Як приймати рішення мудро: техніка арт-терапії

Арт-техніка, яку ми розберемо, називається «ПОВІТРЯ творчості для ефективних рішень». Почнемо з того, як за допомогою арт-терапії посилити свої навички в ухваленні рішень. Уривок узято з книжки Олени Тараріної «Супервізія в арт-терапії: складні випадки і делікатні теми в роботі психолога».

Позиція No 1

“Коли робите щось важке – посміхайтеся. Заведіть собі звичку посміхатися, коли ви починаєте робити щось нудне, але те, що важливо зробити, поставте завдання тримати фокус на стані радості. Наприклад, мене дуже дратує, коли мені потрібно розбиратися в якихось технічних речах: встановити якусь програму, зайти на якийсь сайт, щось скопіювати, перемістити. Я не люблю цим займатися, але через те, що наша команда розвивається дуже швидко, люди від мене вимагають виконання певних технічних завдань. Перші дві секунди я все це ненавиджу, а потім згадую, що важливо все, що б ти не робив, виконувати в стані радості. І я приймаю рішення на двадцять хвилин полюбити цю роботу.

Як ви думаєте, що відбувається з моєю продуктивністю, коли я вибираю на двадцять хвилин полюбити встановлення програми? Я влаштовую собі таку внутрішню гру і уявляю, що я Стів Джобс. Я дуже легко почуваюся в цьому, я не хвилююся, адже вирішено, що скільки потрібно буде, стільки й буду розбиратися. Тобто, я одразу ніби знімаю капелюх перед усіма складнощами, які можуть трапитися, і насичуюсь упевненістю, що все вдасться досить швидко й успішно.

Це дуже важлива навичка і про неї важливо пам’ятати. Тренуйтеся на дрібницях. Наприклад, їдете в автобусі і вам душно – посміхайтеся. Йдете дорогою, тисне туфля, натерли ногу – посміхайтеся. При цьому відбувається такий дуже потужний внутрішній ривок.

Чи допомагає мені це ухвалювати правильні рішення? Так, звісно. І часто люди думають, що ухвалення рішень – це один раз на десять років прийняти якесь рішення. І коли люди приходять на тренінги з психології ухвалення рішень, вони думають так: “У мене є моє життя, і там раз на місяць я ухвалюю важливі рішення. Мені потрібно, щоб ці ухвалені рішення були правильними”. Нічого подібного. Сенс психології прийняття рішень полягає в тому, щоб тренуватися на щоденних рішеннях. І тоді великі рішення вам не доведеться ухвалювати, вони ухвалюватимуться самі й легко.

Позиція No 2

Її потрібно запам’ятати – це «Правило машини». Сенс цієї практики полягає в такому. Пропоную клієнту намалювати красиву машину. Потім ми розмовляємо про те, що машина – це спосіб пересування і, по суті, спосіб руху до мети. Якщо машина красива, їхати в ній приємно. Хочеться рухатися до мети красиво і комфортно. Ніхто ж не хоче вирушити в дорогу на машині, що розвалюється, з якою, поки доїдеш до своєї мети, може трапитися все що завгодно. Хочеться, щоб наша машина була новою, щоб у ній все працювало і поїздка була безпечною. Ми обговорюємо, що важливо для машини, яка, в нашому випадку, виступає як модель, метафора, інструмент, за допомогою якого ми йдемо до мети.

Далі ми розповідаємо клієнту таку історію. «Уявіть, що ви прийшли в автосалон, і консультант каже вам: »Дивіться, ось у нас є приголомшлива машина, супермашина, але в неї трохи барахлить двигун”. Вас, звісно ж, така машина не влаштовує. Тоді консультант каже: “Я вас розумію. Дивіться, ось є машина з супердвигуном, у ній безпечно, вся вона у чудовому стані, тільки трохи пом’яте ліве крило. У принципі, цього практично не помітно, а вартість її просто чудова!”

Що ви відчуваєте в момент, коли опиняєтеся покупцем таких автомобілів? Що це за стан? Що це за емоція? Здивування… Розчарування…

Психологія ухвалення рішень пояснює, що кожного разу, коли ми стикаємося з будь-яким вибором, то завжди опиняємося в цій ситуації. На цю тему є прекрасна історія. Уявіть, що ви підходите до літака, а стюардеса пропонує вам підписати відмову від страховки. Ви, звісно ж, запитуєте, чому маєте це зробити. І вам пояснюють, що творці літака трошки не допрацювали в ньому одну деталь, але, в принципі, все з літаком нормально, і вам дають п’ятдесятивідсоткову гарантію, що ви долетите куди треба. Але є певний рівень ризику. Якби вам запропонували такий політ, що б ви зробили? Я впевнена, що ніхто не полетів би на такому літаку.

Коли ми починаємо обирати й націлюватися на великі завдання, нівелюючи маленькі, ми обираємо ось цей спосіб мислення: сідати в літак, який може долетіти, а може й не долетіти. І не досягаємо своїх цілей, бо, як правило, ми сідаємо в літак, який не долітає. Ми підписуємо відмову від страховки! У психології ухвалення рішень важливо не використовувати тактики, які іноді працюють, а іноді – ні.

Поставте собі запитання: “Якби ви йшли до своїх великих цілей поступово, утримуючи фокус на маленьких завданнях і радіючи їх виконанню, якби ви орієнтувалися на це, то в яку б машину ви тоді сіли? Ви б точно не полетіли б на ненадійному, недосконалому літаку. Ухвалюючи рішення, ми завжди обираємо тільки свою безпеку. ВАЖЛИВО, щоб наш вибір був надійним”.

Література

Тараріна, О. (2025) Супервізія в арт-терапії: складні випадки та делікатні теми в роботі психолога. Київ: АСТАМИР-В.