Як допомогти підлітку обрати професію

• Чому дитині важко обрати професійний шлях?
  
• Профорієнтація, розмови та тести
• Что делать родителям?
• Де шукати золоту середину?

Приблизно ⅓ підлітків до закінчення школи зазвичай знають, ким хочуть стати і до якого ВНЗ хотіли б вступити. Ще ⅓ знають, у який бік хочуть рухатися, але з конкретикою так і не визначилися. І ще ⅓ свій вибір усе ще не зробили і перебувають у скруті. Як допомогти не помилитися і вибрати саме те, що буде до душі? Розбираємося.

Чому дитині важко обрати професійний шлях?

Варто почати з того, що підліток погано знає себе, не розуміє достатньою мірою, у чому він сильний, а в чому слабкий. До цього також додається юнацький максималізм, який ще більше плутає думки, неадекватна самооцінка, а також страх змін.

Світ дорослих здається дитині надто незвіданим і навіть страшним, адже про нього відомо дуже мало, у нього тільки належить увійти.

У результаті міркування дитини про кар’єру та реальні перспективи розходяться.

Свій внесок робить і нерозуміння устрою соціальних інститутів.

Важливо дізнаватися не тільки про професії як такі, а й про те, як відбувається навчання, які варіанти є, які додаткові знання чи вміння будуть корисними, де їх можна здобути, які перспективи відкриваються, зокрема й на базі вишів і коледжів.

Профорієнтація, розмови і тести

Те, яка професія найкраще підійде тій чи іншій людині, давно намагаються розглянути з наукового погляду. Створено безліч тестів і завдань такого спрямування, але точне визначення продовжує залишатися неможливим.

Найбільш правильний підхід – це комплексний підхід, де розмови з дитиною займають головне місце. Тести можуть допомогти, давши підказки щодо того, до чого є схильність, але без розмов вони не мають сенсу.

Важливо, щоб дитина отримала якомога більше інформації про різні професії, це допоможе їй співвіднести варіанти зі своїми інтересами та здібностями, а потім самостійно обрати те, що їй до смаку.

Також важливо, щоб відповідальність вибору передавалася поступово, у міру накопичення інформації. Але нав’язувати або приймати рішення замість дитини не можна в жодному разі. Вона – не продовження батьків, не спосіб виправити або зробити те, що в батьків не вийшло. Вона – унікальна особистість і свій шлях їй належить вибрати самостійно.

Тільки відчуваючи свободу вибору, чадо зможе прислухатися до себе і почути себе, свої справжні бажання і потреби. А за необхідності, звернутися до дорослого за додатковою інформацією або допомогою.

Поговорити дитині можна з:

• психологом, який допоможе краще пізнати себе;
• із представниками професій. Якщо можна побачити якісь професії «зсередини» – це варто зробити, щоб краще розуміти, що вони з себе представляють. Можна попросити знайомих провести екскурсію на роботі, можна самостійно або за допомогою дорослих домовитися на різних фірмах чи підприємствах. Корисними будуть і ярмарки професій;
• зі співробітниками центру зайнятості. Вони можуть дати чимало інформації про різні професії, про курси та інші варіанти підготовки, їхню тривалість, перспективи;
• батьками, родичами та знайомими. Кожен має свій досвід роботи і про нього також можна розпитати. Також цікаво буде дізнатися, як дитина бачиться з боку людей, які її знають уже багато років і могли помітити те, що сама вона випустила з уваги.

Усі ці розмови допоможуть зрозуміти дві базові речі:

• що дитина вже вміє робити добре або що можна розвинути з того, що може стати в пригоді в професії. Не тільки основні вміння, а й так звані «софт-скіли»;
• чим можна займатися, які варіанти є.

Не варто забувати, що важливо не тільки допомогти вибрати, а й підтримати вибір, зроблений дитиною. Вона приймає життєво важливе рішення і їй дуже потрібна підтримка, терплячість і підбадьорення рідних людей.

Що допоможе визначитися? Чого варто уникати?

В ідеалі, коли чадо з дитинства мало змогу відвідувати різноманітні гуртки, додаткові заняття, тобто пробувати різні напрямки та розвиватися в тому, що йому подобається.

Але навіть останні класи залишають час, щоб:

• спробувати себе в різних напрямках: спорт, мистецтво, наука тощо. Японці стверджують, що в кожної людини є щонайменше 4 таланти, їх варто в собі відкрити;
• брати участь у волонтерських проєктах, де завжди є багато різнопланових завдань і потрібні зайві руки. Іноді на таких проєктах можна отримати додаткову освіту або набути якихось навичок;
• зайнятися невеликими першими підробітками. Це теж спосіб здобути цінні навички, перевірити себе в справі, спробувати себе в чомусь і зрозуміти, що подобається, а що ні. Наприклад, підліток може визначитися, подобається йому працювати з людьми чи ні і в якому форматі.

Але, до самого останнього класу тягнути не варто, бо саме тоді навантаження з навчання сильно збільшуються і додавати щось понад буде проблематично.

На Заході є таке поняття як «gap year» або по-іншому річна перерва. Це час між закінченням школи і вступом до коледжу, який підліток витрачає на те, щоб краще пізнати себе. Він може вирушити в подорож країною/країнами, пробувати різні підробітки та захоплення, вчитися чогось, що його приваблює, стажуватися десь. Це чудовий час для роздумів про своє місце в житті.

Гарну допомогу надають не лише розмови та різні «проби» діяльності, а й книги, фільми. Є чимало таких, які знайомлять із професіями або допомагають зрозуміти щось у собі, отримати «інсайт».

Також стануть у пригоді дні відкритих дверей у вишах і навіть конференції за напрямами, які цікаві дитині. І нехай конференції здебільшого для спеціалістів, але це можливість зануритися у професійне середовище та поспілкуватися з іншими.

Не варто обирати виш тільки тому, що до нього вступає друг або кохана людина. Це одна з найсерйозніших помилок. Статистика говорить про те, що 60% студентів кидають університет на першому курсі або ж переводяться на інший напрямок. З решти 40% половина в майбутньому не працює за фахом. А причина – обрано те навчання, яке не цікаве або не відповідає справжнім здібностям і бажанням.

Що робити батькам?

Найбільше розмов про майбутню професію буде з батьками,тому важливо:

• показати дитині, що вони вірять у неї;
• якщо є проблеми з їхньою роботою, то постаратися швидко з ними розібратися, адже бути поганим прикладом, займаючись тим, що не до
• душі, працюючи з тими, хто не подобається, точно не варто;
• вчити вибирати з раннього віку. Це дуже корисна навичка. Можна почати з невеликих кроків: довіряти вибір їжі, гри, фільму, способу відпочинку. Головне, щоб сам процес вибору не лякав, щоб дитина вміла сама шукати плюси, мінуси, наслідки та альтернативи;
• говорити про все чесно. Не потрібно показувати тільки хороші сторони, важливо показувати всі сторони того чи іншого варіанта, не замовчувати про свій негативний досвід;
• не перешкоджати вибору, не тиснути, не критикувати, не заганяти в кут. Вирішує дитина, не хтось інший, а значить їй потрібні свобода і простір;
• не гнатися за грошима. Професія – це не тільки джерело доходів, вона має приносити задоволення. Важливо чаду знайти свій власний шлях, а не йти за масами. Вибрати те, що і забезпечить його, і допоможе реалізуватися як особистості, бути щасливим.

Вибрати те, що до вподоби, але не залишитися бідним, допомагає фінансова грамотність. Про її розвиток у дітей ми маємо статтю.

Де шукати золоту середину?

Знайти золоту серединку дитині допоможуть відповіді на такі запитання:

• Чого тобі хочеться?
• Що ти можеш?
• Що саме тобі потрібне?

Чого тобі хочеться?

Тут відповідь допоможуть знайти захоплення та хобі. Можливо, щось із них може перерости в професію?

Що ти можеш?

Відповідь на нього у тому, що добре виходить. Це допоможе визначити напрямок, у якому потрібно шукати майбутнє покликання.

Що саме тобі потрібне?

Тут варто подивитися на тенденції. Суспільство змінюється, змінюється актуальність тих чи інших професій, змінюються обставини та умови роботи, постійно з’являються нові вакансії. Наприклад, віддалена робота зараз найзручніший варіант для багатьох, тому що не прив’язує до місця і дозволяє не працювати в офісі.