів. Вони вносять у поведінку сталість.

Він вважав, що риси особистості подібні до води, яка може мати різний агрегатний стан залежно від температурних умов середовища. І люди завжди в пошуку соціальних ситуацій, у яких їхні особливості можуть проявитися. Розглянемо на прикладі товариської людини – вона не лише охоче спілкується з іншими, а й активно шукає нових контактів, особливо коли стикається із самотністю.

Про критерії визначення

З метою дати визначення терміну «риса особистості», Оллпорт навів 8 критеріїв:

1. вона реальна, не вигадка і являє собою життєво важливий елемент існування будь-кого з людей.

2. Порівняно зі звичкою, вона – це дещо більш узагальнена якість, що зумовлює відносно незмінні особливості людської поведінки. Так, сукупність звичок здатна сформувати певну рису. Наприклад, звичка прибирати після себе, утримувати одяг у чистоті, дотримуватися норм гігієни формують охайність.

3) Це визначальні, рушійні елементи поведінки. Вони не очікують на зовнішній стимул, вони самі спонукають до тієї поведінки, в якій зможуть проявитися.

4. їхнє існування встановлюється емпірично. Їх безпосередньо не вдасться спостерігати, але за ними можна спостерігати довго, виявляючи збіги реакцій на схожі або однакові стимули.

5. Незалежність однієї риси від інших доволі відносна і не має чіткої межі, що відокремлює її.

6) Це не синонім оцінки соціального або морального характеру.

7. Її можна аналізувати через різні контексти: або особистості, або поширеності в соціумі, або унікальності, або універсальності.

8. Звички та вчинки можуть не узгоджуватися з нею, але вони не будуть доказом, що такої риси немає. Це зумовлено тим, що риси інтегровані по-різному в різних людей. Також варто враховувати, що в одного індивідуума можуть знайтися риси, які суперечать одна одній. Важливо й те, що на поведінку можуть впливати суспільні умови. Наприклад, у людини, яка має охайний вигляд, може бути безлад на робочому столі, але людина все одно залишається акуратною, просто обмежує цю якість власною персоною. Якщо ця людина поспішає, то її зачіска може розтріпатися, а краватка розбовтатися, але це не скасовує схильності людини до охайності.

Риси загальні та індивідуальні

Оллпорт чітко розділяв ці два поняття. Він вказував, що риси:

• загальні – це ті характеристики, які стосуються людей у межах конкретної культури;
• індивідуальні – це характеристики індивідуума і тут немає місця для порівняння з кимось іншим.

Індивідуальні диспозиції: типи

Згодом Оллпорт дійшов до усвідомлення, що термін «риса особистості», який описує характеристики загальні або індивідуальні, не дає точного розуміння і дещо плутає. Тому «індивідуальні риси» він трансформував в «індивідуальні диспозиції», а «загальні риси» перетворив на «риси особистості».

Через різний ступінь вираженості тієї чи іншої риси також ним було виокремлено 3 типи диспозицій і це:

• кардинальні. Тобто максимально генералізовані, які мають величезний вплив на вчинки людини і які найбільш помітні. Їх можна порівняти з пристрастю до чогось;
• центральні. Тобто яскраві, але не такі всеосяжні як перші. По суті вони являють собою будівельні блоки людської особистості. Зазвичай їх налічується у кожного всього 5-10;
• вторинні. Тобто не дуже помітні, не особливо стійкі. Наприклад, уподобання в їжі або одязі.

Пропріум

Саме поняття особистості має на увазі єдність, певну структуру, а також інтеграцію всіх без винятку аспектів індивідуальності людини, що надають їй певної своєрідності. Пропріум, у поясненні Оллпорта, це творча, позитивна, орієнтована на зростання і розвиток властивість, закладена в людській природі. І це значуща якість, що охоплює всі особистісні аспекти та формує відчуття єдності всередині й унікальності життя людини загалом.

Він виділив 7 стадій її розвитку:

1. відчуття власного тіла. З перших днів життя людина вчиться усвідомлювати відчуття, що виходять від тіла, і з їхньою допомогою відрізняє себе від навколишніх об’єктів. Що це опора для самосвідомості. Але дорослі рідко усвідомлюють своє тілесне Я, доки больові відчуття або ж хвороба не сфокусують увагу на тій чи іншій частині тіла;

2. відчуття самототожності. Тут значущу роль відіграють мовлення та власне ім’я, що допомагають відокремити себе від інших та усвідомити себе як окрему особистість;

3. почуття самоповаги. Воно формується приблизно з 3-го року життя дитини, коли вона, досягаючи чогось, починає відчувати гордість за свій успіх. До 4-5 років до самоповаги додається змагальність, а також потреба у визнанні, що, своєю чергою, дуже важливо у формуванні самооцінки;

4. Розширення себе. 4-6 років – вік масштабування меж «себе». Дитина вже розуміє, що їй не тільки вона сама належить, а й окремі елементи навколишнього середовища, окремі люди. Формується поняття «моє»;

5. Образ себе. З 5-ти років дитина починає приходити до розуміння спрямованих на неї очікувань і вимог, уловлювати відмінність між «я хороший» і «я поганий». Але те, якою вона стане в майбутньому, вона поки що не розуміє;

6. Раціональність в управлінні собою. З 6 до 12 років відбувається усвідомлення факту, що життєві проблеми можна розв’язувати раціонально і більш ефективно, але незалежності в мисленні ще немає;

7. Особисте прагнення. У підлітковому періоді перед дитиною стоїть вибір майбутньої кар’єри та життєвих цілей. Вона усвідомлює, що потрібно планувати, ставити цілі, бути наполегливою в пошуку рішень,

8. Набуває нового відчуття себе, хоча до повної зрілості попереду ще не близький шлях.

До цих пунктів Оллпорт також запропонував ще один, а саме «пізнання себе». Його він називав домінуючим, таким, що стоїть над усіма. Також у його розумінні індивідуум – це динамічна, вмотивована система, що розвивається.

Загалом диспозиційна теорія особистості Г. Оллпорта – це досить велика тема, дослідженням якої професор займався все своє життя. Викласти все в рамках однієї статті неможливо. Але навіть у такому короткому викладі ми постаралися окреслити основні ідеї і цього достатньо, щоб зацікавити вас його працями.

Психологія захоплива, а ще сповнена стереотипів. Про них ми розповідаємо в іншій статті.