Арт-терапія при ПТСР у дітей: вправи та нюанси

• Арт-терапія для дітей при ПТСР: нюанси
• Арт-терапевтичні вправи для дітей віком
• На завершення

У сучасному світі посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у дітей – не рідкість. Втрата будинку, близьких, насильство, катастрофи, війна, раптові зміни – все це може залишити глибокий слід на дитячій психіці. Однак діти не завжди можуть розповісти про свій біль словами. Натомість можуть зробити це за допомогою образів та арт-терапії, яка допомагає їм висловити почуття через творчість – дбайливо, доступно, без тиску.

Арт-терапія для дітей при ПТСР: нюанси

Робота з травмованою дитиною потребує особливої ​​чуйності. І арт-терапія в цьому процесі – це не про «виправити» чи «вилікувати» швидко. Це про створення безпечного простору, в якому дитина може говорити без слів, проживати та м’яко переробляти складні переживання.

Основними нюансами у такій роботі будуть:

• Відсутність оцінювання. Будь-яка творчість дитини є цінною і правильною. Не варто виправляти, коментувати, покращувати. Потрібно дати простір і свободу самовираження і в жодному разі не можна заганяти в рамки чи критикувати.
• Вибір дитини – головний орієнтир. Хоче малювати, а не ліпити – добре. Хоче використати один колір – це важливо. Не хоче заповнювати весь аркуш – нехай. Не треба змушувати робити «за планом».
• Регулярність. Навіть 10-15 хвилин арт-практики на день створюють ефект накопичення та врівноваженості.
• Присутність дорослого. Важливо бути поряд, спостерігати, дбайливо супроводжувати. Але пам’ятайте: не аналізуйте роботи, а просто приймайте їх, не тягніть дитину за собою, а підтримуйте.
• Обмежений матеріал. При ПТСР краще давати прості, знайомі та безпечні матеріали: папір, олівці, глина, тканина, пісок. Не потрібно розпорошуватися, тому що це може заплутати або навіть відлякати дитину від роботи.

Про ПТСР у дітей у нас є стаття, тому не зупинятимемося на визначеннях та описі, а одразу перейдемо до практичної частини.

Арт-терапевтичні вправи для дітей віком

Ми зібрали прості практики, які можуть виконувати батьки з дітьми вдома. Вони не вимагають спеціальної підготовки, але працюють глибоко та дбайливо. Вони також підійдуть фахівцям для роботи.

3-5 років

У цьому віці діти ще не вміють висловлювати емоції словами, але добре роблять це через тілесні та сенсорні практики.

Вправа 1. “Фарби емоцій”.

Візьміть пальчикові фарби та великий аркуш паперу. Запропонуйте дитині: «Покажи, яка у тебе сьогодні емоція». Вона може малювати пальцями, долоньками. Дозвольте їй розмазувати, капати, навіть м’яти папір (краще заздалегідь дати їй одяг, який можна забруднити, і підготуйте простір, який легко прибрати).

Вправа 2. “Будиночок всередині”.

На аркуші паперу намалюйте великий будинок. Попросіть дитину поселити туди почуття: злість, страх, радість тощо. Як вони виглядають? Де живуть у будиночку? Про що вони говорять?

Вправа 3. “Зроби мені друга”.

З пластиліну або тіста чи глини зліпіть разом з дитиною персонажа, який буде «другом» або «захисником». Це може бути звірятко, герой казки, мультфільму або уявна істота. Із цим персонажем можна ділитися страхами.

6-9 років

У цьому віці діти починають краще розуміти свої емоції, але їм все ще складно їх усвідомлювати та висловлювати вербально.

Вправа 1. “Карта безпеки”.

Намалюйте карту – чарівну чи справжню. Нехай дитина відзначить ті місця, де вона почувається в безпеці, й ті, де їй тривожно. Можна вигадувати магічні засоби захисту, щоб ще більше додати комфорту та спокою обраним локаціям.

Вправа 2. “Лист страху”.

Запропонуйте написати (або намалювати) лист до свого страху. Що йому хочеться сказати? Чи може страх поменшати, якщо поговорити з ним?

Вправа 3. “Мішечок сили”.

Зшийте або зробіть мішечок. Усередину кладіть разом з дитиною маленькі предмети, що символізують ресурси: камінчик – за спокій, стрічка – за підтримку, мушля – за тепло. Це буде «оберіг», до якого можна звертатися будь-якої миті, щоб позичити в нього силу.

10-13 років

У дітей цього віку починає формуватися саморефлексія, але внутрішній хаос після травми може цьому перешкоджати. Творчість – безпечний канал самовираження, який допоможе повернути гармонію всередині та прояснити думки.

Вправа 1. “Моя історія”.

Запропонуйте створити комікс або колаж, у якому дитина розповість про себе. Назвіть його, наприклад: «Як я проживаю важкі дні». Можна використовувати вирізки з газет та журналів, малюнки, написи, декор.

Вправа 2. “Що всередині мене”.

На силуеті тіла (можна обвести на папері, наприклад, на шматку шпалер) намалюйте, де які почуття живуть. Якого вони кольору, форми? Що хочеться додати – броню, крила, світло?

Вправа 3. “Майбутнє дерево”.

Намалюйте дерево, в якому коріння – це підтримка, стовбур – те, що є зараз, крона – мрії та надії. Можна малювати, додавати написи, прикрашати роботу.

14-17 років

Підлітки вже мають мову емоцій, але часто приховують біль. Арт-практики можуть стати для них «мостом» до внутрішнього діалогу.

Вправа 1. “Маска та обличчя”.

Запропонуйте зробити маску, наприклад, з пап’є-маше, картону або глини. Зовнішній бік у ній – те, що бачать інші. Внутрішній – що насправді є всередині. Така робота допомагає усвідомити двоїстість та знайти контакт із собою.

Вправа 2. “Плейлист настрою”.

Нехай підліток складе плейлист, який описує його стан, а потім зобразить музику в кольорі та лініях. Це може бути дивовижним одкровенням.

Вправа 3. “Книжка сили”.

Запропонуйте підлітку створити свій арт-блокнот, в якому кожен день – це сторінка про те, що допомогло вижити, що дає сили. Можна використовувати цитати, образи, малюнки, фото. Тобто все, що дає почуття підтримки.

Також рекомендуємо книгу, яка спеціально створена для підлітків та їхніх батьків, щоб допомогти їм краще зрозуміти одне одного.

А ще про психологію підлітків ми маємо окрему статтю.

На завершення

ПТСР – це рана, але арт-терапія може стати бальзамом, який допомагає цій рані гоїтися. При цьому вам не обов’язково бути психологом – достатньо бути поряд і дати дитині інструменти, за допомогою яких вона може сама вибудовувати свій внутрішній світ заново. Це буде їй великою допомогою.

Але якщо відчуваєте, що вам складно чи страшно – шукайте допомогу у спеціалістів. Тільки пам’ятайте, що навіть одне спільне малювання може стати початком повернення до життя.

А якщо хочеться глибше в арт-терапію, то запрошуємо на курс по роботі з дітьми.