Вплив розлучення батьків на дітей

• Як розлучення батьків позначається на їхніх дітях?

• Вік від 0 місяців до 1,5 років

• Вік: 1,5 – 3 роки

• Вік: 3 роки – 6 років

• Вік: 6 – 10 років

• Вік: 10 – 13 років

• Вік: 13 – 16 років

• Помилки батьків під час розлучення: як не зробити гірше

На жаль, розлучення не рідкість. І ще більша не рідкість розлучення в сім’ях, де вже є діти. Але навіть якщо стосункам між подружжям приходить кінець, вони все одно продовжують залишатися батьками для своєї дитини. А от поганими чи хорошими – це вже інше питання. У будь-якому разі розлучення – важкий удар для всіх залучених, але саме діти переносять його найгірше. Наскільки? Розбираємося.

Як розлучення батьків позначається на їхніх дітях?

Варто зазначити відразу, що така подія залишає наслідки на все життя. На те, щоб адаптуватися до того, що тато і мама більше не разом, у дитини йде понад 2 роки. Іноді значно більше. Але загалом на те, як новина буде сприйнята, якою буде реакція на неї, впливає і вік дитини, і її характер, і те, як батьки все підносять.

Найгірше розлучення позначається на дітях від 3 і до 15 років.

Основне, що полегшує «удар» – це чуйність і увага до потреб дитини.

На тему сімейних стосунків є чимало хороших книжок, наприклад, тут.

Вік від 0 місяців до 1,5 років

У цей період триває формування базової довіри до світу. Головні й навіть критично важливі потреби крихітки, необхідні для правильного розвитку: постійна опіка, чіткий режим дня, емоційний зв’язок з його улюбленими мамою й татом.

Малюк дуже тонко відчуває коливання емоційного фону, настрою. Якщо з ним не все гаразд, то він демонструє примхливість, дратівливість, можливі часті хвороби та відставання в розвитку. Крихітка буде гірше їсти, гірше спати.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• максимально можливе збереження режиму дня дитини;
• жодних сварок і з’ясування стосунків при дитині;
• мінімізація емоцій негативного характеру при дитині;
• сталість оточення – тобто люди, яких вона звикла бачити, і які піклуються про неї, не повинні зникати різко, краще робити це поступово. Якщо це не видається можливим, то біля дитини має залишатися інша авторитетна людина тієї самої статі, що й та, яка зникла. Зазвичай це хтось із родичів або близьких друзів.

Вік: 1,5 – 3 роки

У цей період дитина демонструє більше незалежності, перевіряє, де проходять межі дозволеного, вчиться розбиратися зі складнощами, що виникають у її житті. Вона дізнається про себе дедалі більше і більше, у неї з’являються такі почуття, як сором і гордість.

Емоційний зв’язок між дітьми та батьками сильний, і тут, як і раніше, вкрай важливі звичний графік і сталість оточення. Дитина вже здатна відчувати страх залишитися покинутою, і він різко посилюється, якщо батьки проходять процедуру розлучення, що призводить до:

• побоювань, що той, хто йде, більше ніколи не з’явиться в її житті;
• почуття розгубленості та провини;
• порушень сну;
• капризів;
• страху залишитися на самоті;
• агресії до інших;
• частим хворобам;
• боязкості та сором’язливості;
• проблем, пов’язаних із туалетом.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• м’яко й акуратно пояснити, що відбувається і хто тепер візьме турботу про малюка на себе. Можна для цього використовувати казкотерапію;
• переконувати, що батьки все одно люблять крихітку, що їхня любов незмінна;
• пояснити, що для дитини ніякої небезпеки немає;
• приділяти максимум уваги: обговорювати те, що малюк відчуває, гратися з ним, давати відповіді на всі без винятку запитання, навіть якщо вони не особливо приємні.

Вік: 3 роки – 6 років

У цей період дитина занурена в пізнання себе. У неї багато фантазій, а ще вона вчиться розбиратися з тими переживаннями, які її долають, а їх чимало. Це вік активної фази ідентифікації власної особистості, розвитку волі.

Розлучення для неї може вилитися в:

• підвищену вразливість, а також тривожність;
• боязнь залишатися в темряві самому;
• порушення сну і харчування;
• проблеми, пов’язані з туалетом;
• агресію до оточуючих;
• мовленнєвий регрес тимчасового характеру;
• страх стати відкинутим або навіть покинутим;
• самозвинувачення в тому, що вона недостатньо «хороша», що в сім’ї розлад;
• переживання про те, що той, хто вже не поруч, більше не любить її.

Усе це змушує крихітку занурюватися у світ фантазій, у якому мама й тато знову разом. Малюк навіть може зважитися на втечу або такі вчинки, які, як йому здається, здатні знову об’єднати сім’ю.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• прийняти як неминучість, що свій негатив дитина може скидати на того, хто поруч, а до того, хто пішов, буде проявляти більш позитивні
• почуття, бо боїться, що той зникне остаточно;
• серйозно розмовляти з дитиною, пояснювати ситуацію доступними словами;
• переконувати, що вона, як і раніше, кохана і в безпеці, що зустрічі з тим, хто йде, обов’язково будуть;
• створити разом графік таких зустрічей, який буде чітко дотримуватися.

Вік: 6 – 10 років

У цей період дитина вчиться нових умінь: як дружити з її однолітками, як шукати та знаходити компроміси, як змагатися. Вона отримує знання за шкільною програмою, знайомиться з моральними поняттями, а також вчиться керувати волею та емоціями.

Дитині в цьому віці вкрай важливо знати, що батьки завжди поруч і на них можна покластися, коли вона в складній ситуації.

Розлучення може вилитися для них у:

• прийняття сторони когось одного та ігнорування другого;
• звинувачення одного з батьків або відразу двох в егоїзмі;
• замкнутість, апатію, плаксивість;
• відстороненість, відмова від спілкування;
• навмисна погана поведінка в присутності батьків;
• головні болі та проблеми зі шлунком;
• спроби примирити, відновити сім’ю;
• прогули і неуспішність у навчанні;
• ігнорування власних потреб заради розради засмучених батьків;
• агресія в іграх і спілкуванні;
• зниження самооцінки;
• страх крім втрати батька втратити й інші речі, життєво важливі для нього.

Ситуація розвивається ще гірше, якщо дитина стає свідком сварок, коли її використовують як посланця, що передає слова від одного з батьків іншому.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• пояснювати те, що відбувається;
• говорити про те, що дитина відчуває;
• обговорювати плани на майбутнє;
• допомагати справлятися зі стресом, що виникає;
• уникати відкуповуватися подарунками або це виллється в проблеми з протилежною статтю потім.

Вік: 10 – 13 років

У цей період дуже багато спілкування з однолітками, з’являється інтерес до представників протилежної статі, а думка батьків піддається сумнівам. Дитина вчиться долати труднощі самостійно.

Розлучення може для неї вилитися в:

• збентеження і навіть сором від того, що батьки розлучаються;
• відчуття власного безсилля;
• апатичний стан;
• симптоми соматичного характеру, спричинені потужним внутрішнім конфліктом: порушення сну, хронічна втома, часті головні болі,
• проблеми з дефекацією;
• агресію до оточуючих;
• складнощі, пов’язані зі спілкуванням;
• конфлікти з однолітками;
• істерики;
• прогули і падіння успішності в школі;
• замкнутість;
• ігнорування або одного, або відразу обох батьків;
• приховування переживань від оточуючих і спроби показати, що з ним усе добре і його нічого не хвилює.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• переконувати, що обоє батьків важливі і не потрібно віддавати перевагу виключно одному, відштовхувати нікого теж не потрібно (в іншому
• разі проблеми у стосунках зі статтю протилежною забезпечені, як і проблеми зі становленням особистості);
• допомагати переживати те, що відбувається, не забуваючи при цьому про повагу;
• уникати висловлювань негативного характеру;
• дозволити дитині висловлювати свої почуття, але в жодному разі не засуджувати і тим паче не оцінювати, а навпаки, давати їй зрозуміти, що її думка важлива і цінна;
• переконувати, що вона, як і раніше, важлива і що її люблять.

Вік: 13 – 16 років

У цей період відбувається самовизначення, зростає відповідальність, відбувається вибір подальшого життєвого та професійного шляху. Однокласники та батьки сприймаються більше як партнери.

Розлучення тут може вилитися в:

• те, що дитина від батьків віддаляється;
• труднощі зі статтю протилежною;
• звинувачення когось із батьків;
• дещо відчужене спілкування;
• те, що дитина намагається взяти на себе обов’язки того, хто пішов;
• побоювання повторити батьківський досвід уже у своєму власному шлюбі.

Такі побоювання можуть призвести до найрізноманітніших наслідків: від раннього шлюбу і до страху серйозних стосунків, а інколи й до байдужості до створення власної сім’ї. Тут багато в чому позначається характер дитини та її особистість.

Що робити батькам у разі розлучення?

Алгоритм дій тут такий:

• чесно і відкрито обговорювати те, що відбувається, пояснювати причини, давати відповіді на запитання;
• давати дитині можливість виговоритися;
• якщо є необхідність або просто можливість – зводити до психолога;
• переконувати, що вона, як і раніше, важлива і кохана.

Помилки батьків під час розлучення: як не зробити гірше

У спробі полегшити дитині болісний період, батьки доволі часто припускаються помилок, які чинять абсолютно протилежну дію, і це:

• нічого дитині не пояснюють;
• пояснюють надмірно докладно, самі того не бажаючи, залучаючи її до стосунків дорослих;
• засуджують/обговорюють один одного в присутності дитини;
• дорікають дитині в її схожості з іншими батьками;
• занадто фокусуються на своїй дитині, у спробі полегшити її переживання;
• фокусуються тільки на своєму житті, залишаючи інтереси/потреби дитини проігнорованими;
• демонструють гостру реакцію на будь-які слова/дії та почуття дитини, пов’язані з розлученням;
• ігнорують або не приділяють достатньо уваги емоційному стану дитини.

Розлучення батьків дуже часто вимагає роботи психолога з дитиною, а іноді з усіма учасниками процесу. Також дуже важливо зберегти спілкування з обома батьками, які розійшлися. Це можливо в більшості випадків.

Варто враховувати й те, що часто є шанс зберегти сім’ю навіть на межі розлучення. Про це ми розповідаємо в нашій іншій статті.